Пеклом називає Бердянську виправну колонію №77 колишній ув’язнений Микола Молоков. Справу про жорстоке побиття його та ще дванадцятьох новоприбулих засуджених у лютому минулого року так і не довели до суду, говорять адвокати. Натомість щодо Молокова відкрили кримінальне провадження. Тим часом, за словами правозахисників, через півроку після інциденту офіс омбудсмена зафіксував ще один випадок знущань над в’язнями у Бердянську.
«Мене били, душили і топили, чотири місяці після цього я не міг розігнути руки у ліктях, – згадує колишній засуджений Бердянської колонії № 77 Микола Молоков. – Кидали на матрац мокрий, душили. Виходить: вдавлюють обличчя у матрац – дихати нічим, захлинаєшся. Людина від цього непритомніє, я особисто непритомнів», – говорить чоловік.
Після побиття, за словами Молокова, він провів вісім днів у дисциплінарному ізоляторі, медичну допомогу ув’язненому не надавали.
Закатований Микола Молоков, Бердянська виправна колонія №77 (фото надані Харківською правозахисною групою)
Таким чином тюремники зустріли автозак, яким засуджених привезли відбувати покарання у Бердянськ, розповідає інший колишній ув’язнений Максим Надточій. За його словами, засуджені відмовились виходити з машини, їх усіх звідти викинули і побили, але ніхто, крім Молокова, до ізолятора не потрапив, їх просто відправили на карантин, а потім перевели до камер.
«Перебувати там важко, – каже Надточій. – Це не зона, це якесь рабство. Люди за кілька місяців можуть втратити по 10-15 кілограмів, хоча годують там непогано».
«Потьомкінська» колонія
Зараз Максим Надточій умовно достроково звільнений, а щодо Миколи Молокова після інциденту порушили справу за статтею «дії, що дезорганізують роботу установ покарань», зараз, за його словами, триває судовий розгляд. Сам він каже: провадження відкрили, бо він поскаржився на жорстоке поводження.
Решта – одинадцятеро засуджених – залишається у колонії, зазначає заступник директора Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко. За його словами, під час моніторингового візиту спостерігачі зауважили дуже високий рівень чистоти і дисципліни у цій колонії. Павліченко називає її «потьомкінським селом».
«Коли ми їх (людей, що були разом із Молоковим і Надточієм в автозаку – ред.) опитували, то ключовою фразою було: мені ще тут сидіти. Звідти не можна видавати інформацію, яка негативно зображує адміністрацію колонії», – каже він.
За словами помічника адвоката постраждалих Василя Мельничука, всі ці люди написали заяви про те, що претензій до колонії не мають і хочуть далі відбувати там покарання.
Що ж до розслідування побиття, зауважує юрист, прокуратура тричі закривала справу «через відсутність складу злочину», зараз триває оскарження цього в суді. Водночас, визнає він, на національному рівні вже складно встановити винуватців: докази злочину проти ув’язнених вже знищені, бо минув майже рік, залишились тільки свідчення, однак адвокати мають намір звертатися до Європейського суду з прав людини.
Радіо Свобода звернулось із запитом до Запорізької обласної прокуратури щодо перебігу розслідування і очікує на відповідь.
Невдовзі після інциденту у лютому минулого року Радіо Свобода писало про побиття у Бердянській колонії. Тоді Державна пенітенціарна служба у Запорізькій області заявила, що перевірила правомірність дій своїх співробітників: «Засуджені проявили неповагу до адміністрації установи. Їхні неправомірні дії були припинені. Всіх засуджених оглянуто медичними працівниками установи та судово-медичним експертом. Підстав для госпіталізації засуджених не було».
За словами Олександра Павліченка із Харківської правозахисної групи, у серпні минулого року, приблизно через півроку після згаданого інциденту, представник уповноваженого з прав людини Верховної Ради зафіксував ще одне побиття. Цього разу, за його словами, жертвами стали п’ятеро засуджених.