Запоріжжя – У 2004 році – захист кандидатської, а в кінці грудня 2015-го – докторської. На перший погляд, стандартні етапи наукового шляху. Втім, запорожець Євген Клопота – незвичний дисертант: в дитинстві внаслідок хвороби він втратив зір. Викладач Запорізького національного університету став першою незрячою людиною в Україні, що захистила докторську. Науковий керівник дисертанта каже: Євген своїм вчинком зруйнував існуючий у вітчизняному суспільстві стереотип щодо недосяжності наукової кар’єри для сліпих.
Оплесками студенти Запорізького національного університету вітають свого викладача Євгена Клопоту із захистом докторської дисертації. Він став першим в Україні сліпим науковцем, який досягнув цього. Студенти кажуть: Євген Клопота змінив своїм прикладом їхнє ставлення до оточуючих.
Це людина, яка своїми вчинками говорить про те, що не треба здаватися, треба цінувати кожну мить
«Майже всі студенти переосмислили своє буття. Особисто мене Євген Анатолійович своїм прикладом надихає, – ділиться своїми враженнями студентка 1-го курсу історичного факультету ЗНУ Катерина. – Це саме та людина, яка своїми вчинками говорить про те, що не треба здаватися, треба цінувати кожну мить».
Другокурсник Єдуард зазначає: Євгена Клопот ніколи не розповідав про свою наукову працю студентам, тому ті були дуже здивовані новиною про захист своїм викладачем докторської дисертації. Склавши залік, жалкують, що науковець більше не вестиме заняття у їхній групі.
Розвіяти міфи про сліпих
Темою наукових студій Євгена Клопоти стала проблема психологічної інтеграції незрячих людей у суспільство. Шість років – не лише кропіткої наукової праці, а ще й боротьби: отримання таких необхідних для незрячого дослідника, але вартісних спеціальних комп’ютерних програм і принтера зі шрифтом Брайля, виявилося завданням не із легких.
«Для того, аби отримати на перший погляд необхідну річ, мені довелося пробиватися через великі кабінети у Києві. Три роки мого часу, моєї роботи, нервів коштувало все це, що здавалось би має бути у людини, яка хоче займатися наукою, педагогікою чи працювати журналістом, юристом», – розповідає науковець.
Євген Клопота закликає працювати над суспільними змінами в країні, щоб створити умови для самореалізації кожного українця. Як приклад, наводить власний досвід відвідування Варшавського університету.
«Таблички по Брайлю на дверях. Комп’ютери розмовляють. Кажу: а у вас так багато незрячих? Жодного. А навішо тоді? – пригадує Євген Клопота. – А якщо прийде людина, повинна відчути, що вона може навчатися і у подальшому працювати. Для мене було таке велике здивування. Я хочу, щоб у нас хоч трохи щось мінялось в нашій Україні».
Вчинок з великої літери
Втім, сам приклад Євгена Клопоти – і є тим кроком до зміни уявлення про сліпих людей в Україні, каже його науковий керівник Мурат Кузнецов. На його думку, день захисту докторської незрячим дисертантом став початком нової віхи для вітчизняного наукового світу.
«Цей день особливий. Він дає надію незрячим людям. Багато з них, хто займається наукою чи мріє про це, наприклад, студенти, що хочуть потрапити до аспірантури, отримують додатковий стимул, дізнавшись про цю подію. Це вчинок з великої літери», – наголошує професор Харківського національного педагогічного університету Мурат Кузнецов.