Відомий експерт зі США Адріян Каратницький розмірковує про те, як краще Україні подолати корупцію, у статті в європейському виданні The Wall Street Journal. Журнал Foreign Policy публікує на своєму сайті матеріал про розширення американського списку тих, кого стосуються санкції через втручання в Україні. Щоденник The Wall Street Journal Europe шукає зв’язку цього розширення переліку підсанкційних із урегулюванням у Сирії. Тим часом британська газета ділових кіл The Financial Times аналізує рішення парламенту Росії припинити чинність зони вільної торгівлі з Україною.
«Дилема у придушенні корупції в Україні» – так назвав свою статтю в європейському виданні американського щоденника The Wall Street Journal відомий експерт із українських питань, дослідник аналітичного центру «Атлантична рада» і співдиректор ініціативи «Україна в Європі» Адріян Каратницький. «Робіть надто повільні кроки – і вас звинуватять у потуранні олігархам. Робіть надто швидкі кроки – і коаліційний уряд може розвалитися» – так бачить автор цю дилему.
Він нагадує, що Україна протягом більшої частки своєї 25-річної історії після відновлення незалежності потерпала від масової корупції, що стала головним каталізатором і Помаранчевої революції 2003 року, і протестів Майдану 2013–14 років. Але рішучий наступ на корупційні привілеї олігархів означав би спротив потужних лобістів у парламенті, включно з членами нестійкої владної більшості.
Та, з іншого боку, гнів суспільства наростає: громадянське суспільство, в запамороченні від скинення режиму колишнього президента Віктора Януковича і в захваті від власної, а також бійців-добровольців, ролі в відбитті воєнного наступу Росії на Донбасі, висуває максималістські вимоги до урядування. До сварки долучилися й добре озброєні крайні праві угруповання, що засуджують «режим внутрішньої окупації», як вони називають корумповану, за їхніми словами, владу – яку, стверджують вони, треба скинути за будь-яку ціну. Елементами такої гарячої атмосфери стають наростання популізму, пошуків «зради» і політичного насильства, звертає увагу аналітик.
Як пише автор, прискорити зусилля з метою подолати корупцію є в першу чергу відповідальністю президента Петра Порошенка і прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Але, наголошує він, і громадянське суспільство має стати прагматичнішим. Вимоги покарати всі корупційні дії відразу – марні. Громадянське суспільство має зрозуміти, що вагання уряду у протистоянні різноманітним олігархам, що шукають собі вигід, відображає складність демократичної політики в Україні і нестійкої парламентської більшості влади.
Президент і прем’єр-міністр України мають урівноважити необхідність протистояти вимогам олігархів, із одного боку, і необхідність зберегти парламентську більшість, із іншого, попереджає Каратницький. Розвал більшості тільки привів би до влади значно більш популістський парламент і поставив би під загрозу фінансовий і економічний поступ, схвалений Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, США і Євросоюзом, мовиться у статті.
На жаль, пише фахівець, нерідко частину проблеми становлять активісти українського громадянського суспільства, багато з яких отримують західне фінансування, а також деякі парламентарі-реформатори. Вони виросли в Україні за умов десятиліть масової корупції й авторитарної чи напівавторитарної влади і навчені звичкам агресивної опозиції. Такі надміру палкі реформатори прирівнюють зволікання влади до співучасті в корупції й постійно виступають із широкими й часто необґрунтованими твердженнями про «злочинні дії» прем’єр-міністра й інших провідних членів уряду й президентської адміністрації.
Як вважає Адріян Каратницький, Україні потрібне щось на кшталт «самообмежуваної революції», що відбулася в Польщі. Це гасло створив у 1980-і роки один із лідерів польської опозиції Яцек Куронь, і воно стосувалося необхідності для руху «Солідарність» стати на еволюційний шлях попри те, що в суспільстві наростало прагнення максималістських революційних дій. І після воєнного стану ця самообмежувана етика дала Польщі можливість знайти шлях національного примирення і єдності і в наслідку привела до створення держави з економікою, що зростає як одна з найшвидших у Східній Європі.
Україна не може дозволити собі підриву стабільності держави, що є єдиним інструментом захисту проти іноземного агресора і єдиним законним механізмом здійснення реформ. Тому, стверджує аналітик зі США Адріян Каратницький, найкращим шляхом для України є загальнонаціональний консенсус, що ґрунтувався б на розумінні цього.
«Добре сформульована стаття Каратницького, що пояснює потребу знайти середній шлях у зменшенні корупції в державі без послаблення засад української державності»
Американський журнал Foreign Policy публікує на своєму сайті статтю про те, що «США посилають Путіну нагадування: припинити втручання в Україні». Йдеться про те, що Міністерство фінансів США оголосило у вівторок про нові санкції, щоб покарати розпалюване Москвою втручання в Україні, а саме про розширення списку підсанкційних на ще 34 фізичні й юридичні особи з Росії і з України (щодо України маються на увазі низка компаній із тимчасово окупованого Криму й кілька діячів сепаратистів на Донбасі та колишніх урядовців часів Януковича – Ред.).
Як пише видання, США розширили свої санкції, пов’язані з невпинною агресією в Україні, вперше відтоді, як Москва у вересні почала свою кампанію бомбардувань у Сирії проти угруповання «Ісламська держава». Із того часу адміністрація президента США Барака Обами багато разів закликала президента Росії Володимира Путіна дійсно цілити в це угруповання, а не підтримувати режим президента Сирії Башара аль-Асада.
Журнал додає, що представник Мінфіну США Джон Сміт, оголошуючи про розширення санкційного списку, сказав, що це свідчить про «незламну рішучість продовжити тиск на Росію, щоб вона поважала безпеку і суверенітет України».
Але, пише видання, виникає дедалі більше питань, чи такі економічні покарання є дієвим засобом стримування для Путіна. У статті згадано про дослідження експерта з енергетики Інституту Катона у США Емми Ашфорд, яка вважає, що санкції майже ніяк не стримали кремлівського владаря. Її стаття, яку журнал надрукує в наступному числі, стверджує: «Після першого кола санкцій агресія Кремля тільки зросла: Росія формально поглинула Крим і посилила фінансову й військову підтримку проросійських сепаратистів на сході України».
«США щойно послали Путіну недружнє святкове нагадування – забратися геть із України»
До того, що «США запроваджують нові санкції проти союзників Путіна», звертається й європейське видання The Wall Street Journal. Як мовиться в його статті, цей крок має на меті засвідчити підтримку Києва, але може підірвати зусилля у співпраці щодо Сирії.
Час, коли були оголошені ці розширені списки для санкцій, відображає складні відносини між двома державами: адміністрація президента США протистоїть агресії Росії в Україні і водночас прагне забезпечити співпрацю Москви в боротьбі проти екстремістського угруповання «Ісламська держава» і в зусиллях покласти край сирійському конфліктові.
Та при цьому, нагадує газета, представники адміністрації США кажуть, що Кремлеві вже наголошували: політика США щодо України і щодо Сирії цілком окрема, і Путіну не дозволять обміняти співпрацю у справах Сирії на те, щоб США і Європа погодилися з кроками Росії в Україні.
США продовжать співпрацювати з Росією в тих галузях, де обидві країни мають спільні інтереси, але «Сирія і Україна – цілком різні справи, і про це ми заявляли цілком ясно», наводить щоденник слова неназваного американського урядовця.
«Адміністрація США наклала більше санкцій на українських і російських підприємців і політиків, наближених до президента Володимира Путіна; цей крок має на меті засвідчити підтримку Києва»
Британський щоденник ділових кіл The Financial Times друкує статтю про те, що «Москва голосує за припинення зони вільної торгівлі з Україною» – таке рішення ухвалив у вівторок парламент Росії. Із цього приводу аналітик фінансової компанії Nomura у справах новопосталих ринків Тім Аш заявив, що «з 1 січня 2016 року, здається, ми побачимо повномасштабну «тотальну» торговельну війну між Україною й Росією».
Крім припинення чинності умов зони вільної торгівлі СНД між Росією й Україною, Москва з 1 січня також накладає на Київ ембарго на імпорт продуктів харчування. У київській фінансовій компанії Dragon Capital вважають, що ці заходи найбільше вразять український експорт м’яса, паперу і виробів зі сталі.
Як мовиться в заяві компанії, «ми грубо оцінюємо сумарний вплив продуктового ембарго і скасування режиму вільної торгівлі приблизно у 500–700 мільйонів доларів, або 0,5–0,7 відсотка від очікуваного ВВП України у 2016 році». Але при цьому компанія зауважила, що експорт харчових продуктів із України до Росії вже за перші дев’ять місяців цього року скоротився на 76 відсотків порівняно з цим періодом минулого року. Це означає, що навіть повне припинення торгівлі додасть Україні втрат менш як на 300 мільйонів доларів на рік.
Як зазначає газета, Україна докладає значних зусиль, щоб диверсифікувати свій експорт на інші ринки. Цього року Україна уклала угоду про вільну торгівлю з Канадою, а у вівторок, додає видання, президент Петро Порошенко заявив, що Київ підпише угоду про вільну торгівлю і з Ізраїлем протягом наступних шести місяців.
«Москва голосує за припинення зони вільної торгівлі з Україною» – наслідки будуть радше обмежені»