У Росії розвивається гостра економічна криза – економіст Бернштам

Офіційний курс російського рубля впав до історичного мінімуму: з 16 грудня, як встановив Банк Росії, 1 долар США коштуватиме 70,8295 рублів. Чи може рекордне падіння курсу рубля вказувати на економічні негаразди в Росії? Чи встоять міжнародні санкції проти російських концернів? Ці та інші питання Радіо Свобода обговорило з Полом Грегорі, професором економіки університету Х'юстону, коментатором журналу Forbes, Михайлом Бернштамом, економістом, співробітником Гуверівського інституту в Каліфорнії, і Грегорі Грушко, головою американської фінансової фірми HWA.

Михайло Бернштам: Досить низький курс рубля відображає два фактори. Перше – це становище на валютному ринку. Тому що через падіння цін не тільки на нафту, але і на всі природні ресурси падають валютні надходження і надходження доларів до Росії, відповідно падає курс рубля. І друге – це політика Центрального банку Росії, коли Центральний банк для збільшення грошової маси, щоб стимулювати трохи економіку, яка падає, купує долари на ринку, збільшує попит на долари, відповідно теж падає обмінний курс рубля. Ось ці два фактори призводять до того, що курс рубля зараз приблизно там, де він за всіма ринковими умовами і повинен бути.

– І все ж падіння рубля до рекордно низького рівня – це ознака чого?

​Пол Грегорі: Це небезпечна ситуація тому, що різко падає життєвий рівень людей, а життєвий рівень – це дуже важливий політичний фактор. Я думаю, це означає початок політичних проблем, економічних проблем тощо.

– Чому ми не бачимо страху і паніки через таке різке падіння рубля?

​Герогорі Грушко: Я б сказав, що Кремлю вдалося дуже добре у свідомості своїх громадян прив'язати рубль до нафти, ніби більше не існує ніяких інших чинників. Тобто нафта йде вниз – рубль йде вниз. Насправді це не зовсім так. Звичайно ж, інколи нафта відіграє дуже важливу роль, але не єдину. Минув рік, Центральний банк Росії досить успішно спостерігав за поступовими змінами в курсі рубля, а економіка ставала все гіршою і гіршою, продуктів імпортних ставало все менше, а продукти місцевого виробництва – все дорожчими і гіршої якості, тим не менше, люди сприймають все, як нормальне явище і продовжують жити так само.

– Професор Бернштам, але якщо доля рубля і російської економіки справді залежить від ціни на нафту, то Кремлю нічого хорошого в найближчому майбутньому чекати не доводиться? Ціна нафти впала до рівня семирічної давнини. Ніхто не очікує стрибка цін навіть до п'ятдесяти доларів до кінця року. Зате з'являються прогнози про те, що Росія увійшла в затяжний період низьких цін, як це було в дев'яностих роках.

​Михайло Бернштам: Росія, цілком можливо, вступає в довгострокову стадію стагнації і загнивання без великих перспектив, якщо тільки вона не зробить технологічний ривок, для чого зараз немає жодних стимулів. У Росії за останні 25 років не створено жодної нової галузі промисловості, не запущене жодне нове виробництво. На що вони розраховують, важко сказати. Але у будь-якому разі та ставка на нафту і на природні ресурси, яку вони свого часу зробили, вона просто-напросто провалилася в результаті незалежних від них факторів, в результаті технологічної революції. У Росії розвивається гостра економічна криза. Дозволю собі нагадати, що так звана Велика рецесія у США у 2008-2009-му була 2,8 відсотка падіння валового внутрішнього продукту. У Росії в нинішньому році – приблизно 4 відсотка падіння, у наступному році буде ще 3 відсотки, і це все акумулюється. За об'єктивними економічними даними, це – криза.

Дуже важливо, на мій погляд, що Росія в цій ситуації швидкої технологічної революції, яка відбувається у світі, випадає з історії, Росія як країна, як економіка опиняється на маргінесах історії. Ось це, мені здається, головним фактом. Я дивлюся на все це і я не бачу майбутнього у країни. Ось у чому справа.

​Пол Грегорі: Я згоден з професором Бернштамом, ці довгострокові фактори більш тривожні, ніж технічні фактори. Щоб поліпшити або полікувати російську економіку, повинна бути якась реформа. Путін не може запропонувати цієї реформи через те, що це підірве його автократичний режим. Є божевільні ідеї Глазьєва (радник президента Росії Володимира Путіна – ред.), якщо Путін дослухається до них, Росія стане Венесуелою, я впевнений в цьому. Буде повний крах економіки, якщо Путін дослухається.

– Ви у своїй статті в журналі The Forbes Magazine називаєте протести російських далекобійників «страшним сном» для Володимира Путіна. Але ці протести нібито вщухають. Чи не перебільшуєте Ви їхнього значення?

Пол Грегорі: Думаю, у катастрофи є дві причини. Перша причина – ці далекобійники зрозуміли корупцію в цій програмі, є пряма корупція в цій програмі, десь близький друг Путіна отримує 20 відсотків виручки від цього податку. Я думаю, це велика шкода, більша, ніж економічна шкода. Майдан почався дуже непомітно, майже помер, врешті-решт був успіх. Я думаю, що є така можливість в Росії у зв’язку з цим податком.

​Грегорі Грушко: Однак тут з'являється своєрідний ефект: звинувачують вони не Путіна, звинувачують вони або тих корупціонерів, як, скажімо, Ротенберги, або своїх місцевих мерів, місцевих губернаторів, звинувачують бояр, а цар-батюшка, він хороший, він просто нічого про це не знає, треба до нього донести, ось тоді все буде знову нормально. Тому це може протривати досить довго. Я думаю, що слабка ланка – не серед робочого класу, не серед бюджетників, а швидше за все, серед тієї еліти, яка оточує Путіна.

– Професоре Бернштам, як Ви оцінюєте ефективність санкцій?

Михайло Бернштам: Санкції відіграли колосальну роль. Саме санкції ще до падіння цін на нафту дали початок процесу економічного спаду в Росії. Звісно, що вони відбилися не стільки на еліті, скільки на населенні, подібні санкції дуже важко робити цільовими. Але у будь-якому разі для російської економіки зникло одне з головних джерел кредиту та економічного зростання. Санкції джерело кредитування відрізали, відповідно падають інвестиції. Тобто це робить знову ж внесок у довгострокове загнивання, якщо не в довгострокову розруху.

– Поле, у Вас є якісь підстави думати, що Путіну вдасться домогтися скасування санкцій? Є якісь чутки з цього приводу? Хоча, з іншого боку, здається, Кремль готовий до того, що йому доведеться жити в режимі санкцій впродовж року, двох, а то й довше.

​Пол Грегорі: Я вважаю, що поведінка Путіна в Сирії спрямована на те, щоб отримати скасування цих санкцій.

– Грегорі Грушко, чи є з Вашої точки зору у Кремля підстави думати, що санкції будуть скасовані?

​Грегорі Грушко: З боку Сполучених Штатів навряд чи. Я не думаю, що адміністрація Обами ризикне майже перед самими виборами поставити підніжку Демократичній партії і скасувати санкції. Західній Європі страшенно не терпиться скасувати ці санкції. Як ви знаєте, Італія зажадала, щоб продовження санкцій не було автоматичним, а навпаки обговорювалося. Але є один фактор, який вже працює досить довго на користь санкцій, і цей фактор називається Володимир Путін. Ми не можемо передбачити, яку нову авантюру він вигадає, але всі його попередні авантюри вели до того, що санкції не тільки не скасовувалися, але навпаки посилювалися.

Якщо санкції будуть скасовані, тоді життя пацієнта буде трошки довшим, можливо, ще на кілька років. Але ті глибинні процеси всередині російської економіки або відсутність будь-яких реформ усередині економіки, призведуть до того, що зрештою це все закінчиться погано. Але це не відбудеться, швидше за все, в наступному році.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода