Бійці АТО розказали свої «Історії з війни» (фотогалерея)
«Прапор». Історія, що відкриває виставку «Історії з війни», і розповідає про 17-й окремий батальйон територіальної оборони Кіровоградської області. Бійці підрозділу брали участь у бойових діях в таких населених пунктах, як Щастя, Красноталівка, Дебальцеве. Наразі батальйон захищає місто Дзержинськ.
Прапор, що експонується, бійці батальйону встановили на териконі поблизу міста. Його було чудово видно з боку Горлівки, яка перебуває під контролем сепаратистів. Прапор був багаторазово обстріляний, проте кожен раз українські воїни латали його та повертали на місце
«Ернест». Історія Ігоря Гольченко, що пішов добровольцем у АТО на наступний день після свого 18-річчя, опинився в полку «Азов». Позивний «Ернест» юнак отримав на честь свого улюбленого письменника Ернеста Хемінгуея. 14 лютого 2015 року під час боїв за Широкіно Ігор загинув –мікроавтобус, в якому він знаходився, був обстріляний бойовиками. В експозиції представлена куртка Ігоря, в якій він був у той трагічний день
«Смішний». Саме такий псевдонім дали Олександру Єрощенко через його веселу натуру та гарний гумор. У 18 років був призваний в армію, потім служив два роки за контрактом, а у квітні 2014 став добровольцем Нацгвардії. Героїчно помер під Дебальцевим, захищаючи офіцера-побратима. На виставці представлений лист, що писала «Смішному» донька Аня в день загибелі батька
«Сєвєр». Нарис про Сергія Табалу (позивний «Сєвєр»), активіста Майдану, що добровольцем пішов на фронт і приєднався до ДУК «Правий сектор». Загинув під час боїв за донецький аеропорт у віці 18 років. На виставці представлена футболка «Сєвєра»
«Корнієнко». Історія Олександра Корнієнко зі Запоріжжя. Виконав безліч небезпечних бойових завдань, травні 2015 р. отримав мінно-вибухову травму та контузію. В експозиції представлений трофейний ріжок від ручного кулемету Калашникова» з написом «Для укрів», що зробив сам Олександр на згадку про бій під с. Нікішиним
«Фізрук». Олександр Бабич народився у Києві, має дві вищі освіти. З початком військових дій вступив добровольцем в батальон «Київська Русь». Під час обстрілу отримав численні поранення, проте вилікувався і був демобілізований в червні 2015. В експозиції представлений рентгенівський знімок Олександра, на якому видно уламки в тілі бійця
«Передок». Табличка з написом «Передок» була передана до Національного Музею історії України бійцями батальону «Айдар» (на фото). Дана табличка має символічне значення, адже бійці «Айдару» завжди знаходилися на передових позиціях в зоні АТО. Батальон зарекомендував себе штурмовиками, тому й стали 24 окремим штурмовим батальоном ЗСУ
«Сєпар». Унікальна історія фізика та еколога Миколи Вороніна, що розчарувався у київській владі після Помаранчевого Майдану, довгий час підтримував дії Путіна, але потім все ж таки зробив свій вибір, виїхав в Україну з рідної Горлівки (зараз окупована «ДНР»). Вступив до батальйону «Донбас», пізніше потрапив у добровольчу роту 79-ї окремої аеромобільної бригади. Одного разу, під час тренувань, Микола влучив зі 100 метрів у монету у 5 російських рублів. Ця монета й представлена на експозиції
«Чуб». Розповідь про Олександра Чуба із ДУК «Правий Сектор», що був серед захисників донецького аеропорту. Там його було поранено, і лише добра удача врятувала Олександра та інших бійців під час того, як їх вивозили із ДАПу під вогнем ворожих снайперів. Зараз проходить курс реабілітації у США. На виставці експонується берц Олександра. Другий залишився у аеропорту
«Дама». Ірина, медик з батальону Айдар. Її життя назавжди змінилось, коли на Луганщині загинув її друг, також медик. Фахової освіти Ірина не мала, навчалась надавати медичну допомогу одразу на фронті. З лютого 2015 отримала міжнародний сертифікат з військової медицини, зараз вчить молодь на різних полігонах та є інструктором у нової поліції. На виставці представлений простріляний манікюрний набір добровольця «Дами», який був пошкоджений під час мінометного обстрілу
Донецький аеропорт, оборона якого тривала 242 дні. Саме там на рекламних вивісках висіла табличка, що наразі представлена на виставці
Сіверський Донець, найбільша річка Східної України. На виставці – побита табличка, яку боєць 92-ї окремої механізованої бригади Влад із позивним «Білка» передав журналістці Наталії Нагорній. Через тиждень Влад загинув
«Волонтери». Саме потужний волонтерський рух став одним із факторів, що дозволили провести Революцію Гідності та вистояти у найважчі часи військових дій на Сході країни. Прапор, представлений на експозиції, був вивезений Олександром та Вікторією Коновими із комендатури «ЛНР» в Луганську, де волонтерів тримали у полоні. Побачивши прапор, що лежав на підлозі при вході у комендатуру та слугував ганчіркою для ніг, Вікторія заховала його у підвалі. Вікторія та Олександр опинились на волі в результаті обміну полоненими у Щасті 28 жовтня 2014 року
«Дебальцеве». Одним з найтрагічніших епізодів воєнних дій на Сході України є бої за Дебальцеве, які розпочалися в кінці липня 2014 року. Через деякий час українські військові були змушені залишити місто. На виставці представлені обгорілі уламки БМП Збройних сил України, який був знищений сепаратистами під час відступу в лютому 2015 року
«Піски». Назва цього селища під Донецьком останнім часом не сходить із новинних стрічок. До проведення бойових дій населення становило 2160 осіб, сьогодні, за даними ОБСЄ, там залишається лише шість осіб літнього віку. На виставці показані табелі учнів 4 класу, знайдені в зруйнованій сільській школі
«Сімейний альбом». Сумна сторінка історії села Широкіне Донецької області, де в результаті бойових дій 60% будівель виявилися зруйнованими, а з 1411 жителів у довоєнні часи станом на середину квітня 2015 р. залишилося 40 осіб. Експонується сімейний альбом жителів Широкиного, який був знайдений бійцями в одному з будинків
«Трембовецький». Розвідник Іван Трембовецький пішов у АТО добровольцем. Пройшов Аеропорт, Дебальцеве, Піски. Жетон, що представлений на виставці, Іван знайшов поблизу Донецького аеропорта, знявши із загиблого бойовика
«Спонсор». Історія Олександра Кікіна з м.Сміла. Після початку конфлікту розпочав волонтерську діяльність – возив на фронт продукти, одяг, бронежилети, за що й отримав позивний. Одного разу приїхав на блокпост ЗСУ під Слов'янськом, побачив, що катастрофічно не вистачає людей, та й вирішив залишитися. Там його було поранено, ліву ногу довелося ампутувати. В експозиції представлений обгорівший чохол від фотоапарату, який Олександр мав із собою під час обстрілу
«Сивий». Історія про долю добровольного батальйону «ОУН», що діє в зоні АТО з літа 2014 року. До експозиції заступник командира батальону «Сивий» передав мазепинку, в якій його було поранено 8 січня 2015 року під час оборони метеостанції на території Донецького аеропорту