Реформи завершені лише тоді, коли збудоване нове судочинство – експерт

Усі зміни, які – повільно чи швидко ­– відбуваються в Україні, відбуваються лише тому, що їх штовхає громадянське суспільство, воно – співавтор і співорганізатор реформ. Про те, як впливає на владу громадянське суспільство, що проявило себе на Майдані й еволюціонувало під час війни, йшлося під час 7-го Форуму громадянського суспільства держав «Східного партнерства», який у четвер відкрився в Києві.

До ТОП найбільш очікуваних реформ, як свідчить дослідження фонду «Демократичні ініціативи», українці зараховують антикорупційну, правоохоронну й реформу системи соціального захисту. Проте, поняття «боротьба з корупцією» є занадто містким, аби називати його одним словом «реформа», зауважують експерти.

Олександр Сушко

Директор інституту Євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко каже, якщо зануритися в деталі, такої реформи не існує – є елементи, які разом і дають антикорупцію. Це, в першу чергу, побудова справедливого судочинства, де опір змінам – найсильніший.

«Ви можете робити що завгодно – наприклад, вивести нову поліцію на вулиці, –аргументує він. – Але коли це доходить до суду, до прокурора – ви бачите, що це найскладніша задача, збудувати ці інституції правильним чином. І для мене завершення реформ – це точка, коли буде збудоване чесне, незалежне і прозоре судочинство».

Активних мало, але реформи рухає довіра – Глібовицький

Усі реформи, які хоч трохи просуваються в Україні, робить громадянське суспільство, каже Андрій Длигач, співзасновник громадянської платформи «Нова країна». «Мені не подобається слово «реформи», тому що деякі державні діячі, говорячи це слово, мають на увазі зміну форми, а не зміну системи. Я надаю перевагу слову «модернізація», це слово описує наступні плани і кроки громадянського суспільства», – зазначає Андрій Длигач.

Однак ця спільнота, що є рушієм змін в країні, є невеликою, говорить міжнародник, керуючий партнер консалтингової компанії Pro.mova Євген Глібовицький. «Меншість українців беруть участь у громадянському суспільстві – ми досі говоримо про маленьку кількість людей, а не про мільйони», – каже він.

Ключовим чинником, який дозволяє цій спільноті зрушувати справи з місця, є довіра, вважає Глібовицький. «Довіра дозволяє цим людям засновувати інституції. І коли вони засновують інституції, ми маємо правила й інфраструктуру, на які може спиратися все суспільство», – вважає експерт.

Реформи – довгий шлях, але врешті ви все одно дістанетесь мети – Нечипоренко

Якщо найбільшим рушієм є довіра, то найсильнішим гальмом – незацікавленість влади, яка є у цій справі «реципієнтом». Оксана Нечипоренко з «Реанімаційного пакету реформ», описуючи, як громадські активісти проштовхують зміни через кабінети чиновників, каже: найскладніше – зробити владні інституції партнерами.

«Але якщо говорити про уроки, які ми вивчили, то перший – це не втрачати надії, тому що це довгий шлях, і треба бути готовим до цього. Друге – якщо ви робите свою роботу добре, ви знаходите правильну міжнародну підтримку, ваш меседж через різні канали врешті дістанеться кінцевого бенефіціара, і зміни почнуть відбуватися. І третє – ви завжди знайдете партнерів», – зазначила експерт.