Собака-поводир, звуковий комп’ютер і пульт, що підказує, де вхід у вагон метро – це звичні речі, які мають у Чехії люди з вадами зору. Майже повністю витрати на таких «помічників» покриває державний бюджет.
Your browser doesn’t support HTML5
Чехія для незрячих: собака-поводир, звуковий комп’ютер і пульт для транспорту
Катерина Кольцова-Тлуста від народження має проблеми з зором. Вона 20 років тому виїхала з радянської України до Чехії. Тоді держава мало що могла запропонувати людям із особливими потребами. У Празі Катерина здобула освіту в спеціальній консерваторії для людей із вадами зору, вийшла заміж, успішно гастролювала, має доньку.
Вона навчилась жити майже наосліп. А кілька місяців тому взяла пса-поводиря Каспера, і він тепер допомагає жінці орієнтуватися в місті.
Катерина Кольцова-Тлуста
Окрім пса, жінка має ще кілька помічників. Наприклад, через вади зору Чехія забезпечила її звуковим коп’ютером, телефоном і спеціальним пультом. Він «підказує» як заходити в трамвай чи автобус.
«Це така пластинка, яка пов’язана з дисплеєм у метро і автобусі. Коли підходите до транспорту, натискаєте – пульт підказує, де саме знаходяться двері», – говорить жінка.
Із собакою Катерина не розлучається: разом в метро, за покупками і на прогулянку. Коли собака «на службі» – його вдягають у спеціальний жилет із ременів, на ньому є яскраві написи «пес-поводир». Жінка говорить, що коли на Каспері це «сідло» – він відчуває себе як на роботі: увага тварини прикута до власниці, він реагує на навіть на нотки тривоги в її голосі. Тож у такому «робочому режимі» не може гуляти на вулиці, як звичайний собака. З осені в Празі діє правило: господар має сплатити штраф, якщо тварина вигулюється без повідка.
«Якщо він має поводирське «сідло» на собі, то не може нормально робити свої потреби. Я не думаю, що мене змусять, у разі чого, платити штраф, але сподіваюсь, що Прага помудрішає», – говорить Катерина.
Тож аби навчити його ходити на повідку-рулетці, звичному для квартирних собак, Катерина везе пса до сусіднього міста Брно у спеціальний центр на заняття. Саме звідти вона його взяла чотири місяці тому. Дорога займає дві з половиною години, весь час Каспер лежить під столом біля Катерини, у звичайному вагоні з іншими пасажирами. Його пускають без зайвих питань, проїзд для псів-поводирів безкоштовний. А от за звичайну собаку треба було би доплатити.
Собак-поводирів вчать заводити незрячу людину в будівлю, знаходити ліфт, вести сходами
Мілан Дворжак
Уже в Брно на Каспера чекає керівник школи для псів-поводирів Мілан Дворжак. Він особисто тренує собак: наприклад, вчить заводити незрячу людину в будівлю, знаходити ліфт, вести сходами. Після циклу занять – обов’язковий іспит: іструктор із зав’язаними очима дає тварині команди, наприклад, повернути праворуч або знайти сходи. За це ставлять бали. Якщо пес упорався – іспит складено і можна їхати допомагати людині з вадами зору.
До передачі новим власникам тварини належать школі. Потім 90% ціни сплачує держава, а залишок – це приблизно одна місячна зарплата чеха – оплатить новий господар. Або ж Мілан допоможе знайти спонсора.
«Якщо незряча людина вирішить, що вона хоче собаку-поводиря – я їду туди, де вона живе, зважаю на середовище, де собака буде працювати і жити. Також на те, яка специфіка трас. Власники отримують інформаційний диск із тим, що вміє собака. Також як його мити, як правильно розчісувати, чим годувати», – розповідає Мілан.
Собаки в центрі не живуть у клітках: на ніч їх забирають додому опікуни
Поки тварина не знайшла господаря – нею займаються опікуни. Вдень приводять тварин на заняття, а надвечір – забирають додому. Таким чином, собаки не залишаються на весь день у клітках у центрі.
Крістін, студентка зі Швеції
Мілан каже, що інструктори-опікуни часто закохуються у «підопічних». Наприклад, Крістін, студентка зі Швеції, не відходить від дворічного лабрадудля. Утім усі опікуни підписують договір, що не залишать пса собі.
«Я тут, аби вигулювати собаку, поки його не віддадуть у прийомну родину. Мені дуже подобається, бути частиною цього – чудово», – говорить Крістін.
Каспер на ніч у центрі не залишається – повертається з Катериною додому. До потяга жінку супроводжують працівники вокзалу.
Вони знаходять потрібний вагон, заносять речі. Ця звична для Чехії послуга – ще один сервіс для людей із особливими потребами. Її можна замовити за добу до поїздки.