Майя Жакова
Майже 29% українців готові брати участь в акціях громадянського протесту в разі іноземної збройної інтервенції щодо їхнього населеного пункту. Ще 24% готові чинити збройний опір, якщо до рідного міста чи села вторгнеться окупант. Такі дані соціологічного опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології за підтримки Центру стратегічних досліджень і Агенції ненасильницьких рішень. Однак у жителів окупованих територій інша думка: громадянський спротив озброєному інтервенту є неможливим.
Попри фактичну війну в Україні, більшість громадян все ж виступає за ненасильницькі методи боротьби з окупантом, зазначає Павло Жовніренко, голова Правління Центру стратегічних досліджень.
«Історично Україна має приклади ефективної боротьби проти диктатури без зброї – ненасильницькими революціями», – каже він. На основі аналізу конфліктів за останні сто років ненасильницькі кампанії видалися вдвічі ефективнішими, ніж кампанії спротиву з використанням зброї, зауважує експерт.
«Україна отримала незалежність у результаті Революції на граніті, ненасильницької. І Помаранчева революція продемонструвала здатність українців чинити спротив тодішній спробі Януковича узурпувати владу. І це також було ефективно», – каже Павло Жовніренко.
Жінка-боєць у зоні АТО неподалік селища Луганське на Донеччині. Вересень 2014 року
Результати дослідження все ж розрізняються регіонально. Дмитро Потєхін, керівник Агенції ненасильницьких рішень пояснює: «Люди, які живуть в умовах війни і для яких насилля стало буденністю, вважають, що проти зброї неможливо чинити ефективний спротив».
«З окупацією людина приходить у збройний конфлікт» – Краснопьоров
Те, що українці здебільшого обирають ненасильницький шлях боротьби з окупантом, цілком природньо, вважає політичний аналітик Валентин Краснопьоров. Адже людині психологічно складно уявити себе зі зброєю в руках на захисті Батьківщини. Однак, коли з окупацією приходить шок і хаос, суспільні настрої змінюються.
«Та кількість людей, яка була за громадянський спротив при окупації, приходить у збройний конфлікт. До того ж, практично неможливо, окрім якогось саботажу на підприємстві, громадянським чином боротися проти окупаційної влади», – говорить Валентин Краснопьоров.
Хоч зброя ефективніша, політолог не виключає створення підпільних структур, «які намагаються агітаційно, інформаційно впливати на людей, щоб вони теж боролися проти окупації».
Мітинг у Херсоні. Січень 2015 року
«Громадянський протест неможливий» – житель окупованої території
Джеррі Томс, один із авторів рубрики «Листи з окупованого Донбасу» на сайті Радіо Свобода стверджує, що навіть громадянський протест під час окупації є абсолютно неможливим. Житель Донецька розповідає: «Коли акції протесту мали місце під будівлею колишньої Донецької облдержадміністрації через невдоволення Захарченком, політикою «ДНР», то вони швидко припинялися. Достатньо суворо розбиралися з місцевими журналістами, які намагалися висвітлювати події, – їх саджали у підвали… Якщо просто вийти з проукраїнською символікою, це закінчиться великим лихом».
До того ж, за словами Джеррі Томса, населення Донбасу у своїй більшості сьогодні стало апатичним щодо цього конфлікту. Зокрема, це стосується й популярності самого угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним.
Банер у селищі Березівському Харківської області, 2014 рік. Банери з таким текстом були розміщені у низці населених пунктів щонайменше трьох областей
Соціологічне дослідження проводилося по всій території України, за винятком Криму, в період із 31 серпня по 13 вересня цього року. Серед опитаних методом телефонного інтерв’ю – тисяча респондентів. Загальна похибка не перевищує 5%.