Українські пластуни у Німеччині: від вигнання до потужної діаспори

Берлін – Після заборони «Пласту» спочатку польською, а потім уже радянською владою, Українська скаутська організація «Пласт» уже після війни, у жовтні 1945 року, відродилася за кордоном. А в жовтні 1950 року, після двадцятилітньої перерви, у Німеччині відновився «Пластовий шлях» – журнал українських скаутів. У першому числі «органу пластової думки», що вийшов друком 65 років тому, формулювалися нові цілі, обговорювалися нові умови діяльності в діаспорі. І хоча за цей час організація зазнала чималих трансформацій, але незмінним залишається її кредо: бути вірним Богові та Україні, шанувати традиції свого народу, допомагати людям.

Українські пластуни у Німеччині: від вигнання до потужної діаспори

Після закінчення Другої світової війни у німецьких та австрійських таборах для переміщених осіб опинилися 200 тисяч українців – вимушених утікачів із колишнього Радянського Союзу. Умови у таборах були суворі, але для багатьох українців там почалися їхні перші кроки до громадської роботи. Там закладалися підвалини громадського життя. Молоді українці відродили заборонений у Радянському Союзі рух пластунів, заснувавши у Карлсфельді, що в землі Баварія, власну організацію. Після переселення із таборів до інших країн пластуни створювали там нові осередки, залучаючи до них своїх земляків.

Метою тодішнього скаутського руху передусім було не загубити дух українства. Словами редакторів журналу, «виховувати майбутню українську людину», дати діаспорській дітворі «перші пелюстки любови до далекої Батьківщини, любови до її предків, дати почуття гордости на українське походження і на причасність до української культури, прищепити їй пластовий світогляд».

Головним об’єднавчим елементом для всіх пластунів була любов до Батьківщини, проте жодна ідеологія не нав’язувалася пластунам, навіть націоналізм не міг стояти вище за пластовий світогляд.

Пластуни мали бути готові не лише визволяти Батьківщину, але бути успішними в своїх нових країнах. Для цього пластове керівництво вимагало від них вивчити мову країни перебування, забути про розходження між «східняками» і «західняками», між «старими» і «новими» емігрантами.

«Ми – соборники і державники», – мовиться у програмних статтях журналу. – «Всі українці для нас однаково дорогі, мета у нас всіх одна: соборна держава, в якій для всіх українців, з усіх земель і для українців різних віровизнань знайдеться належне їм місце».

Не забути рідну мову

Упродовж останніх десятиліть скаутський пластовий рух зазнав значних трансформацій, адже змінився хід самої історії. І хоч кредо пластунів залишилося таким же – бути вірним Богові й Україні – однак, з’явилося ще одне підґрунтя для об’єднання молодих українців – спілкування рідною мовою, котрої як колись, так і досі у зарубіжжі дуже бракує. Це знає і Ольга Дрозд – професор, котра донедавна працювала у Німеччині, а нині викладає у Віденському економічному університеті інформаційні технології. Вона є одним із засновників австрійського «Пласту» і заступником голови цієї організації.

«У Німеччині скаути існують уже дуже давно. Збирають великі наметові табори, куди приїжджають шестирічні діти. Ініціатори – старші, «німці», котрі організовують такі зустрічі і запрошують дітей з України. Знаєте, чому саме з України? Задля спілкування українською! Річ у тім, що українські діти не володіють німецькою, тож маленькі німецькі учасники змушені спілкуватися з ними українською. Це велика проблема. Батьки німецьких українців надзвичайно раді, що їхні діти мають можливість спілкуватися українською. Тим часом, діти з України мають можливість побувати у Мюнхені, познайомитися з Німеччиною», – розповіла Ольга Дрозд.

Нині Українська скаутська організація «Пласт» у Німеччині – це передусім молодіжна організація, члени якої – діти та юнацтво віком від 6 до 25 років. Утім, колишніх пластунів не буває, але люди старшого віку мають поважний титул сеньйорів. Усі без винятку скаути проходять особливий вишкіл – у літніх наметових таборах на природі. Тут вони навчаються самостійності, лідерству, умінню жити в суспільстві. А українська мова для них – сполучна ланка, що цілком зрозуміло для пластового українського руху. Адже «Пласт» у формі гри знайомить із історією та мовою, що є чудовою нагодою вивчати їх дітям, народженим у закордонні, поділилася міркуваннями Ольга Дрозд.

Непорушність звичаїв і традицій

Тим часом, Українська скаутська організація «Пласт» у Німеччині має осередки-побратими у США, Канаді, Великобританії, Австралії, Аргентині, Польщі та Україні. Усі вони об’єднані в Конференцію українських пластових організацій. Щороку пластуни європейських країн – діти та юнацтво українського походження – збираються у популярному літньому наметовому таборі в заповідній зоні Ізарвінкель поблизу Кьоніґсдорфа, що у Верхній Баварії. Останнім часом дедалі більше здійснюються обміни молоддю з братерських організацій України.

Також Лещетарський табір неподалік Зальцбурґа, що в Австрії, став улюбленим місцем зустрічі пластунів з усього світу. Зокрема, і завдяки лижним курсам, які вони самі організували, та різноманітній розважальній вечірній програмі. І все це здійснюється на підґрунті українських звичаїв і традицій.

Допомагати тим, хто потребує допомоги

Одна із заповідей скаутського руху – допомагати тим, хто потребує допомоги. Це, як і повсякденне життя членів скаутської організації, відповідає пластовій присязі – робити добро: вдома – для батьків чи сусідів, просто на вулиці – для перехожих, на природі – для довкілля. На думку Ольги Дрозд із віденської пластунської групи, це підвалини, на яких тримається сам пластовий рух, і яких членів організації навчають змалку.

«Зробити добре діло. Кожного дня зробити добре діло. Що саме, вирішує сама дитина – допомогти батькам чи прибрати кімнату. Наприкінці тижня діти розповідають про здійснені ними добрі справи. Так наші діти вчаться, як допомагати людям», – ділиться досвідом пані Дрозд.

Упродовж тривалого часу німецькі пластуни, залучаючи друзів і меценатів, допомагають постраждалим від аварії на Чорнобильській атомній станції, збирають кошти на медичне устаткування, медикаменти, іграшки, надсилаючи їх до Київської дитячої онкологічної лікарні №1. А невдовзі їхні побратими – австрійські пластуни – проведуть ярмарок у Відні, під час якого зберуть кошти для допомоги воїнам Збройних сил, які відстоюють незалежність України на Донбасі.