Київ – Більшість справ, які стосуються перешкоджання журналістській діяльності, «буксують» на етапі розслідування, а відтак, надзвичайно малий їх відсоток завершується обвинувальними вироками, говорить медіаюрист Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова. В ефірі Радіо Свобода вона розповіла, чому більшість справ не доходять навіть до суду та чим це пояснюють правоохоронці.
Your browser doesn’t support HTML5
Перешкоджання журналістській діяльності важко довести – медіаюрист
Людмила Панкратова
– Зазвичай справи про перешкоджання журналістській діяльності розпочинаються відповідно до законодавства. За заявою особи така справа повинна вноситись до єдиного реєстру досудових розслідувань. Але вже на моменті розслідування такі справи дуже буксують. Основні проблеми полягають в тому, що правоохоронці кажуть: ми не знаємо, чи він був журналістом. Це одна проблема. Або якщо це якийсь журналіст-фрілансер, знову ж таки, немає підтвердження, що він журналіст, він не має посвідчення конкретного ЗМІ. Оце найбільш вагомі причини, через які справи не доходять до суду, або якщо і доходять, то не закінчуються обвинувальними вироками.
– На вашу думку, які мають бути критерії, процедури, щоб все-таки врегулювати ці питання?
– Достатньо прописано цих критеріїв і процедур, тим більше, що влітку були внесені зміни до Кримінального кодексу України, де було виписано, що журналістська діяльність – це все те, що проводить журналіст не лише за редакційним завданням, а взагалі стосовно збору, підготовки та поширення інформації. Законом про друковані ЗМІ були внесені зміни стосовно того, хто є журналістом і що підтверджує статус журналіста: це є посвідчення редакції друкованого ЗМІ або телерадіокомпанії, а також посвідчення професійної спілки журналістів. Це може бути національна спілка журналістів, або незалежна медіапрофспілка, або інше професійне об’єднання. Нібито цього достатньо.
Щоб виконувалися закони, треба постійно про них нагадувати
Але щоб виконувалися закони, треба постійно про них нагадувати, постійно порушувати якісь справи і слідкувати за тим, щоб вони все-таки були доведені до кінця. Треба до цього докласти дуже багато зусиль, і якраз журналісти ці зусилля докладають. Від їхньої наполегливості залежить, щоб відповідні справи завершувалися обвинувальними вироками.
Тут буде показником те, чи влада розслідує злочини, які відбулися проти журналістів на Майдані
І ще одне зауваження. Насправді, складно довести, що стався злочин за статтею 171 Кримінального кодексу «Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста». Тут повинен бути прямий умисел для того, щоб перешкодити журналістові проводити ті чи інші дії, повинна настати шкода, тобто повинен бути повний склад злочину, передбачений кримінальним законом. Ще на початку, як тільки ця стаття була прийнята, деякі юристи казали, що тут буде складно доводити, це така мертвонароджена норма. Але через те, що такі порушення відбуваються постійно, вона не є мертвонародженою, вона застосовується. Щоправда, скажу відверто, застосовується погано. Як на мене, тут буде показником те, чи влада розслідує злочини, які відбулися проти журналістів на Майдані. Тому що там насправді все було дуже брутально, дуже показово, і там були склади злочинів. Але, на жаль, справ, які завершені і доведені до вироків суду, ми не бачимо.