«Парк радянського періоду» в Дніпропетровську: де йому бути?

Дніпропетровськ – У Дніпропетровську розглядають варіанти створення «парку радянського періоду», де мають зайняти місце демонтовані в рамках «декомунізації» пам’ятники та пам’ятні знаки. Загалом під знесення підпало близько півсотні таких об’єктів. І це не рахуючи меморіальних табличок діячам радянської доби щодо подальшої долі яких влада ще не визначилась. Між тим історики виступають за зважений підхід до «декомунізації», бо під час стихійного «ленінопаду» місто вже втратило цінні зразки монументальної пластики. Бути чи не бути «парку радянського періоду» в місті, яке за радянських часів вважалось кузнею компартійних кадрів?

«Парк радянського періоду» в Дніпропетровську: де йому бути?

У лютому 2014 року в Дніпропетровську впав перший пам’ятник Леніну – на головній площі міста. Його самочинно за 6 годин уночі звалили активісти. А вже вдень десятки жителів відбивали від монументу шматки – на сувеніри. Те, що лишилось від скульптури, – голову – зрештою забрали до історичного музею. Під час «ленінопаду» місто позбулось ще кількох пам’ятників «вождю», однак ще залишаються скульптури Петровському, Калініну, Кірову та багатьом іншим.

Після набуття чинності «законів про декомунізацію» у Дніпропетровську зайнялись інвентаризацією «червоних» пам’ятників та меморіальних знаків, які потребують демонтажу. Виявили: під цивілізоване знесення підпадає 56 пам’яток історії та монументального мистецтва, які є за документами. Фактично ж із них у місті наразі лишилось тільки 40 об’єктів.

Парк чи склад?

Окрім того, міська влада з’ясувала: шість пам’ятників радянської доби в місті, якими опікувались комунальні служби, взагалі не є об’єктами культурної спадщини і вже давно викреслені з держреєстру: це два пам’ятника Леніну на території дитсадків у Самарському районі, пам’ятник Кірову в Амур-Нижньодніпровському, монумент Карлу Марксу та Фрідріху Енгельсу в Індустріальному районі, монумент Калініну в Ленінському та меморіальна дошка Щербицькому на фасаді будівлі обласної ради.

А втім, коли саме всі ці карби тоталітарної епохи щезнуть з міських вулиць й куди будуть вивезені, у Дніпропетровську поки визначаються. Заступника начальника головного архітектурно-планувального управління міськради Олександр Тепленко каже: розглядають шість варіантів розташування «парку радянського періоду»: відповідні земельні ділянки придивились на житловому масиві Таромському, проспекті Воронцова, у парку Дубініна, все це райони, віддалені від центру. Однак реальніше, зазначає посадовець, доки немає проекту парку, визначити хоча б місце для тимчасового складування.

«Подальша організація та облаштування парку скульптур можлива після остаточного визначення місця для його розміщення та виконання певних проектних робіт. Тому пропонується для тимчасового зберігання надати доручення департаменту ЖКГ та капітального будівництва міськради розглянути питання організації місця складування», – повідомив посадовець.

«Парк колонізаторів» як спосіб заробітку

Ідею звезти демонтовані пам’ятники до старовинного козацького селища Таромського, що зараз у складі Дніпропетровська, оприлюднив активіст Євромайдану, а донедавна співголова комісії з питань топоніміки Вадим Шебанов. Каже: в цьому мікрорайоні є аж дві земельні ділянки по кілька гектарів для «парку колонізаторів», а головне – ініціативу з «парком колонізаторів» підтримують тамтешні жителі, розраховуюючи на потік туристів, а відповідно – й заробіток.

«Ми домовились з головою Таромського, у неї є дві ділянки: одна – 2,5 га, інша – 4 га. І містяни сказали «за». Мало того, таромчани навіть хотіли б на цьому заробляти, бо це ж будуть екскурсії, а екскурсантів треба годувати, дорогу прокладуть кращу й таке інше. Вже є рішення Мінкульту про те, що пам’ятники тоталітарної епохи не мають статусу пам’ятників. Далі – рішення виконкому міськради про демонтаж. Цю ідею, до речі, підтримали німці, які були у нас з візитом, депутати з Магдебурга. Вони розповіли, що в Німеччині в рамках денацифікації зруйнували всі пам’ятники, і тепер молоде покоління не розуміє, що таке нацизм. Потрібна своєрідна «вакцина», щеплення», – сказав Вадим Шебанов.

На тому, що знесення «червоних» пам’яток має відбуватись у цивілізований спосіб, наголошує історик, науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького Максим Кавун. Під час «ленінопаду», зазначає він, місто втратило цікаві скульптури. Приміром, монумент Леніну в центрі міста (скульптори – М. Вронський та О. Олійник) був авторським повторенням пам’ятника Шевченкові в Донецьку.

Певну історичну цінність, каже він, має й пам’ятник Кірову, що все ще стоїть на п’єдесталі, його автор – відомий український скульптор Іван Зноба, який також створив найбільший в Україні пам’ятник Шевченкові.

Куди подіти меморіальні дошки?

«Парк радянських скульптур», зазначає історик, мав би розташуватись ближче до центру Дніпропетровська. Він також не згоден з ідеєю міської влади щодо розташування просто неба меморіальних табличок радянським діячам, які знімуть з будівель.

«У нас є чимало меморіальних дошок – на честь Квірінга і Гопнер, на честь «обкому Донецько-Криворізької республіки», у нас є знамениті горельєф на театрі імені Горького – три голови: Орджонікідзе, Ворошилов, Калінін. Меморіальні таблички краще, звісно, передати до музею, а не експонувати на відкритому просторі, адже наші люди схильні обливати фарбою, обписувати, нівечити. У нас у музеї є 9-а зала, зала сталінських репресій, вона чітко присвячена декомунізації, вона створена ще 1989 року. Там чимало місця, можливий і такий варіант. Але міська рада поки мовчить», – зазначив Максим Кавун.

У квітні 2015 року Верховна Рада ухвалила закон про засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, у травні його підписав президент Петро Порошенко.