Жінки у політиці: для кого мода, для кого – панацея

Київ – Українська політика стане більш миролюбною, професійною та соціально орієнтованою, якщо жінки отримають понад 30% місць у місцевих радах, а згодом і в парламенті. Так оцінюють норму про гендерні квоти в законі про місцеві вибори як представники більшості фракцій парламенту, так і політологи й експерти з гендерних питань. Представники «Блоку Петра Порошенка» взагалі вважають, що паритет жінок і чоловіків у владі – невід’ємна ознака демократичної європейської держави. Водночас дехто з політиків називає квотування за статевою ознакою штучною вимогою, яка направду не гарантує рівноправ’я.

Жінки у політиці: для кого мода, для кого – панацея 1

Жінки у політиці: для кого мода, для кого – панацея 2

Частка жінок серед громадян України – майже 54%, свідчить державна статистика. Однак представниці прекрасної статі від початку незалежності залишаються меншістю в органах центральної та місцевої влади. Так, лише у восьмому скликанні українського парламенту кількість жінок-депутатів перевищила 11%, до того вона була ще меншою. Лише на рівні сільських рад депутатів жінок та чоловіків приблизно порівну, а чим вищим є рівень представницького органу, тим менше в ньому жіноцтва, визнає експерт з гендерних питань Лариса Кобелянська. На її думку, в таких умовах квота щодо кількості жінок – необхідний крок. Водночас експерти не вважають норму закону щодо гендерних квот зрозумілою та дієвою і не сподіваються, що 30% жінок у партійному списку перетворяться на 30% у місцевій раді.

Утім, представники більшості фракцій парламенту, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, схвально оцінюють такі вимоги щодо гендерної рівності.

Так, представниця «Самопомочі» Альона Бабак визнає, що в Україні жінкам важче потрапити до влади: і через суспільні стереотипи, і через родинні обов’язки, які залишають менше часу на публічну активність.

«Жінкам заважають іти до влади і суспільні стереотипи, і об’єктивна реальність. Жінка має бути і на роботі, і доглядати за дітьми. Вона не може працювати постійно в неробочий час. Бо коли ти в політиці – ти маєш часові обмеження: більше часу віддаєш суспільній діяльності, і менше – родині. Тому це право кожної жінки – обирати: чи їй більше уваги приділяти родині, чи все ж виділити частину часу для громадської або політичної діяльності», – пояснює депутат.

Депутати Верховної Ради – про гендерні квоти

На думку Альони Бабак, в політиці має діяти принцип рівних можливостей. І якщо вдасться застосувати квоту в 30% на практиці, то «обличчя української політики стане більш подібним до обличчя виборців». Нині політичні сили активно шукають до своїх лав жінок, щоб відповідати квотному принципу. Тому фактично, якщо до влади будуть залучені жінки, то це будуть нові обличчя, реальні представники суспільства, підсумовує представниця «Самопомочі».

Ставку на жінок роблять ті партії, які очолюють жінки

Втім, окремі українські політичні сили вже давно робить ставку на жінок, ще до зміни законодавства про місцеві вибори. Так, партійні списки об’єднання «Батьківщина» традиційно очолює жінка: раніше це була лідер партії Юлія Тимошенко, нині – полонена українка Надія Савченко.

Партії з власної ініціативи, а не лише під тиском закону, мають залучати жінок до своїх лав, саме такий підхід діє в багатьох країнах ЄС, наголошує Олена Кондратюк, депутат від «Батьківщини».

«Наша політсила має достатню кількість жінок: успішних, професійних. Закон про квотування, який ми ухвалили – це європейський підхід. Утім, в ЄС часто квотування є «тихим»: партії з власної ініціативи беруть жінок до своїх лав. Якщо інші політичні сили дотримуватимуться квотного принципу – українська політична карта докорінно зміниться», – очікує Олена Кондратюк.

Більше половини жінок у владі є ознакою соціально орієнтованої держави – Ірина Луценко

Велика кількість жінок у парламенті та в місцевій владі є невід’ємною ознакою розвинутих держав з високим рівнем добробуту, такі приклади наводить Радіо Свобода депутат від «Блоку Петра Порошенка» Ірина Луценко.

«Згадаймо Норвегію, Швецію, Фінляндію, Данію – найбільш соціально розвинені країни. Вони теж починали з квотування. А нині жінок у органах влади – близько 60%. Як результат, там найвищі європейські стандарти. Там, вийшовши на пенсію, людина живе ще багато років, подорожуючи світом та турбуючись про своє здоров’я. А в нас? Будьмо відверті: жінці, яка не має серйозної фінансової підтримки, зайти до парламенту неможливо. Тому ми намагаємося виправити цю ситуацію «м’яким тиском»: через квотування у партійних списках 30% – не жінок як таких, а осіб певної статі», – пояснює Ірина Луценко.

Ширше представництво жінок у владі підтримують і за межами парламентської коаліції. Часто жінка є кращим керівником, з нею легше співпрацюють інші посадовці, її не бояться підлеглі, визнає депутат від Радикальної партії Оксана Корчинська. Втім, на її думку, статеві квоти не є необхідністю.

«Я не вважаю, що жінці набагато важче потрапити в політику, ніж чоловікові. Якщо вона дійсно цього хоче. Я особисто не зазнавала жодних перешкод чи дискримінації», – зізнається депутат.

Переважна більшість політиків та експертів, опитаних Радіо Свобода, називають прогресивною норму закону про квоту в 30% представників кожної статі у партійних списках на місцевих виборах. Однак є й ті, хто вважають, що законодавство не повинно регламентувати кількість жінок у владі.

Це має бути рішення політичних сил і самих виборців, а не законодавчі вимоги чи квоти, заявив Радіо Свобода голова фракції «Народного фронту» Максим Бурбак.

«Я взагалі до будь-яких квотувань дуже негативно ставлюся, але гендерна рівність має бути присутньою, в тому числі в органах влади».

Раніше «Народний фронт» заявляв, що цього разу не бере участі у місцевих виборах. Натомість більшість політичних сил, які мають намір потрапити до місцевих рад цього року, збільшують частку представниць прекрасної статі у партійних списках, такі дані наводить мережа «Опора» й інші організації, що спостерігають за виборами. Для порівняння, на всіх минулих місцевих виборах частка жінок була не більшою за чверть від усіх кандидатів, повідомляють в Комітеті виборців України та в «Опорі».

Інфоргафіка Громадянської мережі «Опора»

Так, аналітик мережі «Опора» Олександр Неберикут заявив Радіо Свобода, що квота в 30% однієї статі дотримується на рівні сільрад і рад маленьких міст. Індикатором виконання гендерних норм закону про місцеві вибори стане кінцевий склад обласних рад та міськрад у обласних центрах, де традиційно частка жінок є найменшою. До того ж, вказує аналітик, більшість партій не ставлять жінок першими номерами своїх списків, і найчастіше кількість жінок на початку списку є меншою, ніж 30%.

Чи виконає Україна «ціль тисячоліття» щодо рівноправ’я жінок?

Раніше представники ООН і посольства США та інших держав висловлювали здивування щодо того, що в українських виборних органах частка жінок є у рази меншою, аніж їхній відсоток від загального населення держави. Втім, Україна долучилася до підписання Декларації тисячоліття ООН, в якій сформовані так звані «Цілі розвитку тисячоліття». Третя за важливістю з восьми цілей – це рівноправ’я статей, зокрема рівні права жінок щодо освіти та політичного життя. Країни-члени ООН мали досягти цієї цілі до 2015 року.

Саме цим можна пояснити поспіх, з яким запроваджували цього року гендерні квоти в Україні, припускають аналітики. Так, введення квоти для жінок – одна з небагатьох прогресивних норм у законі про місцеві вибори. Але навіть її виписали неякісно, поспіхом, визнає політолог Олеся Яхно.

«Норма щодо гендерної квоти не має однозначного трактування: вона є обов’язковою чи декларативною? Навіть ЦВК не дає на це однозначної відповіді. Вимоги до політичної еліти не до кінця сформовані самими громадянами, – пояснює політолог. – Тому нині багато популізму: партії «полюють» на жінок, які ведуть активну громадську діяльність. З одного боку, це викликає довіру до партії, адже жінка на білборді чи на екрані виглядає більш привабливо. Бо, зрештою, діяльність партій в Україні орієнтована на короткострокові цілі, тому партія швидко «обнуляє» свій рейтинг. Тому партії зараз використовують жінок як «останню надію виборців», – роз’яснює політолог.

Частка жінок у політиці, зокрема у парламенті, постійно зростатиме, і разом з цим діяльність політика набуде більш зрозумілих рис, очікує Олеся Яхно. Вона констатує: наразі люди йдуть у політику заради бізнесу. Коли вимоги до професіоналізму політиків ростимуть, до влади підуть фахівці, серед яких буде багато жінок. І навпаки: відсутність «чистих політиків» та довгострокових цілей у партій приваблює в політику олігархів, підсумовує аналітик.

За відсутність гендерної квоти треба знімати партію з реєстрації – Голобуцький

Квотування кількості чоловіків та жінок у партійних списках – це добре побажання, а результат буде лише тоді, коли порушники квотного принципу відповідатимуть за законом, впевнений політтехнолог Олексій Голобуцький.

«Принцип має бути дієвішим, аж до зняття партії з реєстрації за його порушення. Бо зараз це виглядає як формальність: не факт, що вся квота жінок потрапить у місцеві ради. Наше суспільство не до кінця готове до цього, треба «підтягувати» його, – визнає Голобуцький. – Партія, яка візьме гендерний принцип за основу, навряд чи додасть собі багато відсотків. Але жінки в політиці – це не так питання гендерної рівності, як питання якості політики. З жінками політика стане більш орієнтованою на потреби громадян, ми позбудемося звичної патріархальності українського політикуму», – прогнозує політтехнолог.

Якщо у владі буде більше жінок – у місцевих радах та в парламенті депутати більше домовлятимуться між собою і менше битимуться. Такий найочевидніший результат гендерних квот очікують побачити не лише політичні аналітики, а й соціальні психологи. Один з них, Вадим Колесников, високий рівень агресії у парламенті пов’язує саме з тим, що переважна більшість депутатів – чоловіки. На його думку, сильна стать у владі від початку орієнтується на конфлікт і жорстку конкуренцію, тоді як жінки надають перевагу миролюбній поведінці.