Лауреатом Нобелівської премії з літератури стала білоруська письменниця Світлана Алексієвич, автор досліджень «У війни не жіноче обличчя», «Цинкові хлопчики» і «Чорнобильська молитва». У Шведській королівській академії наук оголосили, що премію, розміром близько 960 тисяч доларів, Алексієвич вручають за «її поліфонічні тексти, пам’ятку страждань і мужності у наш час». Алексієвич народилася в Україні, в Івано-Франківську в 1948 році, згодом її родина переїхала до Білорусі. Від початку 2000-х Алексієвич живе в Західній Європі, а в фаворити Нобелівської премії з літератури потрапила в 2013 році, коли вийшла її книга «Час секонд-хенд». Недавно письменниця повернулася до Білорусі.
Your browser doesn’t support HTML5
Україна радіє Нобелівській премії уродженки Івано-Франківська Алексієвич
Президент Петро Порошенко у Фейсбуці привітав Світлану Алексієвич словами: «Нобелівську премію з літератури отримала Світлана Алексієвич, родом з Івано-Франківська. Де б ми не були, якою б мовою не говорили і не писали – ми завжди залишаємось українцями! Вітаю!».
Це добре, що Нобелівську премію отримала людина, яка народилася в Івано-ФранківськуЮрій Андрухович
Земляк Алексієвич, письменник Юрій Андрухович в інтерв’ю Радіо Свобода теж із приємністю згадав місце народження білоруської письменниці.
«Це добре, що Нобелівську премію отримала людина, яка народилася в Івано-Франківську. Щодо її літературного доробку, то, я думаю, що Нобелівський комітет таким чином відзначив передовсім громадянську позицію і публіцистичну відвагу цією авторки», – каже Андрухович.
Вона завжди була проти будь-якої диктатури. Вона ідеаліст, правозахисник, правдошукач. Одразу почала підтримувати УкраїнуАндрій Курков
Відомий український письменник Андрій Курков, який, як і Алексієвич, пише російською, звернув увагу на те, що цього року Нобель з літератури – це «перемога публіцистики і сучасної журналістики, і насправді перемога письменника, який корінням входить в традицію Солженіцина, тому що вона завжди писала неприємні для уряду держави речі про історію держави, в якій вона росла і жила».
«Вона завжди була проти будь-якої диктатури. Тобто, вона такий ідеаліст, правозахисник, правдошукач. Тому природньо, що вона от так одразу почала підтримувати Україну, бо свого часу вона мала виїхати з Білорусі, де політична ситуація дуже нагадує російську ситуацію, і де про демократію не люблять говорити», – сказав Курков в інтерв’ю Радіо Свобода.
Письменниця Оксана Забужко в інтерв’ю Радіо Свобода завертає увагу на те, що Алексієвич своєю творчістю зробила певний письменницький «подвиг».
Оксана Забужко
«Вперше від розпаду Радянського Союзу в культурний фокус Заходу потрапив ось цей феномен, який пані Світлана 40 років терпляче досліджувала своїм письменницьким інструментарієм – ось цей страшний нео-Оруелівський поневолений розум, кажучи мовою Чеслава Мілоша. Тільки це поневолений розум значно ширшого формату – бо тут ідеться вже, либонь, про поневолену душу, яка, як рак, роз’їдає людство і жертвою вже стають цілі країни і особливо Росія», – каже Забужко.
«І Світлана Алексієвич, в принципі, зробила літературний подвиг – так, вона білоруска, вона людина з тим совєтським бекграундом, але вона зовнішня людина стосовно російської літератури, і вона відзвітувала за російську літературу, яка виявилася не на рівні своєї історичної місії. Алексієвич дала портрет ось цього раку мозку і душі, який ця чекістська система упродовж ста років практикувала», – додає Забужко.
Українські письменники ще трохи почекають?
Мабуть, у сьогоднішній Україні є більше письменників, аніж у сьогоднішній Білорусі, які заслуговують цієї нагороди. Ну, але нам доведеться тепер ще кілька десятків років почекатиЮрій Андрухович
Юрій Андрухович, як і інші письменники, звернув увагу на те, як рішення Нобелівського комітету вплине на присудження премії суто українським письменникам після присудження премії Світлані Алексієвич.
«Це вкладається в типову логіку Нобелівського комітету – бити своїми рішеннями не точно в ціль, а якось так поруч із нею. Я маю на увазі, що, мабуть, у сьогоднішній Україні є більше письменників, аніж у сьогоднішній Білорусі, які заслуговують цієї нагороди. Ну, але нам доведеться тепер ще кілька десятків років почекати», – сказав Андрухович в інтерв’ю.
Андрій Курков погоджується, що, звичайно, Нобелівська премія з літератури часто-густо має не суто літературний підтекст.
Завжди Нобелівська премія мала якийсь акцент політичний або геополітичнийАндрій Курков
«Завжди Нобелівська премія мала якийсь акцент політичний або геополітичний. І тут (в премії Алексієвич) можна знайти і підштовхування до розвитку документальної літератури Східної Європи. Але все ж таки головний акцент треба робити на жанрі – цього року премія є знакової для тих, хто пише есеїстку або документальну прозу», – каже Курков.
Найближчі 10-15 років український автор Нобеля не отримає, як і будь-який інший східноєвропеєцьАндрій Любка
А письменник Андрій Любка у дописі на Фейсбуці так прокоментував Нобеля Алексієвич: «Найближчі 10-15 років український автор Нобеля не отримає (як і будь-який інший східноєвропеєць). Що, можливо, навіть добре, бо наразі Андрухович все ще занадто молодий за мірками шведського комітету», – написав Любка.
За його думку, перемога Алексієвич – «це поразка білоруської літератури, а найбільше – білоруської мови, бо премію отримала російськомовна письменниця. Алексієвич класна, але перемогло незнання і стереотипне мислення про Східну Європу – нагороду отримала совєтська письменниця за добру «літературу на експорт».
«Генетичні зв’язки з Україною»
Алексієвич дуже гордо говорить про те, що народжена в Україні і що її мати була українкою. В інтерв’ю телеканалу «Еспресо» раніше цього року вона пригадувала не лише, шо народилася в сім’ї радянського офіцера-білоруса в Івано-Франківську, але що потім батько працював вчителем і виростала вона у Вінницькій області.
Я завжди кажу, що пишаюся, що у мене українська кровСвітлана Алексієвич
«Звичайно, я пам’ятаю, що дуже важко жили батьки. Батько ж був військовий, потім довго сільським учителем. Я пам’ятаю запах волосся, пилу, ці долини. Бабусю пам’ятаю дуже красиву, з прекрасним голосом, як хату білили, як хліб пекли. Це дуже сильно пам’ятаю. Я завжди кажу, що пишаюся, що у мене українська кров», – сказала Алексієвич в телеінтерв’ю.
Вона розповіла, що в дитинстві у Франківську (тоді Станіслав) у 50-і роки хворіла і ледь не вмирала від нього.
Бандерівці врятували мені життяСвітлана Алексієвич
«Тоді нічого не продавали радянським офіцерам, батько – льотчик, стояла їх авіаційна частина, і товариші якимось чином вкинули його через стіни в жіночий монастир. Він прийшов до настоятельки, став перед нею на коліна і сказав, що «ти можеш зі мною все, що хочеш зробити, але врятуй мою дитину!» Ну, і розповів, що я вмираю від рахіту (це 50-і роки). Вона сказала, щоб дружина приходила і кожен день вона буде отримувати півлітра козячого молока. Так що бандерівці врятували мені життя», – розповідає Алексієвич, якій хтось дорікнув, чого це вона, мовляв, їде в Україну підтримувати «бандерівців».
Алексієвич палко засудила анексію Криму Росією, гостро критикує політику Кремля щодо України, зізналася, що їй важко стримати сльози, коли якось дивилася на портрети Небесної сотні.
І в творчому плані її дуже багато пов’язує з Україною.
«Її контакти з Україною давні і плідні. Вона знана і перекладена в Україні. Наша дружба з нею триває вже 20 років і саме вона підказала мені ідею твору Let My People Go, – каже Оксана Забужко. – Її зв’язки з Україною генетичні».
На цю ж тему:
|
Алексієвич має право говорити: «Росія без Путіна!» «Я вважаю Алексієвич уламком радянської культури, яка повинна перемогти «путінщину», путінський «русский мир» – російський журналіст далі Після Нобелівської премії світ почне читати білоруську літературу? «Щасливі, що це нарешті сталося. Ми дуже давно чекаємо цього – відтоді, як був номінований Василь Биков, Ригор Бородулін, Володимир Некляєв» далі «В Україні відчувається дух нації, що відродилася» – Нобелівський лауреат Алексієвич «Я хотіла б вірити, що не вдасться російському середньовіччю, яке сьогодні почалося, затягнути українців у старі часи» далі |