Київ – Український електорат більше не поділяється на помаранчевий та біло-блакитний, стверджують соціологи. Проте настрої в українців здебільшого песимістичні. Дві третини українських громадян вважають, що ситуація в країні розвивається в неправильному напрямку. Також зростає число тих, хто негативно оцінює діяльність президента та прем’єр-міністра. А головними перепонами на шляху розвитку країни українці вважають корупцію, війну на Сході та небажання політичних лідерів змінювати систему.
Електоральна модель, яка виникла на президентських виборах 2004-го і впродовж останніх десяти років розділяла український електорат на помаранчевих і біло-блакитних, втрачає свою актуальність.
Політики багато долучилися до того, щоби розділити населення України на біло-блакитних та помаранчевих. І лише за останні півроку-рік ця картина почала суттєво змінюватисяВолодимир Паніотто
«На жаль, політики багато долучилися до того, щоби розділити населення України на біло-блакитних та помаранчевих. І лише за останні півроку-рік ця картина почала суттєво змінюватися», – розповідає директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто.
Директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко також вважає дезактуалізацію цього розколу найважливішою якісною зміною. За його словами, «різні уподобання зберігаються, але вже не можна сказати, що суспільство розколоте».
Корупція, війна та «системні» політики – головні виклики
Оцінюючи стан справ в Україні та перспективи розвитку, 66% громадян зазначили, що ситуація в країні розвивається в неправильному напрямку і тільки 16,7% - що в правильному. Про це свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного Центром ім. Разумкова у вересні. Щоправда, як зазначає Андрій Биченко, думки про те, що Україна розвивається в неправильному напрямку, більшість українців дотримується від моменту анексії Криму та початку війни на Донбасі. Проте песимістів із того часу побільшало.
За даними серпневого дослідження групи компаній ТНС Україна, 81% українців корупцію вважають головним бар’єром на шляху розвитку країни. Крім того, більше половини опитаних вважають серед найбільших проблем війну на сході (70%) та небажання політичних лідерів змінювати систему (69%).
Щоправда, Володимир Паніотто припускає, що така оцінка формується не стільки з власного досвіду, скільки завдяки перегляду телевізора.
Багато в чому думка про ситуацію залежить від того, що кажуть по телебаченнюВолодимир Паніотто
«По-перше, зараз практично усі канали критикують владу. По-друге, критика іде не лише від опозиції, а із середини коаліції, що викликає більшу довіру. Тому інформаційний потік щодо корупції зріс не в два-три, а в сотню разів. Багато в чому думка про ситуацію залежить від того, що кажуть по телебаченню. Для 90% населення телебачення є головним джерелом інформації», – зазначає він.
Електоральна загибель «Народного фронту»
Також соціологи констатують, що влада втрачає довіру громадян. За даними соціологічного дослідження, проведеного КМІС у вересні, 58,6% опитаних негативно оцінюють діяльність президента Петра Порошенка, а 71,3% – прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.
Інфографіка Київського міжнародного інституту соціології
Утім, попри втрату довіри, Петро Порошенко та очолювана ним політична сила залишаються лідерами громадських симпатій. На другому місці – Юлія Тимошенко та очолювана нею «Батьківщина». До речі, це одна з небагатьох політичних сил, яка порівняно із минулим роком покращила свої рейтинги. Загалом, за даними КМІС, у вересні 5-відсотковий бар’єр здолали б шість політичних сил: «Блок Петра Порошенка», «Батьківщина», «Самопоміч», «Опозиційний блок», Радикальна партія та «Правий сектор».
Щодо аутсайдерів, то обвальне падіння популярності сталося в «Народного фронту» – переможці останніх парламентських виборів тепер набрали б близько одного відсотка.
Інфографіка Київського міжнародного інституту соціології
Утім, експерти наголошують, що партійні симпатії українців на парламентських та на місцевих виборах можуть відрізнятися. Адже, обираючи кандидатів до місцевих рад, виборці орієнтуються насамперед на вирішення місцевих проблем. І тут радше важать ділові якості кандидатів, ніж їхня політична забарвленість.
Між запитом на сильну руку і популізмом
За словами соціологів, чинний глава держави повторює рейтингову історію своїх попередників.
Можна із великою ймовірністю передбачити, що до наступних президентських вибрів підтримка Порошенка буде приблизно такою ж, як в ЮщенкаАндрій Биченко
«Ці тенденції були притаманні президентству Ющенка, а потім – Януковича. Спочатку їм був виданий значний кредит довіри, який потім знижувався… Якщо нічого кардинально не зміниться, то можна із великою ймовірністю передбачити, що до наступних президентських вибрів підтримка Порошенка буде приблизно такою ж, як в Ющенка під час других президентських виборів», – припускає Андрій Биченко.
Втративши кредит довіри, владі буде значно складніше проводити обіцяні реформи. Але в разі відсутності змін ця тенденція лише наростатиме.
«Якщо люди не бачать очікуваних змін, якщо їм не подобається ситуація в економіці, то їхню точку зору неможливо змінити за допомогою реклами чи політичного піару», – коментує результати соціологічних досліджень політтехнолог Тарас Березовець.
Тенденція пошуку «сильної руки» дуже небезпечна, про що свідчить хоча б досвід сусідньої РосіїТарас Березовець
На його думку, електоральні настрої свідчать про те, що в Україні зростає запит на «сильну руку».
«Але люди хочуть простих відповідей на складні питання, що породжує попит на популізм. Тенденція пошуку «сильної руки» дуже небезпечна, про що свідчить хоча б досвід сусідньої Росії», – зазначає Тарас Березовець.