11 жовтня в Білорусі відбудуться п’яті в історії країни президентські вибори. На виборах 2010 року єдиний кандидат від опозиції Олександр Мілінкевич набрав, за офіційними даними, 6 відсотків голосів.
– У білоруської опозиції тривалий час панувала думка, що, щоб перемогти режим, потрібно отримати ярлик в Москві. Я не кажу, що ці люди, які шукали там підтримки, – це російські агенти, але була така традиція. Це така наша трохи візантійська традиція. І відбувалася боротьба двох течій – самостійної стратегії і московської стратегії. Але ми більш-менш намагалися зберегти єдність.
– Після виборів Ви були єдиним лідером демократичних сил. Але вже через рік цю «вивіску» з Вас зняли загальним рішенням багатьох політичних сил. З одного боку, це свідчить про те, як опозиція «пожирає» своїх лідерів. З іншого, Вам приписують, що після виборів Ви не запропонували чіткої стратегії, поводили себе пасивно – тому Вас і «зняли».
– Немає ідеальних людей, і, напевно, я не був ідеальним лідером. Я намагався вести командну гру.
– Зараз процес роздробленості білоруської опозиції досяг якогось апогею. Чому це відбувається? Через особисті амбіції чи є якісь об’єктивні причини: якщо менше шансів на успіх, то люди не об'єднуються?
–- Зараз переважають локальні і дрібні цілі: розкрутити свою структуру і так далі. Я вважаю, це прояви безвідповідальності. Об’єднання – це мобілізація суспільства, віра в те, що ми щось можемо. Для мене найголовніше – перший день після виборів. Чи буде суспільство більш сміливим, впевненим? Боюся, що ні.
– Чому Ви не захотіли бути єдиним кандидатом на виборах?
– У мене не було особистих амбіцій стати ще раз кандидатом, «двічі героєм». Я готовий був бути єдиним кандидатом, але тільки в тому випадку, якщо буде справжнє об’єднання. І в той момент, коли стало зрозуміло, що ніякого об’єднання не станеться – я не побачив жодного сенсу мати кампанію. Чесно скажу, у всієї опозиції на сьогодні є сили і ресурси зробити усім разом тільки одну хорошу кампанію.
– У якій формі можуть прийти зміни до Білорусі?
– Олександр Лукашенко мав великий кредит довіри, коли його обрали, він міг проводити будь-які реформи. Він цього не зробив, він консервував систему, яка виробила свій ресурс. На жаль, у владі переважають сили, які бояться реформ. Я боюся, що якщо вони доведуть економіку до колапсу, цим обвалом скористається Москва. І наш голос буде не дуже сильно звучати – я боюся втрати незалежності з економічних причин. Важливо також, щоб ставлення до влади як до авторитарної не псувало дуже відносини з Європою, щоб була можливість економічної допомоги, без якої не провести реформи. Хотілося б, щоб перемогли ті сили, які розуміють, що без реформ і стратегії розвитку у нас немає перспектив.
Повний текст матеріалу на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода