Як почуваються в Україні етнічні росіяни

Київ – Близько восьми мільйонів громадян України – етнічні росіяни, це найбільша етнічна група після українців. До того ж, українських росіян вважають найбільшою російською діаспорою у світі. Більш ніж рік тому Росія анексувала Крим і здійснила воєнну агресію проти України, посилаючись на необхідність захистити етнічних росіян і російськомовне населення України. Тож етнічні росіяни опинилися перед вибором: підтримати Україну чи далі закликати «русский мир» і Путіна «прийти на допомогу», є і такі, яким було комфортно в постколоніальній Україні, де панувала російська мова, домінувала російська культура, але не було скочування до російської деспотії.

Як почуваються в Україні етнічні росіяни

«Путин, прийди – порядок наведи!» – під таким гаслом більш як рік тому чимало етнічних росіян, жителів Сходу і Півдня України, виходили на мітинги. Путін почув: спершу «ввічливі зелені чоловічки» захопили Кримський півострів, а потім Кремль підтримав сепаратистів Донеччини і Луганщини, де виникли маріонеткові «ДНР» і «ЛНР». Порядок на окупованих територіях Донбасу «охороняють» бойовики з Росії, захищені російськими «Градами», мінометами і автоматами Калашникова.

Нині більшості росіян на окупованому Донбасі вже не до протесту проти європейського способу життя – вони виживають. Для тамтешнього населення головне – знайти кошти для купівлі харчів, теплих речей тощо. Хто міг – виїхав на території, які повернулись під контроль України; кілька десятків тисяч тих, хто мріяв жити у Росії, зрештою, в результаті конфлікту, туди і переїхали.

Ще одна категорія – ті, які намагаються примиритися з втратою статусу панівної нації, яким раніше неабияк як пишалися, і знайти своє місце в Україні. Про це Радіо Свобода розповіла пані Вікторія – етнічна росіянка з Алчевська, яка понад десять років живе у Києві.

«Раніше у старих радянських паспортах була графа «національність». Приїхавши до Києва, я висловлювала незадоволення, що у паспортах громадянина України відсутня ця графа. Моя російська мова мала ну майже московський акцент, і я цим пишалась! Мені довелось пройти через певні випробування, щоб, відчуваючи себе етнічною росіянкою, пишатись тим, що я – громадянка України. Я пройшла київський Майдан, я з болем спостерігала за подіями на Донбасі. За останні два роки я стала щирою патріоткою України. Я більше року допомагаю волонтерам. Я не розумію, чому дехто з росіян кричить про загрози з боку України – тут жодних загроз для росіян немає, принаймні, я ніяких загроз ніколи не відчувала і не відчуваю тепер», – каже Вікторія.

Плакат Юрія Неросліка

​Львів’янин Сергій Кайнов – з родини етнічних росіян, він визнає, що іноді у Львові на нього позирають зі здивуванням, почувши російську мову. Але ніяких образ чи звинувачень на свою адресу Сергій не чує.

«Коли люди чують мою російську мову, то іноді запитують чи я з Росії. Я відповідаю, що я українець російського походження, після чого інтерес до мене зникає. А коли питають мою думку щодо конфлікту, який Росія спричинила в Україні, я пояснюю: цей конфлікт спричинив Кремль, російське керівництво», – розповів Кайнов Радіо Свобода.

Запорізький історик Олег Власов – далекий родич російського генерала Власова. Але Олег народився і виріс в Україні і називає себе «українським росіянином», патріотом України.

«Я себе не ототожнюю з Росією, з цим народом. Якби у мене спитали, хто я за національністю, я би тоді відповів, що я українець. Що стосується того, що то таке – росіянин в Україні – і як мені, погано чи добре, в Україні жити, то я так скажу: я її люблю, я не боюсь, тут для мене загроз немає», – розповів Власов Радіо Свобода.

«Чим менше ми будемо про «ватників» говорити, тим більша вірогідність, що «вата» зникне» – Троїцький

Відомий український режисер, організатор міжнародного мистецького фестивалю «Гогольфест» Владислав Троїцький – росіянин за походженням і місцем народження. Але жодних загроз для етнічних росіян, за його словами, в Україні немає, завдяки толерантності і відкритості українців.

«За всі роки мого життя в Україні – а я живу тут ще з часів Радянського Союзу – з приводу моєї національності не виникало запитань. За 24 роки мого життя в незалежній Україні у мене лише двічі поцікавились, чому я розмовляю російською, але колеги відразу «шикнули» на того, хто це питання поставив. Колеги вважають такі питання моветоном. Тож я вважаю, що проблем в етнічних росіян, як і з використанням російської мови, в Україні не існує. Це проблеми штучні», – зазначив митець у розмові з Радіо Свобода.

Щоправда, на думку Троїцького, в Україні існує більш небезпечна для гуманітарної сфери проблема – це так звані «ватники», які є агресивними і категорично не сприймають точок зору та думок, відмінних від їхніх власних.

«Термін «вата» і протилежна їй «вишивата» – це люди, які починають ховатись у капсулах своєї ідеології, потрапляють під дію жорсткої пропаганди і відкидають будь-яке інше мислення. У них абсолютно відсутня демократична свідомість. І щодо таких людей моя думка така: чим менше ми будемо про «ватників» говорити, чим менше будемо про них згадувати – тим більша вірогідність, що ця «вата» зникне», – каже Троїцький.

Перед початком нового навчального року колишня дружина виконавця пісні про «ватників» Антіна Мухарського, відома актриса і телеведуча, етнічна росіянка Сніжана Єгорова обурила патріотично налаштовану громадськість заявою на своїй Facebook-сторінці. Єгорова написала пост про те, що хоче, щоб її дитина йшла до школи з квітами, а не «з ліками для бійців АТО», адже в багатьох школах цього року школярі й освітяни вирішили зібрати кошти на ліки для поранених бійців замість того, щоб купувати квіти для вчителів.

«Я хочу, щоб мій син ішов до школи за знаннями з квітами для вчителів! А не у невідомість, до заляканих людей, «з ліками для бійців у зоні АТО», написала Єгорова. Але за кілька днів вона роз’янила свою позицію, зазначивши, що надає підтримку породіллям і немовлятам, які лише вступають у життя.

«Хіба я казала, що не цікавлюсь тим, що відбувається у державі? Що не знаю реального стану справ, і що мені шкода грошей для поранених? Саме тому я проти того, щоб чиїсь діти були «гарматним м’ясом»… Я обираю інший шлях! Я допомагаю лише новонародженим і родинам з маленькими діточками», – пояснила Єгорова.

Школа відіграє важливу роль у формуванні українськості у російськомовних школярів –​ Ленчовська

Ностальгія за тим часом, коли Україна залишалася під домінуванням «русского мира», де людей відучали від індивідуальної відповідальності та заколисували гламурними телевізійними шоу, частиною яких були і виконавці з України, були продуктом і кремлівської пропаганди, і прорахунками в інформаційній та освітній політиці держави. На рівні школи, громади, вивчення української мови також не заохочувалося, розповідає Радіо Свобода педагог, експерт Конгресу національних громад України Анна Ленчовська.

«Дітей російськомовних і тих, хто погано знає українську мову, в одних школах сприймають нормально, і процес вивчення української мови і занурення в українське середовище відбувається з допомогою педагогічного колективу. У деяких школах не звертають уваги на такий слабкий рівень знання української мови, і дитина відразу отримує погані оцінки. Це впливає і на стан дитини, і на ставлення до школи і взаємини з учителями. На жаль, траплялись і випадки, коли дітям у школі казали: «А що ти тут робиш? Їдь в Росію», – зазначила Ленчовська.

На думку фахівця, немає нічого поганого, якщо школярі вивчатимуть російську мову, як вони вивчають англійську чи іншу іноземну мову. Але для багатьох дітей, які приходять вивчати українську мову з російськомовних родин, потрібне заохочення з боку батьків та кваліфікованих вчителів, каже Ленчовська.

І насамкінець: МЗС України навело дані щодо кількості шкіл для українців у Росії і для росіян в Україні. Так, у Росії працює близько десятка шкіл з вивченням української мови на 2 мільйони населення українського походження, а в Україні працюють понад 2 тисячі шкіл з навчанням російською мовою, в яких вчиться близько півмільйона учнів. А кількість російськомовних газет, радіо- і телепередач в Україні значно перевищує відповідне число україномовних ЗМІ у Росії, зазначать в МЗС.