Старі кадри системно розставляють на посади в митниці – депутат Острікова

Конфліктні ситуації у Державній фіскальній службі (ДФС) та довкола неї зумовлені тим, що призначення на керівні посади там відбуваються непрозоро. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявила член парламентського комітету з питань податкової та митної політики Тетяна Острікова, коментуючи відставку заступника голови ДФС Костянична Лікарчука, який відповідав за роботу митниці, а також конфлікт між Міхеїлом Саакашвілі та Арсенієм Яценюком. На її думку, ситуація у фіскальному відомстві мала би привернути увагу правоохоронних органів.

На посади в митниці розставляють старі кадри – депутат Острікова

– Нещодавно ми бачили критичний «обмін думками» між головою Одеської облдержадміністрації Міхеїлом Саакашвілі та прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Цей конфлікт між ними у значній мірі стосувався, власне, податкової та митної політики. Пропоную подивитися, як це було.

Міхеїл Саакашвілі (переклад): У нас є одеська митниця. Туди якісь два депутати прийшли, цього нещасного голову митниці схопили, змусили перед телекамерами написати заяву – він написав.

Хто контролює ДФС? Не просто голова ДФС. ДФС контролюють ще інші люди, колишні люди режиму Януковича, контролює Хомутиннік, контролює Романенко, який був за Януковича призначений.

Арсеній Яценюк: Він підняв питання по митниці – ми провели розслідування. Є подання про його звільнення. Він підняв питання по дорозі – уряд вніс до парламенту і вже у першому читанні проголосований закон, який передбачає, що 50% доходів від одеської митниці будуть направлятися на дорогу. Проблема є тільки одна невелика – це те, що немає проекту цієї дороги. Будь-які спроби говорити, що мені не дали, мені не вдалося – це неправильно. Це прояв слабкості.

– Пані Острікова, які Ваші враження, Ваші висновки от з цього конфлікту?

– Вже певний час пройшов з того часу, як Міхеїл Саакашвілі призначений на посаду.

– Сто днів минуло.

– Так. І йому вже зараз потрібно показувати якісь результати. Очевидно, що в Одесі, як кажуть самі одесити, присутні багато грузинських медіа. І деякі аналітики припускають, що через свої успіхи в Одесі Міхеїл Саакашвілі веде передвиборчу агітацію, у тому числі і транслюючи свої успіхи на грузинських глядачів.

Слід сказати, що Одеса – це той регіон, який живе з моря, з імпорту і зовнішньоекономічної торгівлі, тому питання митниці тут стоїть дуже гостро.

– Власне, на Вашу думку, зауваження, які пролунали з боку Саакашвілі, і критика з його боку, наскільки доречні й об’єктивні?

– Критика абсолютно доречна. Давайте візьмемо приклад одеської митниці. Там за останній рік, не будемо говорити, хто там був при злочинній владі – кажу про постмайданівські часи – там змінилося декілька керівників. Чому так? Тому що мінялися «губернатори». У нас по законодавству ці питання контролює, погоджує «губернатор» – хто там призначається. Причому, при Палиці там змінилося декілька керівників одеської митниці. І всі розглядають цю посаду як якесь джерело для самозбагачення, джерело для наповнення якихось корупційних потоків і так далі.

– Чекайте. Попередні впливали. А Саакашвілі впливав на призначення керівника митниці?

– Так от, власне, якраз я хотіла до цього підвести. Саакашвілі з самого початку просив провести публічний, прозорий конкурс. Але ми з вами мали можливість спостерігати, що чомусь Державна фіскальна служба там чи уряд – важко розібратися у їхніх взаємовідносинах – саботували це питання.

– Ви намагалися розібратися, хто саботував?

– В принципі я вважаю, що народні депутати не повинні втручатися у кадрові питання виконавчої влади.

– Я не кажу втручатися, але розібратися – як це виглядало?

– А виглядало це наступним чином. Було потрібно, щоб Державна фіскальна служба в особі голови видала наказ про створення конкурсної комісії, про призначення конкурсу, про створення критеріїв відбору в конкурсі… Просто, щоб це був той конкурс, на якому було би обрано керівника, якого погодив би Саакашвілі, тому що «губернатор» погоджує. Далі це положення залишилося у відповідній постанові Кабміну.

Я думаю, що цей конкурс таки було призначено. Буквально, може, 2-3 тижні тому. Боюся помилитися. І неабияким внеском був саме внесок Лікарчука, тому що він наполегливо відмовлявся призначати пропонованих тими чи іншими силами людей і все ж таки наполягав, щоб все ж таки це була людина, обрана на конкурсі.

– Тобто, конкурс погодили, а тут від Саакашвілі пішла отака критика порядків на митниці, що Ваш колега по парламенту, пан Хомутиннік впливає на призначення, впливає у такий спосіб, так би мовити, нерегламентований?

– Критика була і раніше в нього про призначення.

– Не настільки гостра і публічна.

– І ця критика лунає. Просто потрібно розуміти, що цей «губернатор» (Саакашвілі – ред.) знаходиться у більш привілейованому становищі порівняно з іншими «губернаторами»: він відвідує Національну раду реформ при президенті, він може свою думку безпосередньо президенту донести і так далі. Тому, коли ця критика лунає з його вуст і лунає з центральних телеканалів, то, звичайно, це набуває якогось суспільного розголосу.

А про те, що на кадрові призначення на митниці продовжує впливати, розставляються люди Калетніка, і митники дають інформацію, зокрема, і нам про те, що це якийсь сюрреалізм, якась реінкарнація старих кадрів, які системно розставляються на митні посади, на обласні митниці… Ми про все це знаємо.

– А Ви не намагалися розібратися, як Ваш колега по парламенту Хомутиннік впливає на ці призначення? Чи Саакашвілі помиляється – не впливає?

– Я не намагалася розібратися, як мій колега не тільки по парламенту, а Віталій Юрійович є ще й колегою по комітету податкової і митної політики…

– То Ви на комітеті обговорювали з ним?

– Ні, на комітеті ми обговорюємо законопроекти. Чи він впливає на кадрові призначення? Тут я, як юрист за освітою, вважаю, що будь-які звинувачення повинні бути належним чином задокументовані відповідними, компетентними органами. Тобто, якщо є такі сигнали, які лунають від «губернатора» Одеської області, лунають від народних депутатів – вважаю, що наші правоохоронні органи, СБУ, антикорупційні органи, ГПУ повинні належним чином на це відреагувати, з’ясувати нарешті: що робить, чи взагалі є той міфічний Романенко, колишній очільник Київської міжрегіональної митниці, чи він дійсно сидить на Львівській площі і дійсно проводить «співбесіди», як про це заявляють?

– Я уточню, що Львівська площа – це офіс Державної фіскальної служби?

– Абсолютно вірно. До останнього часу це був офіс Державної фіскальної служби, а за останніми розпорядження голови фіскальної служби останній, так би мовити, «оплот митників» – бо митна служба знаходилася на вулиці Дегтярівській, але зараз вони якраз у стані переїзду на Львівську площу – голова фіскальної служби зломив їхню останню надію на незалежність і самостійність.

– Кажуть, що цей пан Романенко у якихось близьких взаєминах, відносинах із попереднім очільником митниці паном Калетніком.

– Так. Він є за такою «гарною» українською звичкою «хтось когось у когось хрестив» (Калетнік і Романенко – куми – ред.). Я вже, чесно кажучи, забула, хто з них у кого хрестив дітей, але він дійсно є у таких відносинах. Про це заявляють окремі діячі.

Так от, якщо про це всі говорять, то чому наші компетентні органи, які мають право вести оперативно-розшукову діяльність, не візьмуть відео з камер спостережень фіскальної служби і не подивляться, чи дійсно цей Романенко заходить у приміщення фіскальної служби, чи дійсно він там перебуває, який час, хто до нього приходить?.. Тому що, коли ти заходиш, навіть я як народний депутат йду, то у мене питають, до кого я йду, і записують це.

– Є така парламентська традиція, не знаю, наскільки вона ефективна, судячи з результатів – то не дуже, але є парламентські тимчасові слідчі комісії. З цього приводу не було ідей створити таку комісію?

– До речі, гарна ідея. Але я все ж таки вважаю, що тимчасові слідчі комісії не повинні собою підміняти роботу правоохоронних органів. Це раз.

Друге. Ви, мабуть, знаєте не гірше за мене, яка є проблема з діяльністю слідчих комісій. Немає закону про них. Вони згадані на рівні Конституції, але спеціального закону немає. Чомусь він не виноситься в зал на голосування. І, отже, ті висновки, до яких приходить комісія, фактично, як сказав один із заступників теж вже колишнього генпрокурора, носять характер «фільчиної грамоти» і не є жодною підставою для реагування, для прийняття ними процесуальних рішень. Він це озвучив в залі Верховної Ради. Для чого тоді витрачати свій час, підміняти роботу правоохоронних органів?

– Власне, це привертає увагу. Те, що напрацьовують депутати, можливо, як Ви сказали, як юридичний документ немає великої ваги, але це має великий суспільний резонанс.

– До речі, ще у продовження теми Романенка. Сьогодні стала відома така цікава обставина – не знаю, чи це правда, я цієї інформації не перевіряла, тому так озвучую. Колеги написали запит на Державну прикордонну службу і сьогодні отримали відповідь, що начебто пан Романенко у той час, коли він «займався люстрацією», за словами пана Насірова, митників і ДФСників, що він у цей час був мобілізований і проходив військову службу в органах прикордонної служби десь тут, в київському якомусь гарнізоні!

Отже, виникає питання: на яких правових підставах він відлучався зі служби і самовільно залишав військову частину?

– Наскільки ця інформація достовірна?

– Я просто сама не бачила документ, але колеги, народні депутати написали запит. Я думаю, що вони його найближчим часом оприлюднять у соціальних мережах.

– Ми бачимо конфлікт у Державній фіскальній службі, що закінчився відставкою заступника голови ДФС Костянтина Лікарчука, який відповідав за роботу митниці у структурі ДФС. На Вашу думку, чим цей конфлікт зумовлений? Це конфлікт міжособистісний, між керівником відомства Романом Насіровим і Лікарчуком? Чи тут щось інше?

– Ми – політики, ми не можемо вдаватися у якісь міжособистісні конфлікти.

Цей конфлікт є дуже простим. Він виникає через кардинально різні ідеологічні підходи і бачення ролі і функцій митниці. Тому що Лікарчук з часу свого призначення взяв якийсь собі тайм-аут для того, щоб розібратися, вникнути у митну справу. Після того завдяки тим консультантам, які його оточували, він відразу вийшов з такою позицією, що «це не літає». Тому потрібно створити окремий орган, як це було колись раніше, до пана Клименка, до, так би мовити, злочинної влади – окремо була Національна митна служба.

– Тобто, запропонував виокремити митницю в окрему державну службу?

– Відокремити митницю від ДФС. Виходив він зі своєю ідеологією про те, що митниця повинна носити не фіскальний характер – як податкова служба – а повинна виконувати функції, по-перше, охорони і безпеки митного і державного кордону, сприяння зовнішній торгівлі, зовнішньоекономічним відносинам. Тобто полегшення, спрощення, нетарифне регулювання і так далі.

– Як Ви вважаєте, за умов, коли митниця є істотним джерелом надходження грошей до бюджету, це виправданий підхід чи ні?

– Невиправданим є те, що митниця генерує близько 50% надходжень державного бюджету. Оце є критичною ознакою того, що економіка держави у надважкому стані. У нормальних умовах повинно працювати все дуже просто.

І підтвердженням цього є міжнародні конвенції з питань митної справи, до яких приєдналася Україна. Вони передбачають, що основним методом визначення митної вартості є фактурна вартість, тобто ціна контракту. Тобто заїжджають будь-які товари за тією ціною, яку декларує імпортер, але якщо у митного органу є якісь сумніви, що, наприклад, цей товар не може коштувати так дорого чи так дешево, то ця інформація передається далі у відповідні підрозділи і вже в порядку постаудиту відбувається …

– Вам не здається, що в умовах, коли відбувається падіння економіки, змінювати функції митниці дещо передчасно? Тобто за умов, коли економіка «лежить», ще й митниця не буде в бюджет давати гроші – це не дуже добре відіб’ється?

– Послідовна позиція фракції «Самопоміч» полягає в тому, що митниця не генерує тих надходжень державного бюджету, які вона могла би генерувати, якби вона працювала нормально. Тому що ми всі знаємо про ту кількість корупційних потоків, які на митниці заховані. Якби ці всі гроші були, по-перше, витягнені з «тіні», по-друге, всі гроші, які сплачуються як незаконна корупційна винагорода, сплачуються готівкою. Вони всі є готівковими. Для цього суб’єкти підприємництва повинні користуватися послугами різних «ям», фіктивних фірм і так далі для того, щоб отримати готівкові кошти і сплатити незаконну винагороду за пропуск товарів, за розмитнення, за заниження тарифів, а іноді просто відкупитися, щоб не чіпали.

– Так все ж таки, який висновок Ви для себе зробили з конфлікту Насіров-Лікарчук? Як Ви вважаєте, ця відставка виправдана чи не виправдана?

– Моя позиція особиста з приводу ролі митниці полягає в тому, що митниця повинна бути підсилена, не можна її просто розмазати і зробити окремим департаментом ДФС. Нам не потрібно вигадувати велосипед. Подивімося на приклад Польщі. Там є митна служба як центральний орган виконавчої влади, є податкова служба. Вони обидва є департаментами Міністерства фінансів.

– Уряд анонсував реформу ДФС. Зокрема, прем’єр-міністрів Арсеній Яценюк сказав, що треба ліквідувати податкову міліцію. Про ліквідацію податкової міліції я вперше чув, коли була передвиборна кампанія ще тоді кандидата у президенти Віктора Ющенка. Це був 2004 рік. З того часу періодично виникає тема ліквідації податкової міліції.

– Всі її ліквідовують, але ніяк ніхто не може її побороти.

– Що ж таке?

– Це стара пісня про ліквідацію податкової міліції. Справа в тому, що уряду треба про щось говорити, що вони щось там роблять, щось реформують. Але перед тим, як щось ліквідувати, то треба щось створити. Це можна робити абсолютно паралельно. Як створювалася, наведу зараз приклад, наша національна поліція. Коли звичайні наші люди, громадяни побачили, що дійсно з нижньої ланки можна щось змінити…

– Так чому, власне, за 10 років ця служба так і не ліквідована, хоча стільки з цього приводу було сказано?

– Тому що це монстр, це каральна функція, це функція тиску на бізнес. Якщо проаналізувати показники її діяльності, скільки стягнуто і скільки потрачено на її утримання, то навіть у 2015 році, я просто зараз боюся помилитися у цифрах… Згідно з даними, які оприлюднив начальник податкової міліції, вони у бюджет України стягнули чи то 500, чи то 700 мільйонів, при цьому на їхнє утримання було потрачено близько 300-400 мільйонів.

– Це за півроку?

– Здається. Якщо цей залишок, 300 мільйонів порозкидати на їхню кількість, то там просто плачевні цифри. Нам не потрібна така гвардія податкових міліціонерів. Це неефективно. Це просто проїдання державного бюджету. Нам треба скорочувати державні видатки.

– Як Ви думаєте, зараз до цього дійде? Все ж таки умови в державі змінилися.

– Зараз до цього теж не дійде, якщо ми далі не будемо продовжувати тиснути, не будемо підключати наших міжнародних партнерів, які є основними двигунами реформ в Україні, не будемо підклювати МФВ, не будемо просити їх більш чітко контролювати і в буквальному сенсі слова моніторити ті структурні маяки, які прописані у нашому меморандумі. Якщо ми цього всього не будемо робити, то ніхто нічого не реформує.

– Тобто Ви вважаєте, що якась міжнародна чи закордонна інституція має сказати: ліквідуйте нарешті податкову міліцію, навіщо вона вам?

– Ні, вона не має сказати: ліквідуйте. Я так розумію, що у всіх є розуміння, у тому числі і в уряду України. Але міжнародні інституції, зокрема МВФ має неабиякі важелі впливу на наш уряд. І для того, щоб уряд дійсно проводив реформи, а не говорив про них.

– Коли проводився конкурс на керівництво ДФС, то міністр економіки казав про можливість того, що іноземець обійме цю посаду. На Вашу думку, це було би доцільно?

– Мені здається, було би доцільно, щоб це була людина, обрана на чесному, прозорому конкурсі, який проводився б незаангажованим органом.

– Попередній конкурс був заангажований?

– Попередній конкурс проводився Мінфіном, у прямому підпорядкуванні якого знаходиться ДФС. Я вважаю, що це неправильно.