Міжнародній спільноті варто уникати евфемізмів в оцінці російської агресії проти України: Росія веде проти України війну, і світ має належно реагувати. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив президент Інституту Брукінгса, екс-заступник держсекретаря США Строуб Телбот, який бере участь у конференції YES, що проходить у Києві. За його словами, уряд США має намір продовжити санкції проти Росії – зашкодити цьому може лише диво. Радіо Свобода розпочало розмову зі Строубом Телботом із запитання, чи може Росія, на його думку, святкувати перемогу у протистоянні з Україною.
– Однозначно ні. Однак важливо зараз, щоб світ усвідомлював: Путін веде війну проти України. Це здасться очевидним для більшості з вас, але в цій історії занадто багато евфемізмів. «Росія тисне на Україну», «російське втручання»... Росія розпочала війну проти України і веде її досі. Але росіяни ні за яких умов не можуть святкувати перемогу, і я не думаю, що у підсумку святкуватимуть.
– Але це триває вже понад рік. І Путін заперечує, що причетний до цього, що в Україні, наприклад, воюють російські військові. Чому він так поводиться?
Основним імпульсом була лють Путіна через перспективу України зблизитися із Заходом
– Думаю, основним імпульсом була лють Путіна через перспективу України зблизитися із Заходом (багато хто з нас на Заході взагалі-то довго плекав надію, що і Росія зблизиться із Заходом). Думаю, це було першопричиною. Крім того, Путін, імовірно, був упевнений, що його дії зійдуть йому з рук. Із Кримом йому це вдалося. І, відповідно, він подумав собі: раз із Кримом усе минуло так просто, мабуть, ми можемо відірвати собі ще й східні регіони. Але на ділі все виявилося не так.
– Чи рухається Україна до стадії «змороженого конфлікту» на Донбасі?
Ризик «заморожування» конфлікту на Донбасі є. Але відповідальність міжнародної спільноти полягає у тому, щоб не допустити цього
– Він не «заморожений» – у тому сенсі, що люди там продовжують гинути. Знаю, кількість жертв зменшилася за останні тижні. Так, думаю, ризик «заморожування» конфлікту на Донбасі є. Але відповідальність міжнародної спільноти полягає у тому, щоб не допустити цього.
– Чи робить міжнародна спільнота, на Ваш погляд, усе можливе для цього?
Важливо і позитивно те, що міжнародна, трансатлантична спільнота солідарна у питанні санкцій
– Побачимо зрештою. Я вважаю, що зараз усе йде, як треба. Варто було зробити більше на початку, хотілося б і зараз робити більше. Але, я думаю, важливо і позитивно те, що міжнародна, трансатлантична спільнота солідарна у питанні санкцій. По деяких із них попередній термін добігає кінця у грудні. Але я знаю, що уряд США – я прибув у Київ із Вашингтона – налаштований продовжити санкції. Хіба якимось дивом ми побачимо реальне вирішення… Припускаю, що такої ж думки й низка наших партнерів – канцлер Меркель, британський уряд. Але є країни у Європі, з якими ще треба проводити розмови на цю тему.
– Є мінські угоди, «нормандський формат». Але неодноразово вже лунало, що, можливо, варто було б змінити їх. Наприклад, підписати «Мінськ-3», чи доповнити «нормандську четвірку» Сполученими Штатами або якоюсь із східноєвропейських країн… Чи варто, на Вашу думку, щось міняти?
– Думаю, перш за все, росіяни мають змінити своє ставлення з цього приводу. У чому вони серйозні – то це у веденні війни проти України, водночас до дипломатичного процесу ставляться цинічно. Це має змінитися.