Граната для Нацгвардії та граната для депутатів і журналістів – Порошенко озвучив «плани терористів» 31 серпня

Заворушення під Верховною Радою 31 серпня 2015 року

«700 фрагментів, які повинні були вилетіти звідти… уявіть собі кількість жертв у Верховній Раді»

Після гучної заяви про те, що події під Верховною Радою 31 серпня спровоковані Росією, Петро Порошенко озвучив наступну версію. Під час засідання уряду президент сказав, що першою гранатою зловмисники планували нейтралізувати бійців Нацгвардії України, а друга мала летіти до будівлі (Верховної Ради). Таку інформацію очільники політичної сили «Свобода», більшість членів якої і заповнювали того дня площу Конституції, вкотре назвали політичною розправою.

«Наразі можу розповісти план, який був у терористів: закрити димом виконавців, щоб захистити їх від відеоспостереження, аби не встановити особи цих злочинців, які планували вбити людей і зробити цю провокацію. Перша граната мала вразити нацгвардійців і викликати вогонь у відповідь. Друга граната призначалася для вікна Верховної Ради», – заявив президент Петро Порошенко на засіданні уряду.

Він також пояснив, що граната, яку «збиралися запустити терористи», була типу РГО і від неї могли б постраждати сотні людей.

«Це спеціальна граната, не РГД-5, яка вибухає через 5-6 секунд після того, як вона впала, а РГО, яка вибухає відразу після контакту з будь-якою поверхнею, зокрема, зі склом Верховної Ради, яке було «обліплене» депутатами і журналістами. 700 фрагментів, які повинні були вилетіти звідти… уявіть собі кількість жертв у Верховній Раді, в тому числі й тих, хто зараз бере на себе сміливість засуджувати бійців Нацгвардії», – наголосив Порошенко.

Your browser doesn’t support HTML5

Порошенко: перша граната мала вразити нацгвардійців, друга – вікно Верховної Ради

Схожу версію раніше озвучував командир «Січі» Олександр Писаренко. За його інформацією, тих, хто кидав гранати 31 серпня під стінами Верховної Ради, мало бути більше – не один, а семеро чи восьмеро осіб. Командир із позивним «Хаджі» сказав, що готовий розповісти усі деталі після розмови з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, на якого – в свою чергу – подає позов лідер «Свободи» Олег Тягнибок.

«Те, що зараз відбувається – це наступ на права людини і права громадян. Такі речі є абсолютно неприпустимими. У зв’язку з цим сьогодні я підписую позовну заяву до Печерського районного суду у місті Києві щодо захисту честі і гідності, недостовірної інформації і захисту ділової репутації по відношенню до заяв міністра внутрішніх справ Авакова», – заявив Тягнибок у вівторок.

Традиційно для себе Арсен Аваков у відповідь написав пост у Фейсбуці, де зазначив, що готовий до зустрічного позову. (Напередодні він інформував, що серед мітингувальників працювали групи людей, які роздавали вибухонебезпечні предмети, шашки, світлошумові гранати).

За останньою версією слідства, затримано 18 осіб, 11 із яких зараз перебувають під домашнім арештом. Та окрім розслідування реакції на голосування за децентралізацію, МВС вже провели паралелі подій 31 серпня цього року з подіями 14 жовтня минулого року, коли «свободівці» вимагали визнати бійців ОУН-УПА борцями за незалежність.

«Я думаю, ми можемо робити кілька висновків з тих подій, а аналогії справді напрошуються», – сказав радник голови МВС Іван Варченко, додавши, що, на жаль, до сих пір винних за ті події не покарали.

«Відкрито кримінальну справу за ст. 296 – це хуліганство. Цю кримінальну справу, в свій час, ще на початку року, в січні місяці, було передано в суд. Суд не ухвалив рішення і передав матеріали справи на доопрацювання, і це рішення суду оскаржується і на сьогоднішній день. Оскаржується прокуратурою, знаходиться у Верховному суді, де вже відкрито касаційне провадження», – конкретизував він.

Політологи ж – у свою чергу – продовжують озвучувати різні версії щодо причин конфлікту під Верховною Радою 31 серпня: від версій того, що таким чином «Свобода» намагалась показати свою опозиційність напередодні місцевих виборів, до версій, що до вибухів причетні і треті сили. Разом з тим, усі сходяться на думці, що винні мають бути покарані і політична воля президента та міністра внутрішніх справ має відіграти в цьому чи не найважливішу роль.