Криза біженців потребує комплексного рішення – європейські лідери

Поліцейський спостерігає за прибуттям мігрантів на залізничний вокзал у Мюнхені, Німеччина, 5 вересня 2015.

Привідкрити двері Європи для біженців з Сирії, Іраку та інших зон конфлікту домовилися Канцлери Німеччини та Австрії

Лідери погодилися пропустити частину біженців з Угорщини на свої території та надати їм допомогу. Лише протягом цих вихідних, за офіційними даними, у Німеччину прибуло понад 8 тисяч мігрантів, а в Австрію понад 12 тисяч. Але таких зусиль явно недостатньо, наголосила Меркель. За її даними, до кінця року лише в Німеччині попросять притулку понад 800 тисяч біженців. Австрійський Канцлер Вернер Файманн заявив, що час надзвичайних дій окремих країн щодо нелегальних мігрантів завершився. Він скликає терміновий саміт країн ЄС для ухвалення комплексного рішення у цій проблемі.

Суботнього ранку сотні мігрантів перетнули кордон Угорщини з Австрією на автобусах. Після тижнів, а для декого й місяців мандрів пішки й морем звичайний громадський транспорт став для багатьох із них розкішшю. Тож рішення Австрії й Німеччини прийняти мігрантів із Угорщини, що вимагали пустити їх на Захід, і виділені для них автобуси, стали справжньою розрадою для людей. Мюнхенська поліція каже: лише за дев’ять годин вони зареєстрували тисячу триста шістдесят мігрантів.

Виснажені, але радісні біженці з Сирії, Іраку та інших країн продовжують прибувати на німецькі й австрійські автобусні й залізничні вокзали. 24-річний Алі Менгер родом із сирійського міста Кобані, він виїхав зі своєї країни раніше за решту родичів, тепер зустрічає останніх на вокзалі.

Це таке неймовірне відчуття – бачити свою родину
Алі Менгер

«Це таке неймовірне відчуття – бачити свою родину через стільки часу. Я виїхав раніше на півтора роки. А тепер моя мама, батько, мої сестра і брат тут і я можу їх бачити», – розповідає Алі.

Родині Менгера знадобилося двадцять днів, щоби дістатися до Мюнхена й залишити країну, яка все більше занурюється в громадянську війну. Їм пощастило. За історією іншої родини з того ж таки сирійського Кобані минулого тижня стежив увесь світ. Новини не полишало зображення трирічного хлопчика Алана, що разом із мамою і братом потонув, так і не діставшись до берега Греції. Ця трагедія, разом із тисячами інших смертей, схоже, змусить принаймні деякі європейські країни переглянути підхід до біженців, як того від них вимагають міжнародні організації.

Європа більше не може нічого не робити для допомоги мігрантам. Це дуже серйозна криза
Шерів Ель Саєд-Алі

«Дуже важко дивитись на ті фотографії (маленького хлопчика з родини Курді), що потонув і не відчувати, що вони мають щось зробити. Щось має змінитися. Європа більше не може нічого не робити для допомоги мігрантам. Це дуже серйозна криза», – говорить представник Amnesty International Шерів Ель Саєд-Алі.

Фінський мільйонер і прем’єр-міністр країни Юха Петрі Сіпіля вирішив на власному прикладі показати, як його народ і Європа мають ставитися до мігрантів. За порадою дружини, він віддав один зі своїх будинків у користування біженцям, які прибувають до Фінляндії.

Коли ми бачимо людину, яка прийшла і просить нас про притулок, вона заслуговує аби ми гуманно до неї поставилися й гостинно її прийняли
Юха Петрі Сіпіля

«Це ми, політики, маємо впливати як на людей, так і на причини, які призвели до кризи біженців. Від нас залежить, як ми будемо шукати вихід із цієї кризи і як будемо діяти на кордонах ЄС. Так, нам потрібно бути більш ефективними на кордонах. Але коли ми бачимо людину, яка прийшла і просить нас про притулок, вона заслуговує аби ми, фіни, гуманно до неї поставилися й гостинно її прийняли», – каже політик.

Рішення Австрії й Німеччини не забарилися. Австрійські урядовці пообіцяли, що зроблять усе що в їхніх силах – для того, щоб зробити шлях біженців до їхніх країн безпечним. Але поки політики планують, як краще втілити цю відповідальність у діях, їх небайдужі громадяни вже взялися за цю справу. За деякими повідомленнями, автоколона активістів із Австрії та Німеччини перетнула кордон Угорщини, де вона має підібрати біженців переважно з Сирії, щоби допомогти сім’ям, які тікали від війни, безпечно дістатися Європи.