Що відомо про Ігоря Гуменюка?

Київ – Всі троє нацгвардійців, які загинули від травм, отриманих під стінами Верховної Ради 31 серпня, були військовослужбовцями строкової служби. Всі троє – двадцятирічні молоді люди. Той, кого підозрюють у киданні бойової гранати, яка поранила десятки людей, є їхнім однолітком. Як і вони, ще донедавна він ніс військову службу, будучи бійцем добровольчого батальйону. Загиблі хлопці охороняли громадський порядок в урядовому кварталі. Підозрюваний у киданні бойової гранати – служив у Пісках.

За один день ім’я 24-річного бійця добровольчого батальйону «Січ» Ігоря Гуменюка стало відомим мало не всій країні. Славу йому принесли не подвиги в найгарячіших точках на сході, про які розповідають його бойові товариші, а участь у кривавих сутичках під Верховною Радою 31 серпня.

Саме Ігоря Гуменюка наразі звинувачують у киданні бойової гранати типу РГО в силовиків. Загалом, за даними Генеральної прокуратури України, під стінами українського парламенту постраждали понад 130 правоохоронців та 11 цивільних осіб. Троє нацгвардійців померли від отриманих травм. Найстаршому, з них Ігорю Дебріну, було 25 років. 16 серпня він відсвяткував свій День народження. Двом іншим військовослужбовцям строкової служби, Дмитру Сластнікову та Олександру Костині, було по 21 та 20 років, відповідно.

Арсен Аваков

Про затримання Ігоря Гуменюка повідомив сам міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Він назвав затриманого не підозрюваним, а «гранатометником». «Затриманий гранатометник – свободівець із «Січі», – заявив міністр. У МВС повідомили також, що затриманий зізнався у своїй провині на допиті, й у нього була вилучена ще одна граната, а також чека від тієї, яку було підірвано.

Таким чином, за версією МВС, Ігор Гуменюк представляє ту політичну силу, яка влаштувала мітинг під Радою, є бійцем добровольчого батальйону та визнає свою вину.

Але і ВО «Свобода», і батальйон «Січ» невдовзі відмежувалися від затриманого. Так, ще 31 серпня на сторінці батальйону у «Фейсбук» з’явився допис про те, що цей боєць перебував у процесі звільнення: «Боєць батальйону «Січ» Ігор Гуменюк перебував у процесі звільнення на підставі власноруч написаного рапорту про звільнення за власним бажанням».

Цю інформацію згодом особисто підтвердив командир батальйону Олег Писаренко.

За його словами, боєць аргументував це тим, що хоче перейти до іншого батальйону – до «Карпатської Січі».

Ігор Гуменюк хотів звільнитися – командир батальйону «Січ»

Командир запевнив, що не знає, звідки у Гуменюка з’явилась граната. «Це трофей якийсь, або у Києві йому хтось дав. Я іншого шляху не бачу. Або трофей якось провів з собою, яким чином, не знаю», – заявив командир батальйону.

У батальйоні запевняють, що Ігор Гуменюк був порядним і дисциплінованим бійцем. Там наголосили, що не підтримують застосування зброї у мирному місті.

Бути членом «Свободи» Гуменюку забороняв закон

Щодо приналежності Ігоря Гуменюка до ВО «Свобода», то на другий день після затриманні в мережі з’явилося відео, на якому він у відповідь на запитання невідомих каже, що слідчі «активно цікавилися, чи є він членом ВО «Свобода». Він заявляє, що не є членом ВО «Свобода». Щодо своєї служби в батальйоні «Січ» каже, що був працівником міліції зі званням «рядовий».

«До цього я був студентом, брав активну участь у Майдані, у боях з «Беркутом» на Інститутській 20 лютого, був під снайперськими кулями з хлопцями. Після цього всього пішов разом з добровольцями в батальйон. Вже рік був у зоні АТО, захищаємо свою неньку-Україну вже рік зі зброєю в руках», – розповів хлопець.

​
У коментарі Радіо Свобода член ВО «Свобода» Юрій Сиротюк наголосив, що станом на 31 серпня Ігор Гуменюк не був членом його партії. При цьому політик послався на закон про міліцію, який забороняє працівникам цієї правоохоронної структури мати членство в партіях. На запитання про те, чи був Ігор Гуменюк членом його партії до вступу в лави міліцейського батальйону, Юрій Сиротюк відповів, що «він не може цього сказати».

Натомість, у мережі поширюється фото виборчої агітації ВО «Свобода», зроблене, вочевидь, під час останньої парламентської кампанії, на якому присутній і Ігор Гуменюк у військовій формі.

Профіль Ігоря Гуменюка в мережі «ВКонтакті» вже видалений, але по гарячих слідах подій 31 серпня з його допомогою вдалося з’ясувати, що, поміж іншого, він є активістом Кам’янець-Подільського осередку ВГО «Сокіл». На відео нижче він розповідає, що осередок юридично зареєстрували після падіння режиму Віктора Януковича в червні 2014-го, і сьогодні його мета – підготовка патріотичних українців до боротьби на сході. Багато активістів організації пішли служити в різних підрозділах ЗСУ, добровольчих батальйонах та Нацгвардії.

Сучасна молодіжна організація «Сокіл» позиціонує себе як спадкоємицю традицій однойменної спортивно-патріотичної організації, яка функціонувала на початку 20-го століття в Східній Галичині.

​На іншому відео він поділився своїми поглядами на «зраду» влади та перспективи реформ в Україні.

​
Участь Ігоря Гуменюка у подіях на Майдані підтверджує фото звідти.

Наступного дня після затримання адвокат Ігоря Гуменюка Сідор Кізін заявив журналістам, що його підзахисний не визнає своєї вини, і доказів його провини немає. «Так, він був на площі… На цьому етапі він не визнає себе винним». Крім того, за словами адвоката, у протоколі вказано, що в нього не вилучали жодних вибухонебезпечних предметів.

«На Сході Гуменюк не шкодував свого життя»

Боєць 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» Володимир Назаренко був в епіцентрі подій під Верховною Радою, намагався створити коридор для відходу мітингувальників, коли почалися прямі сутички між ними та силовиками. Розповідає, що бачив політ гранати, яка масово покалічила силовиків та цивільних. Але в людини, яка її кинула, було закрите обличчя, й ідентифікувати її, за словами Володимира Назаренка, було неможливо. Про Ігоря Гуменяка каже, що той точно не міг бути членом ВО «Свобода», бо це, як працівнику міліції, йому забороняє закон.

Володимир Назаренко з Ігорем Гуменюком перетиналися під час служби в зоні АТО: «Ми зустрічалися з ним в Курахові, в Пісках. Його характеризують як сміливого, самовідданого бійця, який, не шкодуючи свого життя, перебував на найгарячіших позиціях, зокрема, в Пісках під Донецьким аеропортом».

Керівник броварської міської організації ВО «Свобода», командир чоти добровольчого батальйону «Карпатська січ» Олег Шевчук також характеризує Ігоря Гуменюка як напрочуд сміливого бійця й «класного бойового товариша». Олег Шевчук стверджує, що бойову гранату в нацгвардійців кидав не Ігор Гуменюк, бо його одяг і статура, як він вважає, не відповідають тій людині, яку зафіксували камери Радіо Свобода.

«Це дві різні людини. По-перше, за одягом вони різні. Крім того, по статурі вони різні. Гуменюк набагато менший, комплекція тіла менша», – вважає Олег Шевчук.

Тим часом, відомі особи всіх трьох нацгвардійців, які померли 31 серпня – 1 вересня від отриманих під Верховною Радою травм. Всі троє хлопців – Ігор Дебрін, Дмитро Сластніков та Олександр Костина – були військовослужбовцями строкової служби цьогорічного весняного призову. Лави Нацгвардії вони поповнили у квітні. За час своєї служби пройшли тритижневий курс «молодого бійця» й залучалися до охорони громадського порядку в урядовому кварталі Києва.

Всі загиблі нацгвардійці мали позитивні характеристики – Нацгвардія

Начальник групи зв’язків із громадськістю Північного оперативного об’єднання Нацгвардії Євген Роженюк розповів, що всі загиблі мали позитивні службові характеристики.

«Перші знання вони отримали під час проходження курсу «молодого бійця», він триває три тижні. Потім відбувається злагодження підрозділу. Це постійне навчання й постійне несення служби. Це дуже завантажена військова частина. Вони охороняють багато державних об’єктів у Київській області. У хлопців вільної хвилини не було: навчання, відпочинок, служба, навчання, відпочинок, служба», – каже підполковник Роженюк.

Загиблий 31 серпня нацгвардієць Ігор Дебрін родом із села Зміївка Бериславського району Херсонської області. У рідному селі про нього відгукуються, як про відповідального й привітного хлопця. Його брат – військовослужбовець Національної гвардії.

Хлопець навчався в Херсонському технологічному інституті й працював на Бериславському машинобудівельному заводі разом із батьком. У Національній гвардії Радіо Свобода повідомили, що станом на 1 вересня не можуть остаточно повідомити, що саме влучило в серце Ігоря: осколок гранати чи куля. Там очікують результатів експертизи. З Ігорем Дебріним прощаються 2 вересня у військовій частині Нацгвардії в Нових Петрівцях (початок о 9:00).

Ігор Дебрін

1 серпня на операційному столі від втрати крові помер ще один боєць – стрілець першої оперативної бригади Дмитро Сластніков. Він родом з міста Жовті Води у Дніпропетровській області. До призову в Національну гвардію працював барменом у місцевому барі.

Дмитро Сластніков

1 серпня в реанімації Олександрівської лікарі Києва, не виходячи з коми, помер Олександр Костина. Цей хлопець родом з села Козачі Лагері Цюрупинського району Херсонської області. Він був старшим кулеметником першої оперативної бригади. 20-річний Олександр до призову в Нацгвардію одружився. Помер, як написали медики, від «мінно-вибухової травми, що супроводжувалася черепно-мозковою травмою та проникаючим пораненням грудної клітини».

Олександр Костина

Радіо Свобода намагалося отримати коментарі від нацгвардійців, які служать у тому ж самому підрозділі, що й загиблі бійці. Всі, до кого ми звернулися, відмовилися від коментарів.

На цю ж тему: