Скільки коштує зібрати дитину до школи?

Наталя Касяненко

Київ – До п’яти тисяч гривень витрачає в середньому цього року одна київська родина, готуючи дитину до початкової школи. Форма і канцтовари значно подорожчали, порівняно з минулим роком, розповідають батьки. Загалом на одного учня в Україні щомісяця виділяють із держбюджету приблизно 850 гривень. Окремих програм допомоги малозабезпеченим сім'ям зі школярами уряд не розробляє. У Міністерстві освіти зазначають, що це – прерогатива місцевих органів влади.

Скільки коштує зібрати дитину до школи

Батьки констатують: зібрати дитину до початкової школи у Києві коштує цього року від трьох до п’яти тисяч гривень. При цьому липнева середня зарплата в столиці – 6779 гривень. «Ціни змінилися суттєво. Близько п’яти тисяч гривень ми витратили на шкільні речі», – розповіла Радіо Свобода киянка Ольга Маренич, мати четвертокласниці. Батьки школярів намагаються економити, купуючи речі на ринках. Там форма у середньому на 15% дешевша, ніж у магазинах. Також дехто планує використовувати товари, придбані ще торік.

«Купувати треба костюм, спортивну форму, канцтовари. (Купуємо на ринку – ред.), тому що тут більш доступні ціни та якісні речі. Близько трьох тисяч гривень треба, щоб зараз зібрати дитину в школу, і це без ранця», – пояснює мати другокласника Олена Волкова.

Торговельний центр vs ринок

Одні шукають дешевші шкільні речі на ринках, інші – у торговельних центрах. Журналіст Радіо Свобода завітав до таких місць продажу у Києві та порівняв ціни. Наприклад, форма у торговельному центрі коштує на кілька сотень гривень дорожче, ніж на ринку. А от канцтовари можна придбати приблизно за однакову ціну. Хоча пенал вартістю 650 гривень та гумку для стирання за 64 гривні вдалося знайти лише в торговельному центрі.

​

Самі ж школярі хочуть отримати, передусім, яскраві щоденники з рамками для фото, зошити з кошенятами й прості ранці. Таке задоволення на десять гривень дорожче, ніж звичайні українські канцтовари без малюнків.

«Я собі обрав щоденник. Мені сподобалося, що на обкладинку можна помістити своє фото. Багато є імен і прізвищ однакових. Якщо ти загубив щоденник, то за допомогою твоєї фотографії можна зрозуміти, що він тобі належить», – розповів Радіо Свобода третьокласник Іван Юрченко.

Також учням деяких шкіл купувати щоденники не доводиться, бо їх видає сам навчальний заклад. А це ще одна можливість для батьків зекономити від двадцяти до 150 гривень.

«Під час покупки мені підказують, а потім я вирішую, чи я це хочу, чи ні. Коли я обираю рюкзак, то дивлюся, в першу чергу, щоб на ньому не було багато зайвих речей. Щоденники нам видають у школі, а зошити мені купують з собачками, інколи – з котиками чи взагалі без малюнків. Мені не подобаються рожеві зошити, також із ляльками», – говорить четвертокласниця Ксенія Срібна.

Форму дітям обирають батьки, розповідають у сім’ях. Самим учням шкільне вбрання подобається, тому вони довіряють вибір батькам. «Мені подобається наша шкільна форма: чорні штани, фіолетовий піджак та біла сорочка. Коли я побачив фіолетовий піджак, мої очі засяяли райдугою, бо це краса», – сказав Іван Юрченко.

Зараз батьки надають перевагу вишиваному одягу. Також ажурні гольфи та спідниці «годе» (тобто, ті, які поєднують прямий та розкльошений силуети) користуються популярністю. Проте такий комплект коштуватиме близько двох тисяч гривень, пояснив Радіо Свобода продавець шкільної форми в одному з торговельних центрів столиці Максим Шевченко.

«Хіти сезону: трикотажний ажурний гольф та спідниця «годе», які найчастіше мами обирають для дітей. Також одяг з вишивкою користується попитом. Виготовляють одяг в Україні, але з тканин європейського виробництва… У середньому комплект шкільної форми коштує дві тисячі гривень, тобто, сорочки – близько п’ятисот гривень, як і спідниці та штани; піджаки – тисячу гривень», – зазначив Максим Шевченко.

«Батьківський контроль» – за скасування шкільної форми

Щоб одягнути дитину до школи, треба мати мінімум тисячу гривень. Форма це найдорожча покупка серед усіх товарів. Тому батьки, які є водночас громадськими активістами, пропонують скасувати вимоги до одягу в школі.

«Єдине, про що ми вже в нашій організації думали – це скасувати шкільну форму. Бо вона вже перетворилася на найдорожчий предмет гардеробу школяра», – прокоментувала заступниця голови громадської організації «Батьківський контроль», журналістка Іванна Коберник.

Таку ініціативу підтримує і директор спеціалізованої школи №148 у Києві Сергій Горбачов. Він вважає шкільну форму анахронізмом, проте бренд начального закладу повинен існувати у вигляді певної символіки на одязі. За словами Сергія Горбачова, ініціатива має йти від учнів та їхніх батьків, а не влади. Указу ж колишнього президента Леоніда Кучми «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти» дотримуються й зараз.

«Моя особиста позиція, що шкільна форма - це анахронізм, навіть не «совковий», а якоїсь епохи Російської імперії. Ходити всім в одному стилі - це позавчорашній день. Також це дуже дорого. Проте існує така цікава ситуація: є указ президента Кучми ще 1996 року, а потім відповідне рішення Кабінету міністрів України, яке зобов'язує всіх школярів носити форму, а Кабінет міністрів – вишукати кошти на забезпечення шкільної форми. Коли нам кажуть, що шкільна форма обов'язкова, то я завжди запитую: «Хлопці, а гроші де на цю обов’язкову шкільну форму?». Але я вважаю, що школа повинна мати свій бренд (свою символіку, примітні позначки). Цей бренд школи не має спускатися згори якимись наказами чи директивами, а має народжуватися від самих учнів, батьків, які відчувають школу, як частину свого життя», – пояснив Радіо Свобода Сергій Горбачов.

Що робити малозабезпеченим сім’ям зі школярами?

Малозабезпеченим сім’ям (тобто, середньомісячний дохід яких – нижчий від прожиткового мінімуму), важко впоратися з підготовкою дітей до школи. Хоч вони отримують соціальну допомогу від держави, але вона не може бути більшою, ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму сім’ї. Враховуючи нинішні ціни, такої допомоги навряд чи вистачає на всі шкільні товари.

Самим навчальним закладам також потрібна допомога. Державних коштів вистачає лише на виплату зарплати вчителям, частину підручників та оплату комунальних послуг. Таким чином, на одного учня в Україні щомісяця припадає із держбюджету приблизно 850 гривень, розповів Сергій Горбачов.

«У школі аварійний спортзал, техніка 2001 року, грибок на стінах, розтрощена підлога, погана каналізація... Ми маємо бюджетне фінансування, якого достатньо, щоб забезпечити виплату заробітної плати вчасно, підручниками за рахунок держави (більша частина), оплату комунальних платежів. Це норматив приблизно 850 гривень на одну дитину в місяць. Інші школи з особливим статусом мають більше» – зазначив Сергій Горбачов.

Павло Полянський

Наразі окремих програм допомоги малозабезпеченим сім’ям зі школярами уряд України не розробляє. Заступник міністра освіти Павло Полянський наголосив Радіо Свобода, що цим повинні займатися місцеві органи влади, адже проблеми кожної родини краще відомі на такому рівні. «Власне, ті допомогові речі, які визначені законом, передбачені для таких родин (малозабезпечених - ред.) відповідно до їх майнового стану. Нині якихось окремих програм уряд не затверджував. Власне, це також покладається на місцеві органи влади, котрі мають опікуватися безпосередньо тими дітьми. Допомога соціально вразливим категоріям реалізується. Додаткових дотепер ще не ухвалювали рішень. Я думаю, в першу чергу мають бути знайдені джерела фінансування. Такі програми можуть ухвалювати, в першу чергу, на місцевому рівні, де найкраще відомі потреби кожної родини конкретно», – розповів Павло Полянський.