Луцьк – Волинянину Віктору Котику, нагородженому медаллю «За воїнську доблесть», 25 серпня вручили повідомлення про підозру. Військова прокуратура Луцького гарнізону звинувачує старшого солдата в самовільному полишенні військової частини після повернення на Волинь.
Слідчий військової прокуратури Олег Балакунець висунув обвинувачення військовослужбовцю у самовільному полишенні військової частини в період з грудня 2014-го по травень 2015 року.
Віктор Котик категорично не згоден із таким формулюванням. Каже, що після повернення з реабілітації після визволення з полону кілька разів прибував до військової частини, однак там не бачив командирів і не отримував жодних завдань. Відтак залишив у частині свої телефони й координати та поїхав на лікування і до батьків. Лікувався у Дніпропетровську, Вінниці, Луцьку. Так робили більшість хлопців, які вийшли живими з Іловайського котла і пережили полон.
Віктор Котик не бажає визнавати свою вину і підписувати з прокурорами мирову угоду, адже в результаті він отримає судимість, а винним себе не визнає. Його нинішній адвокат, Василь Нагорний, вважає, що якби 51-а бригада не була в цей час розформована, або ж уже була сформована нова, 14-а Володимир-Волинська бригада, випадків полишення військової частини зафіксовано не було б.
За іронією долі, подання до прокуратури на Віктора Котика здійснив той же командир, який рік тому, 24 серпня 2014 року, представив його до нагороди. Адже старший навідник протитанкової батареї Віктор Котик проявив неабияку сміливість і військові здібності, коли 24 серпня 2014 року на їхній підрозділ посунула колона російської техніки. Хлопці розбили російську бригаду. Від поранених дізналися, що вона дислокувалася в Чечні.
Протитанкова батарея протитанкового артилерійського дивізіону 51-ї ОМБР останньою залишала Іловайськ. Військові проривалися з оточення, але потрапили у пастку. У полоні пробули лише три дні – їх обміняли на полонених росіян.
Your browser doesn’t support HTML5
Віктор Котик – про останній бій його батареї під Іловайськом. Частина 2