Варшава – Польські громадяни, навіть високопосадовці, можуть мати два, а то й більше громадянств інших держав. Національне законодавство безпосередньо цього не дозволяє, але й не забороняє. Ухвалюючи новий закон про громадянство, польські політики вирішили, що другий чи третій паспорт – це приватна справа кожного громадянина. Натомість поляки-емігранти, які прийняли підданство чужих держав, але не відмовилися від свого – це для Польщі своєрідні посли у світі. Тому у Варшаві вважають, що польська держава повинна їх підтримувати й допомагати у збереженні національної ідентичності.
У Міністерстві внутрішніх справ Польщі не знають, скільки саме польських громадян є загалом у різних країнах світу. Матеуш Сора, начальник міністерського департаменту громадянства та репатріації, каже, що їх просто неможливо порахувати.
«Польща – це країна, з якої дуже багато людей виїжджало, – пояснює посадовець. – Насправді невідомо, скільки польських громадян є у світі. Річ у тім, що, відповідно до національного законодавства, польське громадянство мають діти і внуки польських громадян, тобто тих, які не зреклися й не втратили це громадянство. За різними припущеннями, ми маємо кілька мільйонів польських громадян у США, Канаді та в різних країнах Європейського союзу».
Матеуш Сора розповідає, що багато поляків, які свого часу залишили рідну країну, стали громадянами тих держав, у які вони приїхали. Попри те, що ці люди мають по два, а то й три паспорти, для польських державних установ вони залишаються громадянами Польщі. Такі польські правила формувалися еволюційно, пояснює Сора.
Ситуацію змінив папа Римський Іван Павло Другий
У 20-му столітті, особливо в часи комунізму, ставлення до поляків, які мають подвійне громадянство, було суворіше. Держава вимагала від своїх громадян, які отримували другий паспорт, позбутися громадянства Польщі. Натомість іноземці, які хотіли стати польськими громадянами, мусіли позбутися паспорта своєї країни, якщо та забороняла подвійне підданство.
Символічним переломним моментом було обрання громадянина Польщі, Кароля Войтили папою Римським. Іван Павло Другий, очолюючи державу Ватикан, залишався громадянином Польщі.
На законодавчому рівні ліберальніші принципи громадянства у Польщі закріпили в 2010 році, через ухвалення нового закону про громадянство. З огляду на цей закон, пояснює Матеуш Сора, другий паспорт польського громадянина – це його приватна справа.
Неважливо, чи хтось має інше громадянство, крім польського. Якщо він має польське громадянство, польська держава ствавиться до нього, як до свого громадянинаМатеуш Сора
«У принципі неважливо, чи хтось має інше громадянство, крім польського, – пояснює представник польського МВС. – Якщо він має польське громадянство, то польська держава ствавиться до нього, як до свого громадянина, а питання інших громадянств неістотні з точки зору органів державної влади. З точки зору польських державних органів важливе те, чи хтось є польським громадянином. У зв’язку з цим ті особи, які хочуть отримати польське громадянство, не зобов’язані зрікатися свого попереднього громадянства».
Матеуш Сора каже, що ухвалення закону про громадянство супроводжували політичні дискусії про те, чи варто заплющувати очі на другий паспорт людини. Проте, розповідає польський держслужбовець, це були незначні суперечки. Держава мусіла визнати той факт, що у світі є дуже багато поляків з двома паспортами. Причому, зазначає Сора, такі люди були і є навіть серед відомих польських політиків.
«Сікорський (маршал Сейму Польщі – ред.), здається, має два громадянства – польське і британське, міністр Ростовський також має польське і британське громадянство. Владислав Бартошевський був почесним громадянином Ізраїля та ще кількох держав», – розповідає Матеуш Сора.
«Факт подвійного громадянства не є перешкодою для людей, які хочуть обійняти якусь публічну посаду. Взагалі у Польщі такі традиції досить багаті. Скажімо, наш національний герой Костюшко був громадянином Сполучених Штатів. Перший президент відродженої Польщі Нарутовіч мав громадянство Швейцарії. І це було попри те, що колись до питання подвійного громадянства ставилися більш принципово», – додає посадовець.
Новий польський закон про громадянство сподобався не тільки полякам
Можливість мати два паспорти – важливе питання не тільки для поляків, але й для іноземців, які оселяються у Польщі. Про це говорить Кароліна Ґрот, аналітик з польського Інституту публічних справ. За словами есксперта, три роки тому, коли новий польський закон про громадянство набував чинності, іноземці, які оселилися в Польщі раділи не менше, ніж поляки.
«Якщо поглянемо на статистику, хто у Польщі найчастіше намагається отримати польське громадянство, то це – громадяни України, Білорусі, Вєтнаму і Росії. Представники всіх цих чотирьох народів казали, що вони чекали на цей закон, на цю зміну передусім тому, щоб не зрікатися громадянства країни, з якої вони походять», – розповідає експерт.
Кароліна Ґрот пояснює, що теперішній польський закон про громадянство особливо вигідний для тих іноземців, які приїжджають до Польщі з-за меж Євросоюзу. Річ у тім, що, маючи два паспорти, вони їздять на свою батьківщину без віз. Багато з них, каже Кароліна Ґрот, не виключають, що колись повернуться додому. Паспорт рідної країни для таких людей – це також символічний зв’язок із вітчизною.
Матеуш Сора та Кароліна Ґрот наголошують на тому, що польська держава вважає співгромадян, розсіяних по світу, своєрідними послами. Тому польський уряд веде активну політику з підтримки діаспори. Зокрема, щороку оголошують конкурси на отримання ґрантів для польських організацій, які діють у світі. Ці гроші призначені на плекання національної ідентичності поляків, вивчення рідної мови, але також на кращу адаптацію емігрантів у тих країнах в які вони виїжджають.
Польська держава погодилася з тим, що поляки, які живуть за кордоном, не обов'язково повернуться до ПольщіКароліна Ґрот
«Польська держава реалізує, так би мовити, двоїсту стратегію, – зазначає Кароліна Ґрот. – З одного боку, реалізує політку, спрямовану на збереження і зміцненя польськості, а з іншого боку – реалізує таку політику, яка свідчить, що польська держава погодилася з тим, що поляки, які живуть за кордоном, не обов'язково повернуться до Польщі».
Втім, як наголошує Матеуш Сора, в країнах ЄС є різні підходи до подвійного громадянства. Скажімо, в Литві чи Словаччині воно заборонене. Важко сказати, розмірковує Сора, чи варто польський досвід автоматично переносити в Україну. Адже Польща, наголошує він, ухвалювала свій закон про громадянство в умовах миру, тоді як в Україні триває війна.
На цю ж тему: