6 тисяч емігрантів з України переїхали торік до Ізраїлю

Торік з України до Ізраїлю виїхали майже 6 тисяч людей. Це у півтора рази більше, ніж у попередні роки, констатують в ізраїльському Міністерстві алії та абсорбції. Серед причин пожвавлення еміграції з України називають нестабільність політичної ситуації, економічні труднощі та війну на Донбасі. Серед емігрантів є як колишні мешканці Донбасу, так і інших регіонів України.

6 тисяч емігрантів з України переїхали торік до Ізраїлю

Алія – репатріація євреїв на батьківщину. Це поняття закріплене у законі Ізраїлю про повернення – воно надає правову основу для ізраїльського громадянства кожному єврею. Це одна з цілей, які ставить перед собою держава, тому для людей, які бажають здійснити відповідну процедуру, шлях до історичної батьківщини максимально спрощений.

«Україна їде масово. Ми не можемо сказати, що це якась специфічна група людей, ми не можемо сказати точно, звідки вони – з периферії або з центру, мають освіту чи ні. Ми не можемо сказати, що це саме молодь, як, наприклад, з Росії. Мені здається алія – це, за великою мірою, зріз єврейської громади України. Там репрезентативно представлені практично всі групи. Це говорить про те, що ми бачимо пожвавлення алії з України в цілому», – зазначив провідний науковець Міністерства алії та абсорбції Ізраїлю Зеев Ханін.

Зеев Ханін

Фахівець не підтвердив припущення про те, що найбільш широко в українській алії останніх півтора року представлений саме Донбас. За його словами, це може відбуватись тому, що люди їдуть до Ізраїлю, попередньо виїхавши із зони конфлікту і до консульства звертаються вже у Києві, чи, наприклад, у Харкові. Тому до статистики еміграції вони потрапляють саме з цих районів. Міністерству вдається зрозуміти, з яких вони областей тільки із соціологічних досліджень.

Усе-таки пожвалення еміграції зі східних областей України відбувається. Але, за словами Ханіна, не радикально.

«Нестабільність ситуації в Україні та економічні труднощі – це те, що призводить до підвищення міграції. Фокус-групи, в яких ми проводили опитування, показують, що навіть зі сходу України люди приїжджають не назавжди, як вони стверджують. Пересидіти ситуацію, щоб, коли все закінчиться, можна було повернутися. Та практика показує, що 90% не повертаються. Люди беруть паспорти «про всяк випадок», приїжджають на кілька місяців або на рік-два. Втім, потім в них знаходиться робота, їхні діти йдуть в місцеві школи, вони вивчають мову і залишаються», – розповідає Зеев Ханін.

Колишній запоріжець Антон Павленко з родиною виїхав з України 8 місяців тому. Каже, бойові дії тут ні до чого – сім’я давно планувала переїзд, та коли це стало можливо, в Україні почався конфлікт на сході. Для нього нове життя почалося у кібуці – поселенні замкнутого типу з власною інфраструктурою та спільною власністю, яке займається сільським господарством. Мешканці кібуців особливо піклуються про дитячі садочки та школи. Життя в такій комуні трохи дешевше, ніж у місті, після переїзду є можливість вивчати мову, а не відразу працювати. Це дозволяє трохи краще дізнатись про ситуацію в країні, – каже чоловік.

Антон Павленко

​«Ізраїль – дуже комфортна для проживання країна. Люди є різні, але в цілому, якщо порівнювати з Україною – на вулицях більше посміхаються, люди більш доброзичливі та відкриті», – розповідає Антон і додає, що про надмірні складнощі після еміграції поки не йдеться.

«Звичайно, є мінуси – напружені стосунки із сусідніми арабськими країнами, постійна загроза бойових дій, але коли виїжджали з України – там вже на повну йшли бойові дії. Є питання щодо клімату – тут все ж таки дуже жарко та висока вологість. Та я про все це знав заздалегідь, тому особливо дискомфорту це не викликало», – каже Антон.

Нині з кібуцу Антон з родиною виїхав у місто Нетанія, яке вважається найбільшим курортом середземноморського узбережжя країни. За освітою він юрист. Щоб працювати за спеціальністю в Ізраїлі, йому треба пройти додаткові курси і отримати сертифікат. Впевнений, що роботу знайде, адже у будь-якому більш-менш великому місті можна гідно влаштуватись, знаючи свої вміння і докладаючи зусиль.

При переїзді для репатріантів пропонують спеціальні програми для старту нового життя та кошик абсорбції – матеріальну допомогу на початковому етапі в Ізраїлі. До неї входять компенсація за відміну митних пільг, допомога на придбання товарів першої необхідності, так звані «підйомні гроші» на перший час, медичне страхування, оплата навчання в «ульпані» – курсах івриту та інше. Паспорт же громадянина Ізраїлю репатріанту видають одразу в аеропорту.

«Не можна надалі тримати людей у статусі переселенців»

Організація «Міжнародне братерство християн і євреїв» або «Фонд дружби» займається соціальною допомогою єврейським громадам у всьому світі. Фонд багато років діє і в Україні. А з початком збройного конфлікту на Донбасі регулярно відправляв гуманітарну допомогу громаді та влаштував тимчасовий табір для євреїв-переселенців у Житомирі.

«Туди заїхали цілі родини, які взяли з собою лише літній одяг. Ми думали, що вони будуть там декілька тижнів, та виявилось, що люди жили там місяцями і не було розуміння, чи зможуть вони повернутись», – каже віце-президент організації «Міжнародне братерство християн і євреїв» Джеф Кей.

Табір для переселенців був лише тимчасовим вирішенням проблеми. Тож у грудні минулого року вихідцям із Донбасу, які вирішили почати нове життя поза Україною, фонд почав робити «Рейси свободи» – чартерні рейси до Ізраїлю.

«Рейс свободи» прилетів до аеропорту «Бен Гуріон» в Тель-Авіві

«Дуже важливо, аби ті, кого сьогодні сприймають як переселенців, не були ними все життя. Ми надали людям тимчасову допомогу з житлом, як у Житомирі, так і у Києві. Та, якщо ми можемо допомогти стати на ноги шляхом еміграції до Ізраїлю – це набагато краще, ніж тримати людей у статусі переселенців і надалі» – зазначає Джеф Кей.

Джеф Кей

Переселенцям допомагають зробити алію і одразу забезпечують додатковою матеріальною допомогою, бо «кошик абсорбції» надходить до людей частинами протягом шести місяців. Джеф Кей каже – справа не у грошах, а в адаптації до життя в іншій країні – відкритті медичного страхування, влаштуванні дітей до школи, вивченні івриту, допомозі знайти роботу.

За словами Зеева Ханіна, колишній міністр абсорбції Ізраїлю Софа Ландвер, будучи на цій посаді, домоглася для вихідців зі Східної України статусу біженців та виділення додаткової допомоги до кошику абсорбції – до п’ятнадцяти тисяч шекелів (майже чотирьох тисяч доларів), в залежності від кількості членів сім'ї.

«До цього Софа Ландвер домоглася того, щоб ввели додаткову виплату, тому що люди зі східних районів приїжджають, кинувши все. Кинувши своє майно, яке навряд чи змогли продати, а якщо продали, то ні за що. Цей проект завершився три місяці тому, зараз наші депутати домагаються, щоб програма додаткової допомоги репатріантам зі Східної України була відновлена», – зазначив провідний науковець ізраїльського Міністерства алії та абсорбції.

«Там дисциплінований народ, який ставиться вимогливо до себе і до інших»

Від початку запуску проекту у грудні, «Рейсом свободи» до Ізраїлю прилетіли майже тисяча українських репатріантів.

Пенсіонерка Гєня Малік, разом з онучкою та її родиною, покинула Донецьк 20 липня цього року. В аеропорту Києва, перед відльотом до Ізраїлю, жінка зізнається – якби не бойові дії, вона б із Донецька не поїхала.

«Я хотіла поїхати, але не за таких обставин. Коли мої дізнались, що є такий фонд, який зможе нам допомогти, то ми дуже швидко почали збирати документи... Дуже страшно жити і розуміти, що може впасти якась ракета, або якесь ядро, запущене танками. Не було такого часу, починаючи з лютого минулого року, щоб було спокійно. А тут ще моя онука і її чоловік залишились без роботи», – розповідає Гєня Малік про причини еміграції з України.

Попри те, що Ізраїль теж змушений перебувати у стані війни, жінка готова берегти сім’ю і надалі.

Гєня Малік

«Там дисциплінований народ, який ставиться вимогливо до себе і до інших. Моя приятелька прожила в місті Ашкелоні 10 років. Вона каже, що люди знали, коли буде небезпека і всі організовано йшли до підвалу, а ще прискіпливо ставились до того, щоб не залишались ніякі сумки. Якщо я буду знати про це, я обов’язково буду триматись правил безпеки. Я маю зберігати свою родину», – стверджує жінка.

Гєня Малік каже – ніхто з родичів не повірив, що вона зважиться на такий крок. Попри вік та хвороби, жінка готова почати нове життя – буде сидіти з правнуками, доки їх батьки шукатимуть роботу і вивчатимуть мову. А ще хотіла б влаштувати міні-садочок, в якому займалась би з дітьми репатріантів, щоб вони не забували рідної мови.