Герой України Забродський про участь ВДВ в обороні Донецького аеропорту та зміни в армії

Київ – Командувач Високомобільними десантними військами ЗСУ, герой України, генерал-майор Михайло Забродський розповів Радіо Свобода про участь десантників в обороні Донецького аеропорту та про зміни, які відбуваються в армії загалом.

– Починаючи з жовтня 2014-го до середини лютого 2015-го підрозділи ВДВ, разом із підрозділами 93-ї механізованої бригади та інших силових структур, виконували завдання з утримування інфраструктури аеропорту, зокрема старого та нового терміналів і метеовишки. Це була планова ротація частин, що брали участь в АТО.

Можливо, просто збіглося у часі, але з появою у терміналі десантників, кількість та інтенсивність атак і обстрілів сепаратистів збільшилася. Утім, ми були добре екіпіровані й не відчували нестачі технічних засобів. Були у нас і тепловізори та прибори нічного бачення.

Захист Донецького аеропорту – це був перший досвід десантних військ з оборони такого великого інфраструктурного вузла у новітній українській історії.

Це був серйозний досвід щодо планування вогневого враження противника, а також керування вогнем. Оскільки, оборона Донецького аеропорту на 90% трималася на артилерії, тобто так, як і підказує класика військової науки.

Під час оборони аеропорту ми неодноразово мали справу з кадровими російськими військовими. Брали їх у полон і передавали до служби безпеки – згідно з бойовим уставом.

Особливо добре під час оборони Донецького аеропорту себе проявили 90-й окремий та 122-й окремі батальйони 81-ї аеромобільної бригади, а також 2-й окремий батальйон 95-ї аеромобільної бригади. І це не повний перелік. Окремі підрозділи 90-го батальйону і зараз виконують бойові завдання неподалік Донецького аеропорту.

За своїм духовним й політичним значенням, оборона аеропорту – це приклад мужності, стійкості й героїзму. Це – український «Сталінград».

Захист аеропорту тримався на тісній взаємодії. Жодних конфліктів ні з представниками інших підрозділів, ні з добровольцями, не виникало. Бійці «Правого сектору» на передовій вирізняються боєздатністю, дисциплінованістю, високим рівнем підготовки.

Оцінка щодо того, що аеропорт залишили, бо він втратив своє військове значення, має право на життя.

Про зміни в армії

– Зміни у ВДВ йдуть згідно зі змінами, які відбуваються у Збройних силах у цілому. Можливо, деякі питання у нас вирішуються оперативніше, з огляду на ті завдання, які треба виконувати. Але це все, у принципі, відбувається у руслі того загального процесу, який іде у всіх Збройних силах.

Перша й найвідчутніша зміна сталася у свідомості людей. Нарешті всі зрозуміли, що армія потрібна, що це не абстрактний атрибут державності, а інструмент, що допомагає реалізовувати політику держави, насамперед, в питаннях оборони.

І у суспільстві, і у самих Збройних силах усвідомили: йдеться на про відрізок життя, котрий необхідно віддати незрозумілим людям для захисту невідомо від кого. Зараз супротивник – реальний, реальне застосування Збройних сил, і реальними є бойові завдання, що вирішуються на сході.

По-друге, відбувається модернізація і оснащення армії. На озброєння стають зразки нової техніки, ремонтується наявне обладнання. Йдеться про нові засоби зв’язку, засоби розвідки й керування вогнем. Зміни у цьому питанні колосальні. Отримуємо нову автомобільну та бронетехніку, а також стрілецьку зброю.

Щодо кадрового складу, то у ВДВ, на початок бойових дій на сході, співвідношення кадрових військових до мобілізованих було 65% до 35%. Десантні сили традиційно мають великий відсоток кадровиків. Наш кістяк був, є і буде.

Однак, на жаль, поки з мобілізованих служити далі залишаються одиниці. Більшість, навіть отримавши неоціненний бойовий досвід, повертається додому. На їхнє місце приходять нові недосвідчені й ми знову потрапляємо в це порочне коло строкової служби: «призвали, навчили, звільнили».

Дуже важливо, щоб у кожній частині було «здорове ядро» з контрактників. Тоді усі питання вирішуються краще й навчати новачків набагато легше. Нам треба більше досвідчених контрактників.