40 років Гельсінським угодам: як СРСР і Європа обіцяли берегти кордони

Гельсінським угодам виповнюється 40 років. Тоді у 1975 році 35 держав світу зібрались, аби закріпити політичні і територіальні домовленості Другої світової війни. Вони розписались під повагою до прав людини, суверенітетом, незастосуванням сили та непорушністю кордонів. Радянський Союз, у складі якого були Україна та Росія, також взяли на себе ці зобов’язання. Через 40 років після підписання Кремль порушив домовленості: анексував Крим та підтримує збройний конфлікт на Донбасі. Чим були Гельсінські угоди для Києва в 1975 році та що важать такі обіцянки сьогодні?

40 років Гельсінським угодам: як СРСР і Європа обіцяли берегти кордони

35 країн, серед яких СРСР, США та Канада, підписали 30 липня – 1 серпня 1975 року документ, який мав на меті зменшити напругу, вберегти світ від нового переділу кордонів, військової агресії і захистити права людини. Та декларація називалась заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Через 40 років від дня підписання документ, більше відомий як Гельсінські угоди, а сам політичний орган – як ОБСЄ. Сучасні Україна та Росія на той момент були представлені республіками СРСР, що також підписав декларацію.

Гельсінські угоди суттєво «розрядили» геополітичну напругу, не розділивши підписантів на «переможців» і «переможених». Стрижень документу «Декларація принципів», фактично, був спільною програмою дій для будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи.

Непорушність кордонів, суверенітет і права людини

Зокрема, він передбачав, що країни-підписанти поважатимуть суверенітет та права одне одної «вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, а також право встановлювати свої закони та адміністративні правила». Окрім того, йшлось про незастосування сили або погрози силою, з метою порушення «територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави». Держави підписались і під непорушністю кордонів на той момент та на майбутнє, а також мали намір мирно вирішувати суперечки.

Окремим та важливим для українців пунктами були повага до прав людини і свобод, а також рівноправ'я та право народів розпоряджатися своєю долею. Саме керуючись цими зобов’язаннями, під якими підписався Радянський Союз, українські громадські діячі та правозахисники того часу сформували Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод, відому також як Українська Гельсінська група.

Серед її засновників були відомі дисиденти Левко Лук’яненко, Олекса Тихий, Микола Руденко. Радянська влада вже за кілька років почала арештовувати активістів через зібрані ними доказів порушень Гельсінських угод – про факти утиску прав українців в СРСР вони інформували європейські країни. Часто членів спілки засуджували за суворою статтею 62 Кримінального кодексу УРСР – «антирадянська агітація та пропаганда», а це означало до десяти років ув’язнення та роки заслань.

Гельсінські угоди – поворотний пункт в історії – Юхновський

Ігор Юхновський

Гельсінські угоди стали поворотним пунктом в історії Європи та людства, вважає екс-голова Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський. Завдяки їм відносини між СРСР та США в рамках Холодної війни почали «нормалізовуватись», говорить він.

«Я вважаю, що закріплення кордонів, по-перше. Піклування про права людини, по-друге. Це були хороші угоди. І мені здається, Радянський Союз намагався цих угод, певною мірою, дотримуватися», – каже Юхновський.

Українська РСР до та після Другої світової війни дуже відрізнялись, вважає він. За словами Ігоря Юхновського, повернувшись у 1945 році з фронту переможцями, українці заселили міста отримували посади в органах влади. І тому, фактично, розвивались паралельно дві гілки національного відродження.

«Одна гілка – офіційна, я б сказав, партійна, де в складі правлячої Комуністичної партії було дуже багато українців. А з іншого боку, була Гельсінська спілка, яка намагалась для Української РСР добитись прав, записаних у Конституції СРСР, зокрема права на відокремлення і створення власної держави», – говорить Юхновський.

Саме Гельсінські угоди, які сприяли національному відродженню, допомогли Україні в 1991 році здобути незалежність, вважає він.

Домовленості цінні, коли їх поважають ті, хто ставить підпис – Огризко

Володимир Огризко

Гельсінські угоди 1975 року мали суттєву політичну вагу, адже закріпили досягнуті після Другої світової війни державами. Про говорить екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, називаючи документ умовним «кодексом поведінки» для держав того часу. Утім, на його думку, «через поведінку Росії і те, що країни-підписанти не реагували своєчасно на порушення угод, почалась «корозія домовленостей».

«Такі домовленості мають сенс лише в тому випадку, коли вони поважаються тими, хто ставить під ними підпис», – додає екс-міністр закордонних справ.

Україна як цивілізована країна, наголошує Огризко, розраховувала на надійність цього заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). А з того, що зобов’язання про недоторканність кордонів Кремль порушив не один раз, Україна може зробити два висновки.

«Перше – ми продовжували жити в світі ілюзій, я маю на увазі українців, свято вірячи в те, що договори будуть виконуватися. І друге – те, що для деяких країн, і насамперед, для Російської Федерації, міжнародне право і зобов’язання не варті паперу, на якому вони написані», – каже експерт.

ОБСЄ і ООН не можуть гарантувати виконання обіцянок – експерт

Таким чином, говорить Огризко, якщо 40 років тому цей документ дійсно мав позитивний ефект на світову політику, то наразі ні ОБСЄ, ні ООН не можуть гарантувати виконання підписантами обіцянок. Зокрема тому, продовжує експерт, що якщо домовленої порушує країна-член ОБСЄ, то немає напрацьованих механізмів протидії їй. Це можна прослідкувати на прикладі російської агресії на Донбасі, додає Володимир Огризко. Наразі тактика ОБСЄ у вирішенні світових викликів полягає в тому, щоб «заморозити проблему», створити статус-кво, а потім намагатись долати проблеми-наслідки, резюмує він.

У новий документ під протекторатом ОБСЄ, який міг би врегулювати, зокрема, конфлікт на Донбасі – це значить видавати бажане за дійсне, переконаний експерт. Таким чином, на думку Огризка, жодні нові Гельсінські угоди чи аналогічні документи не вирішать українських проблем. Натомість держава має розбудувати економіку та армію, а також членство в ЄС та НАТО.

Путін чекає, щоб йому дали підписати «Гельсінські угоди-2» – експерт

За словами Огризка, хотіти і чекати нових Гельсінських чи аналогічних угод – це «легше, бо так не треба ухвалювати рішень», проте це не є рецептом успіху для України.

«А чи варто робити якісь аналоги? Я боюсь, що ні. Вони апріорі будуть приречені на внутрішню конфліктність. Бо якщо ми маємо різні цінності і підходи, то наші домовленості матимуть ілюзорне значення. Ота правильна, проте наївна ідея світового єднання, на жаль, себе не виправдає», – резюмує експерт.

Натомість, Ігор Юхновський вважає, що президент Росії Володимир Путін «тільки і чекає, коли йому запропонують підписати щось подібне» до Гельсінських угод. Водночас, підкреслює експерт, такі домовленості були б абсолютно «нещирими» з боку Кремля, хоч зробили б Путіну своєрідне алібі.