Це не громадянська війна, а війна Росії проти України – євродепутат

Прага – В Україні точиться війна однієї суверенної країни проти іншої – Росії проти України. Це – не громадянський конфлікт, як стверджують деякі політики, зокрема, чеський президент Мілош Земан. Таку думку висловив в інтерв’ю Радіо Свобода депутат Європейського парламенту від Чехії Яромір Штєтіна. Він часто відвідує Україну й цього разу відвідав Донбас.

Це не громадянська війна, а війна Росії проти України – посол Європарламенту

– Ви тільки-но повернулись з Донбасу. Були в гарячих точках – в Маріуполі, Слов’янську, Артемівську. Що, на Вашу думку, відбувається в Україні: це громадянська війна, як, наприклад, про це говорить чеський президент Мілош Земан, чи це конфлікт?

– В Україні точиться війна. І це – не громадянська війна, як стверджують деякі наші політики, включно з нашим президентом, це війна, яку веде одна суверенна держава проти іншої суверенної держави. Це – війна Росії проти України.

– Ви запросили командира полку «Азов» Андрія Білецького виступити в Європарламенті. Як він поставився до Вашого запрошення?

– Моє запрошення паном Білецьким було прийняте. На жаль, зараз пора канікул, тому ми домовились: якщо ситуація на Донбасі не буде складнішою, ніж сьогодні, він матиме змогу приїхати і виступити. Я б хотів, щоб він сам представив ситуацію, щоб сам відповів на наші запитання і пояснив позицію. Я б хотів, щоб у нього була можливість виступити, тому що всі ці батальйони добровольців, про які сьогодні стільки говорять, є виразним і реальним політичним і військовим феноменом. Ці батальйони воюють вже понад півтора роки і це вони перешкодили Росії просуватись далі на Захід.

– З того, що Ви бачили і чули від учасників боїв та цивільного населення, чи підтверджуються факти безпосередньої участі російських вояків, присутності російської зброї на Донбасі, зокрема в зоні АТО?

– Зі свідчень добровольчих батальйонів знаю, що справді «зелені чоловічки» там є, тому що добровольці їх беруть у полон. Вони знають точно, що це – або вояки російської армії у відставці, або ж вояки російської армії, яким дали тимчасову відпустку і вони перебувають там на так званому «контракті». Так звані «контрактники» – це ті, які воюють на основі контракту – фактично це найманці.

Стосовно зброї: це факт, що там використовуються тяжкі і складні системи з боку так званих «Луганської й Донецької республік». Зрозуміло, що ця зброя до них звідкись дістається, ця зброя не прилетіла їм з Фінляндії чи з Португалії. Зброя прибула через той відкритий кордон, який ніхто не може контролювати. А це, на мою думку, свідчить про дуже погану працю Організації з безпеки і співпраці в Європі. Адже кордон відкритий. Мені дуже багато цивільних людей з тих звільнених областей Донбасу говорили: от, якщо б був кордон закритий, війна б за місяць закінчилась.

– Чи поділяєте Ви погляди низки політиків в Україні й, наприклад, у Чехії, що «Правий сектор», «Азов», і батальйон «Донбас» – це зібрання правих сил, екстремістів і націоналістів?

– Я спілкувався з керівництвом усіх трьох батальйонів. Не можу сказати, щоб то були нацисти, і вони не є нацистами. Думаю, що той образ нацистів є справді наслідком тієї шаленої російської пропаганди. Зрештою, нацизм там присутній, як і усюди. І ми маємо низку нацистів у власному парламенті. Звичайно, що в тих добровольчих батальйонах є як найманці також і люди, які стоять близько до нацистської ідеології. Але це не є нацисти за переконанням, а нацисти з дурості. Я наприклад, бачив в «Азові» такого 17-літнього воячка з поголеною головою з нацистським татуюванням на шиї. Це цілком зрозумілий протест проти mainstream, цей пост-підліток протестує. І ми маємо таких повно, особливо на концертах. За цією ознакою не можна судити ці батальйони. Адже ці батальйони захистили свою землю від російської армії, проти сепаратистів, вони захистили Україну.

– Як Ви дивитесь на децентралізацію України, на надання більших прав окремим регіонам України як на один із шляхів виходу з кризи?

– Нова українська Конституція вже передбачає деякі елементи децентралізації. На мою думку, двомовність на сході України потрібна і це рішення не допустити російську мову було поганим. З тими помилками Україна повинна справитись. Стосовно ступеню автономізації чи ступеню самостійності, думаю, що сьогодні не є на часі тим займатись. Адже Україна у війні, а такі справи потрібно вирішувати під час миру.

– Як зупинити війну, що для цього потрібно?

– Зупинити війну можемо тільки тоді, коли Росія залишить терени України. Всі інші спроби є марними спробами. Ми вже мали «Мінськ-1» і «Мінськ-2», буде «Мінськ-3», а вже коли матимемо «Мінськ-15», може тоді врешті усвідомимо, що ті мінські домовленості ні до чого. Потрібно, щоб Європа зайняла тверду й чітку позицію. І не тільки Європейський парламент, але насамперед Європейська комісія, тобто влада Європейського союзу і Європейська рада. Вони повинні чітко вимагати, щоб Росія закінчила окупацію. Я як заступник голови Комісії у справах безпеки вважаю, що потрібно чітко заявити про свою готовність захищати, також і силою, демократію в Європі й євроатлантичні цінності. Тому я вітаю спільні військові навчання українських та американських вояків, які відбуваються на західній Україні. Я вже довго вимагаю, щоб країни ЄС надавали зброю й боєприпаси, щоб України могла захищатися.

– Чи не пізно це, чи не заспала Європа, ЄС зокрема, якщо говорити про події на сході, а також про анексований Росією Крим?

– Щодо Криму Європа мовчить так, ніби цього й не було. Але і в мінських домовленостях про Крим не говориться. Європа не має сили чітко чинити опір Росії, цей опір – це не означає стріляти з вогнепальної зброї. Цей опір – це декларація сили. Два тижні тому ми говорили про нову резолюцію, що стосується Чорного моря. Там ми чітко говоримо, що Росія перетворила Крим на новий Калінінград, щоб там розмістити ракети середнього і дальнього радіусу. Ця резолюція закликає до співпраці ЄС і НАТО, щоб проявили в Чорному морі хоча б таку саму військову силу, як її проявляє Росія.