Кого і як виховують українські серіали?

Київ – Що повинно формувати масове українське кіно: культурні міфи чи нові цінності? Чи мають серіали реагувати на сучасні події і як уникнути пропаганди у них? Такі питання намагалися вирішити учасники – гравці українського медіаринку – публічної дискусії, яку присвятили «створенню соціального оптимізму» на телебаченні. Експерти стверджують, що телеканали здатні вплинути на пріоритети і світогляд аудиторії. А представники кінокомпаній заперечують: мовляв, в Україні зміст серіалів відповідає культурному рівню аудиторії – а не навпаки.

Кого і як виховують українські серіали?

«Справжнє життя можна подивитися на вулиці безкоштовно», – цитує підручник із сценарної майстерності головна Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко. На його думку, українські серіали не конче мають відтворювати реальне життя – негативу українцям зараз і так не бракує.

«На жаль, у кінематографі часто вважають, що негативні емоції – це ознака належності до елітного кіно. Це соціальна хвороба – тягнути на екран найгірше, змагатися у цьому, щоб отримати «Золоту пальмову гілку». З іншого боку, якщо ми говоримо про культурну потребу, про те, яким має бути кіно, то треба відповідати також на дотичні питання: коли і як? Ми говоримо, спираючись на нинішні дослідження, але маємо думати на три роки вперед – саме за стільки це кіно потрапить на екрани. Окрім того, ми маємо використати кіно як інструмент самоідентифікації. Елементарна комедія створює «системні» жарти, які формують у тому числі національну ідентичність», – каже він.

За словами голови Держкіно, саме так працюють жарти, запозичені із радянського кіно – вони створюють певні міфи, архетипи та символи.

«Але їх мало. Для того, щоб було багато, потрібно багато різножанрового кіно, і комедій у тому числі. Я взагалі вважаю, що цей жанр набагато більше сприяє формуванню національній ідентифікації, ніж патетичне драматичне кіно», – зауважує Іллєнко.

Серіали можуть змінити суспільство?

Георгій Коваленко

Священнослужитель Георгій Коваленко, учасник ініціативної групи «21 листопада», групи інтелектуалів та митців, що досліджують українські цінності після Майдану, погоджується: в українському культурному середовищі багато говорять про історичні міфи, але сучасній людині їх недостатньо.

Після Революції гідності в українському суспільстві з’явилися нові цінності, і мас-медіа, зокрема телебачення, може допомогти їх закріпити. Це стосується, наприклад, індивідуалізму, особистої відповідальності, лібералізму, нетерпимості до корупції. Але, згідно з дослідженням ініціативи «21 листопада», цінності українців, що брали і не брали участі у Майдані, різняться.

Георгій Коваленко наголошує, що важливо розвивати поняття чесної праці. А також потрібна мозаїчність думки – бути єдиними не значить бути однаковими, пояснює священик. «Думаю, що не варто також йти шляхом пропаганди. Не треба думати, що глядач дурніший за тих, хто виробляє телевізійний чи кінопродукт», – додає він.

Інше дослідження українських цінностей, представлене телеканалом «Україна», свідчить: український глядач за останні кілька років змінився. Виникла потреба самовизначення, і разом з тим аудиторія шукає у тих самих серіалах те, чого не знаходить у повсякденні. А окрім патріотичних та історичних сюжетів, українці хотіли б бачити на екранах також історії про пошук взаєморозуміння (наприклад, між беркутівцями і майданівцями) та боротьбу з корупцією.

«Усі хочуть розумнішого глядача, але тоді нас перестають дивитись»

Утім, кіновиробники до таких досліджень ставляться скептично. Максим Литвинов, керівник компанії StarLight Films, переконаний: кіно і телебачення здатні впливати на культурний рівень населення лише частково. Це завдання освіти, а якість телепрограм лише відповідає суспільному запиту.

«Телебачення – це комерційна структура, яка має заробляти гроші. Усі телевізійники хочуть розумнішого і освіченішого глядача. Але як тільки телебачення намагається вийти на вищий рівень, його просто перестають дивитися», – каже Литвинов.

Попри зауваження, що ще 10-15 років тому український глядач був інакшим, продюсери стверджують: можливість вибору досі є, однак якісний продукт не користується попитом. Наприклад, деякі канали показували популярний нині американський серіал «Гра престолів». Але він зібрав мізерну аудиторію через те, що його прихильники часто не дивляться телевізор взагалі.