Кожен п’ятий матеріал у комунальних та державних ЗМІ – замовний – експерт

Люта Тетяна

Українська влада вже 18 років займається реформуванням комунальних газет. За цей час було написано 12 законопроектів, які мали б регулювали цей процес. Три із них дійшли до парламенту, але жоден так і не був ухвалений. Не зважаючи на це, реформа комунальних друкованих ЗМІ невідворотна, вважають медіаексперти. Радіо Свобода дізнавалося, які проблеми приховують регіональні ЗМІ та чому вони бояться реформування.

Одні кажуть, що роздержавлення стане на заваді владі, яка за допомогою ЗМІ маніпулює свідомістю людей, підвищить рівень журналістських матеріалів, інші категорично проти такого кроку, бо це призведе до закриття багатьох видань.

За словами виконавчого директора Інституту демократії імені Пилипа Орлика Світлани Єременко, закон «Про реформування ЗМІ» дуже потрібен. І чим швидше він буде, тим більше користі принесе, тому що виживуть найсильніші. Це, у свою чергу, збільшить конкуренцію, а у редакціях залишаться лише найпрофесійніші журналісти. Проте на другій сесії Верховної Ради, яка закінчилася минулого тижня, законопроект «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ», поданий ще 1 грудня народними депутатами Миколою Томенком та Олександром Абдулліним, так і не ухвалили.

За даними моніторингу незалежної експертної групи українських видань, у регіонах за останні три роки значно зросла кількість «джинси», тобто платних матеріалів, які видають за новини. Найбільшу кількість неналежно маркованої реклами та замовних матеріалів розміщують саме комунальні ЗМІ.

«Кожен п’ятий матеріал, а перед виборами – кожен третій – має ознаки замовності», – каже Світлана Єременко.

Також, за оцінками експертів, тільки 30% регіональних журналістів знайомі із Кодексом журналістської етики. Говорять експерти і про низьку оперативність друкованих комунальних та державних ЗМІ. Адже дуже часто матеріали, які висвітлюють важливу суспільну проблему, друкуються лише через певний період часу, коли вже втрачають актуальність.

За даними соціологічного опитування, Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення громадської організації «Телекритика», 51% респондентів навіть не помітили б зникнення комунальної та державної преси. Це дає програмному директору «Телекритики» Роману Шутову підстави говорити про те, що місцева преса перебуває у кризі. І щоб вийти з цього стану, залишитися на плаву після реформування комунальних та державних ЗМІ, їй потрібно повернутися до висвітлення місцевих подій, які цікавлять населення.

Не буде саморегуляції – значить, її замінить цензура

«Саморегуляція – це той інструмент, якими ми можемо захистити себе від втручання влади, – каже перший секретар Національної спілки журналістів України Сергія Томіленко. – Саме вона може стати бар’єром на шляху цензури. Вона дасть можливість покращити контент, відмовитися від «джинси», а відтак – і тиску ззовні».

Юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай вважає, що, поки журналісти самі не почнуть вирішувати проблеми ринку, замовних матеріалів, доти їх ніхто не вирішить, і питання низькопробних матеріалів залишиться. Але, каже він, «саморегуляція в нинішніх умовах у країні малореальна. Адже, поки у нас немає санкцій за «джинсу», за непрофесійність, за підлабузництво до органів влади, доти і не буде працювати цей механізм».

«Якщо ми сьогодні не докладемо мінімальних зусиль, щоб відбулася саморегуляція, то, скоріш за все, потім будемо докладати їх до цього ще більше. Бо прийде хтось і влаштує цю саморегуляцію замість нас», – додає член комісії з журналістської етики Сергій Штурхецький.

Така вимушена саморегуляція виглядає доволі реальною. Адже у Верховну Раду постійно вносяться законопроекти, які, на думку медіаекспертів, в той чи інший спосіб намагаються запровадити цензуру. Серед таких, зокрема, законопроект «Про захист інформаційного простору», який «прямо говорить про цензуру, всупереч Конституції, яка це забороняє», – стверджує Ігор Розкладай. Такі проекти з’являються періодично, їх постійно доводиться відсіювати, відфільтровувати, каже експерт. Адже якщо цього не робити, то жодне реформування ЗМІ не допоможе позбутися впливу влади на медіа.