Київ – Головний сержант першої аеромобільної роти 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Анатолій Свирид із позивним «Спартанець» розповів Радіо Свобода, що багато «кіборгів», які дійсно заслуговують на нагороди, так їх і не отримали, а також висловив свій погляд на те, хто має подавати бійців до нагородження.
Подання були ще в грудні минулого року, але ніхто нагороджений не був
– Про справедливість «роздачі» нагород на прикладі нашого підрозділу говорити не доводиться. Бо цих нагород немає. Подання були ще в грудні минулого року, але ніхто нагороджений не був. Крім тих, хто загинув – вони нагороджені були, і то не всі, але хоча б загиблим вручили. Сім’ям, звичайно, це ні синів, ні батьків не поверне, але це хоч якась увага держави, якась підтримка.
Your browser doesn’t support HTML5
Кіборг про нагороди
Далі батальйону і бригади ці подання не повинні йти
Щоб говорити про справедливість нагородження, треба розуміти, що далі батальйону і бригади ці подання не повинні йти, бо дуже образливо, коли в бригаді чи трохи далі вирішують, достойний цей воїн нагороди чи ні. Хоча його подає командир, який був у терміналі чи на вишці – словом, на території аеропорту, є бійці-свідки, які бачили і можуть це підтвердити. А коли йде подання від командира бригади чи штабу десантних військ, і там все це втрачається, бо там якомусь воєначальнику видніше – нагородити його чи ні. Це дуже неправильно.
Ніхто не йшов, звичайно, воювати за якісь медалі чи ордени, але люди, які постраждали там конкретно – хтось отримав множинні поранення, контузії, залишився без рук, без очей, без ніг… І вони, виходить, в такому стані ніби ще щось і випрошують у якогось воєначальника чи в держави.
Будь-хто, хто туди заходив, достойний нагороди
Коли ми заходили в аеропорт, ми заходили абсолютно з іншими настроями і розуміли, що ми можемо і не повернутися. А потім виходить, що якийсь дядя вирішує твою долю – достойний ти нагороди чи ні. Будь-хто, хто туди заходив, достойний нагороди. Я відповідально заявляю, що ті хлопці, які туди заходили, особливо наша та група крайня – всі розуміли, що це просто загін камікадзе. Тим не менше, пішли, і до кінця, хтось до останнього подиху, виконали свій обов’язок. Тому я вважаю, що вони мають бути відзначені державою. Усі захоплювались «кіборгами», в тому числі, і президент, і обіцяли всіх «кіборгів» нагородити, але я ж кажу, практично ніхто не нагороджений.
Що ж до недержавних нагород, таких як, приміром, «Народний герой України», то, звичайно, що вони не можуть охопити всіх, але, в будь-якому випадку, це хоч якась альтернатива державним нагородам, і це дуже правильно. Звичайно, вони (ініціатори таких нагород – ред.) знають тільки тих, хто на слуху, але, я думаю, з часом вони швидше від держави в цьому розберуться і нагородять тих, кого забули і впустили.