Інвалід-переселенець покінчив із собою від самотності – сусідка по санаторію

У санаторіях Одеської області інваліди-переселенці із зони АТО досі живуть у борг. Наприкінці червня один із них повісився – сусіди говорять, що через самотність та відчуття непотрібності. Директор одного з санаторіїв не приховує, що грошей залишається все менше, а обласна влада повідомляє, що держава не планує платити за проживання навіть інвалідів.

Інвалід-переселенець покінчив із собою від самотності – сусідка по санаторію

Перші переселенці заселилися в санаторій «Сперанца» на Одещині ще у вересні минулого року – їх було близько 250 осіб. Інваліди із зони АТО їдуть сюди досі. Це мало не єдиний в Одеській області санаторій, який підходить для візочників – тут достатньо широкі двері, є пандуси і пристосовані для інвалідів убиральні та душові. В одній із них і повісився переселенець з Донбасу, 74-річний Петро.

Переселенка Зоя Турченко, яка перша знайшла тіло, зайняла кімнату небіжчика. Розповідає, що раніше пропонувала йому жити разом, але той відмовився.

«Увійшла в душ, бачу там ходунки виглядають та колеса. Бачу одяг, питаю, чи є хтось. Три рази спитала, потім заходжу. Ногу побачила, синю п’ятку. Мотузочку протягнуту в душову, та голову трохи побачила, вухо із кров’ю», – розповідає вона.

Переселенці розповідають, що донька Петра не приїхала на поховання. Її чекають пізніше, щоб забрала особисті речі покійного.

«Це трапилося через те, що він був покинутий і нікому не потрібний. Ані державі, ані дочці. У мене, наприклад, також сил немає, я сама потребую догляду», – розповідає переселенка.

У санаторії вмирають і народжують

Це не перше самогубство серед інвалідів-переселенців в Одеській області. Взимку втопився мешканець санаторію «Сенетатя», який також розташований поблизу Белгород-Днестровського.

«У «Сперанці» не одна людина така, одинока й інвалід. У нас не один із такими проблемами. Мабуть, це не останній випадок», – каже Наталя Моісєєнко з Луганська.

Зараз у санаторії живе близько двох сотень переселенців, з них 119 – інваліди. Кількість мешканців постійно змінюється: хтось переїжджає на квартири, хтось помирає. Але трапляються й інші випадки: у «Сперанці» в Наталі народилося немовля. Їй пощастило – чоловік зміг знайти хоча б якусь роботу.

«Він зараз працює в сусідньому санаторії. Працює, ким узяли, прибирає, підмітає. Підсобний робітник. Хоча вдома ми по-іншому жили. Все кинули там, дві квартири», – розповіла Наталя.

Ліків вистачає не всім, але більше не буде

Деякі неповносправні скаржаться на нестачу ліків. Інвалід-чорнобилець Олександр Бандуренко розповідає, що не може потрапити в спеціальні програми для місцевих інвалідів.

«Минулого року нам говорили, що гроші йдуть у Луганську та Донецьку області, що треба ухвалити новий бюджет, але грошей як не було, так і немає... Зараз прийшов новий губернатор, в нього є великий досвід по розселенню людей, а саме досвід Грузії. Ми маємо великі сподівання на Міхеїла Саакашвілі та його команду», – каже він.

Проте, за словами голови обласного управління охорони здоров’я В’ячеслава Полясного, інваліди-переселенці живуть на тих же умовах, що й інваліди, які прописані в Одеській області.

«Вони отримували медикаменти безкоштовно з тих місцевих бюджетів, де вони були. У нас вони перебувають у тих же умовах, що й жителі Одеської області. Вони повністю забезпечені екстреною медичною допомогою, у них є свій родинний лікар, вони безкоштовно в рамках бюджету обслуговуються в місцевій лікарні», – наголосив голова облздоровуправління.

Він не виключає, що сума в Луганській чи Донецькій області була більшою, але в Одеському регіоні, наполягає посадовець, вони отримують усе можливе.

Держава не планує компенсувати поселення інвалідів-переселенців

Наразі борги санаторію «Сперанца» продовжують зростати. Директор закладу Валерій Супруненко говорить, що все робилось і робиться за власні кошти.

«Є борги в санаторію та у держави перед санаторієм. За 9 місяців утримання цих людей, а це й оплата комунальних послуг, і електроенергія, і харчування, і зарплата – усі послуги робилися за свій кошт. Все, що ми заробили за останні 15 років, ми витратили на утримання цих людей, щоб вони могли відчути себе у безпеці», – наголошує директор.

Заборгованість перед «Сперанцою» від жовтня минулого року складає 14 мільйонів гривень.

«Єдиним, хто почув про нашу проблему і допоміг, був покійний Кузьма Скрябін. Він мені зателефонував і говорить – тобі потрібні ці гроші. 36 тисяч гривень. І якась бабуся 200 гривень перекинула на картку», – розповідає Валерій Супруненко.

Від держави переселенці-інваліди кожного місяця отримують трохи менше тисячі гривень.

«Інваліди отримують 949 гривень на місяць, пенсіонери та діти до 18 років – 884 гривні. Працюючі повнолітні – 442 гривні, а непрацюючі після двох місяців від моменту поселення нічого не отримують», – розповіла Радіо Свобода голова одеського обласного департаменту соціального захисту Ірина Маркевич.

Також вона наголосила, що після жовтня 2014 року жоден із санаторіїв не отримав компенсації від держави, а де-юре жодного боргу держави перед «Сперанцою» не існує.

«Зі «Сперанцою» домовлялись волонтери, а рішення про заселення приймав особисто директор. При цьому заборгованість усіх санаторіїв разом складає приблизно 66 мільйонів гривень. Але там, де домовлялася облдержадміністрація, отримали мінімальну вартість проживання – 130 гривень на день з людини», – повідомила посадовець.

За її словами, місцева влада організувала поселення за офіційним дорученням уряду, але компенсації з бюджету за це не отримала.

Організовано в регіоні мешкає близько 1100 неповносправних переселенців, які розселені в 4 санаторіях Одеської області. Їхніми проблемами займається «Європейська асоціація прав інвалідів». Там розглядають кілька можливостей по їх постійному розселенню – будівництво окремого поселення, оренда цілісного комплексу або оренда та обладнання для інвалідів гуртожитку. Переговори з місцевою владою з цього приводу тривають.