(Рубрика «Точка зору»)
Ситуація із будівництвом «Турецького потоку», який був покликаний замінити Росії українську газотранспортну систему, зайшла у глухий кут. «Газпрому» і турецькій енергетичної компанії BOTAŞ не вдалося домовитися про ціну газу для Туреччини. Переговори тривали більше ніж півроку, термін контракту закінчився 29 червня, а угоди немає. Більше того, BOTAŞ має намір звернутися з позовом проти «Газпрому» до міжнародного арбітражу. У росіян залишається буквально два-три дні, щоб капітулювати. В іншому випадку будівництво «Турецького потоку» буде заморожено на невизначений термін. А разом із крахом проекту зникнуть і щедрі зобов’язання грецькому урядові про будівництво ділянки газопроводу по території цієї країни. У Москви не дуже великий вибір – або продавати Туреччині газ за свідомо невигідною ціною, або забути про чергові прожекти Путіна.
Прожекти абсолютно безглузді. Росії не потрібен ніякий «Турецький потік». Українська ГТС із лишком покриває транзитні потреби «Газпрому». «Турецький потік» її все одно не міг замінити, бо європейським споживачам російського газу пропонувалося самостійно добудувати відсутню частину маршруту – а вони не збиралися цього робити. Але Путіну після краху проекту «Південний потік» необхідно було в черговий раз «всіх переграти». І президент Росії, цей енергетичний невіглас, зробив ефектний хід, який виявився безглуздим.
Про «Турецький потік» багато говорили. І як про новий проект, який поєднає Росію і Туреччину. І як елемент російської допомоги популістському урядові Греції. І як про можливе зміцнення російських позицій у Македонії – так що в російському МЗС навіть встигли обуритися з приводу опозиційних протестів у цій балканській країні і угледіли в них «руку держдепу». А в результаті все зупинилося на банальних переговорах щодо ціни газу. І тепер стає зрозумілим, чому Путін розпорядився провести з Україною переговори про продовження транзиту після 2019 року.
У кремлівського фантазера просто немає виходу.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції