Фільм журналіста Vice News Саймона Островського «Селфі солдати» на YouTube набрав понад 400 тисяч переглядів. Під час журналістського розслідування Островський простежив шлях російського військового Бато Дамбаєва з Бурятії до Дебальцева за допомогою селфі, які сам військовий викладав на власну сторінку «ВКонтакте». У розмові з Радіо Свобода Островський висловив своє сподівання, що його розслідування наблизить той день, коли Росія визнає свою участь в українському конфлікті. Островський також поділився тим, як довго тривала робота над фільмом «Селфі солдати».
Your browser doesn’t support HTML5
Війська Росії воюють в Україні. Шлях військового бурята Дамбаєва
– Ми збирали матеріали для цього фільму протягом близько двох місяців, потім ще кілька тижнів монтували його і доводили до розуму, тому що ми його знімали у той час, коли робили й інші репортажі на Сході і в Росії. Через те, що це був дуже складний матеріал, він потребував багато часу.
– Фільм розповідає історію одного солдата, Бато Дамбаєва, у конфлікті на Донбасі. Але наскільки масштабною є участь російських регулярних військ на Сході України?
– У нашому фільмі «Селфі-солдати» ми дійсно розглядаємо, в основному, одного солдата, Бато Дамбаєва, який із Бурятії, із військової частини у Кяхті. Це частина на кордоні Росії та Монголії, у Бурятській республіці. Ми знаємо цю інформацію про нього, бо він її вільно викладає на своєму профілі «ВКонтакте». Там відзначена його частина служби разом із його школою, того місця, звідки він, і так далі.
Це був зведений батальйон із двох частин із кордону з Монголією. Вони подолали 7000 кілометрів до Східної України
Але ми також у цьому фільмі розглядаємо інші фотографії і відео-матеріали, зняті іншими журналістами, які показані на початку фільму, де можна побачити солдатів із азійською зовнішністю, які, ймовірно, з тієї ж частини, що й він. Це був, за даними того бурята, у якого брала інтерв’ю «Новая газета», зведений батальйон із двох частин із кордону з Монголією, Кяхтінської частини, і з Улан-Уде. Вони разом подолали цей довгий шлях, 7000 кілометрів, до Східної України.
– І Ви пройшли його шляхом?
Унікальність мого матеріалу полягає у тому, що ми повторили ті фотографії, які він робив. Я ставав у ті ж пози у тих же місцях, він дійсно був під Дебальцевим
– Я повторив цей же шлях цієї зведеної частини, але на прикладі саме Бато Дамбаєва, використовуючи фотографії, які він сам зробив. Я думаю, що нікого не дивує те, що воюють російські солдати в Україні. Все це підозрюють. Це було доведено іншими журналістами теж. Я не претендую на першість у цьому сенсі, але унікальність мого матеріалу полягає у тому, що ми повторили ті фотографії, які він робив. Тобто, я, власне кажучи, своїм тілом показав, де він робив ці фотографії, тому що я ставав у ті ж пози у тих же місцях, де він їх робив, щоб було чітко видно і зрозуміло, що я знаю де саме ці фотографії були зроблені, і що він дійсно був під Дебальцевим у Східній Україні.
– Чи передбачали Ви, що Бато Дамбаєв заперечуватиме те, що це він на фотографіях в Україні?
Його дружина спросоння видала мені його номер телефону
– Я в принципі не думав, що він покається, поговоривши зі мною телефоном. Тому що я не зміг з ним зустрітися особисто… Мені здалося, що якби я з ним зустрівся особисто, було б важче йому уникнути відповіді. Але, коли я прийшов до нього додому, на жаль, вдома була лише його дружина, яка спросоння видала мені його номер телефону. Мені хоча б вдалося йому зателефонувати, поговорити з ним і з’ясувати хоча б, що він є реальною людиною.
Ліворуч: російський військовослужбовець Бато Дамбаєв із співслужбовцями. Праворуч: Саймон Островський. Місто Таганрог (Ростовська область)
Те, як він потихеньку стирав докази своєї присутності в Україні, не вплинуло на наше розслідування
Я думаю, що його підготували, тому що він вже почав видаляти фотографії з України до того, як ми опублікували цей матеріал. Але слава Богу, ми бачили його профайл «ВКонтакте» ще кілька місяців тому, і ми зберегли його, фотографії всі зберегли. Тому те, як він потихеньку стирав докази своєї присутності в Україні, не вплинуло на наше розслідування.
– З того, що Ви бачили на Донбасі, хто взагалі воює на боці сепаратистів?
Можна стверджувати, що воює регулярне російське військо в Україні. Крім них є й інші війська теж. Є і найманці, є і дійсно добровольці
– Мені здається, що після цього розслідування, яке я зробив, здебільшого, для того, щоб довести для себе, що Росія воює в Україні. Можна стверджувати про те, що воює регулярне російське військо в Україні. Крім них є й інші війська теж. Є і найманці, є і дійсно добровольці, але за весь період цієї війни можна побачити таку системність того, як ця війна ведеться. Коли формування локальні, місцевого значення, які сформовані з добровольців, громадян України та громадян Росії, які дійсно добровольці, коли вони не справляються із завданням, то тоді засилають – іноді не надовго – російське військо. Це, можливо, відбувалося більше ніж два рази, але два рази це було чітко видно. Це було під час боїв за Іловайськ, ключової битви влітку минулого року. І в цій битві за Дебальцеве брав участь Бато Дамбаєв, за яким ми стежили. Це теж був ключовий момент. Тому складається таке враження, коли дуже важливо, щоб проросійські сили перемогли, тоді Росія вводить свої війська.
– У фільмі Ви запитуєте у представників ОБСЄ про присутність російських військ, що вони не беруться підтвердити. Як Ви оцінюєте роботу міжнародних спостерігачів на Донбасі взагалі?
– З одного боку, я розумію ті труднощі, які вони мають, чому вони не можуть відкрито робити якісь висновки зі своїх спостережень. ОБСЄ – це міжнародна організація, яка складається з дуже багатьох членів. Одним із цих членів є Росія, тому для того, щоб вони отримали мандат, щоб залишитися у цій конфліктній зоні, вони повинні мати згоду Росії на це теж, а то їх там просто не було б. Залежить від того, як ви на це дивитеся. Якщо ви вважає, що краще б їх взагалі не було, якщо вони не будуть робити висновків, то, напевно, є поганим те, що вони цього не кажуть. Але якщо ви вважаєте, що все-таки вони роблять якусь роботу хорошу з деескалації конфлікту, навіть не роблячи висновків, то їхня присутність, можливо, має якийсь позитивний ефект. Але я, як журналіст, вважаю, що потрібно говорити правду і називати речі своїми іменами. У ОБСЄ набагато більше співробітників, ніж у будь-якої іншої організації на конфліктній території. Тому саме вони могли б, у принципі, зробити ці висновки, хоча у них немає такого мандата. Це досить сумно.
Ліворуч: російський військовослужбовець Бато Дамбаєв. Праворуч: Саймон Островський. Місто Таганрог (Ростовська область)
– Як Ви оцінюєте ситуацію з правами людини на Сході України? Зокрема, з’явилася інформація про вбивство двох жінок українськими військовослужбовцями на Донбасі, а також про ймовірне виникнення злочинної групи у роті «Торнадо».
– Я, чесно кажучи, не був там вже кілька тижнів. Там ситуація так швидко змінюється, що я не знаю про ці останні звинувачення, пов’язані з «Торнадо», крім того, що я читав у ЗМІ. Це війна, там відбувається дуже багато порушень прав людини. Це дуже страшна ситуація. Це відбувається з обох сторін. Не можна думати, що є ангели у цій війні. Всі там звіріють – і українська сторона, і проросійська сторона. Звичайно, за цим немає ніякого нагляду, немає ніякого контролю. Тим більше, ніхто не запитує місцеве населення, чого вони хочуть. Мені інколи смішно буває, коли у мене запитують люди, а що думають насправді жителі Східної України – вони хочуть бути частиною Росії, або вони хочуть бути частиною України? Ніхто у них цього не питає. Насправді, їхня думка з цього приводу немає впливу на те, як там розвивається ситуація, тому що це битва між озброєними людьми. Ніхто не зробить опитування, і, тим більше, не проводитиме жодних нормальних виборів, на жаль.
– Ви працюєте в Україні ще від анексії Криму. Спираючись на Ваш досвід, який розвиток конфлікту Ви бачите?
Поки Москва не буде загальновизнаною як учасник конфлікту, то неможна буде ні про що домовитися
– Я не знаю, мені здається, зараз дуже цікавий і небезпечний момент, коли трошки тихіше, ніж було взимку, але вже починається якась тиха ескалація. Це можете перерости у повномасштабну війну, як це було взимку і минулого літа. Це було б, звичайно, жахливо, якби так сталося. Але, мені здається, що більшою мірою доля Донбасу залежить від Росії. Росія не визнає себе учасником цього конфлікту, тому дуже складно уявити собі, що якось можна домовитися – у Мінську або ще десь – Україні з сепаратистами, коли ключовими питаннями рулить саме Москва. Тому, мені здається, поки Москва не буде загальновизнаною як учасник конфлікту, і росіяни не будуть визнавати це, то неможна буде ні про що домовитися. Я сподіваюся, що наш фільм, який показує, що російські війська дійсно воюють в Україні, приведе нас ближче, можливо, до цієї точки, де є визнання ролі Росії у цій війні.