У травні Радіо Свобода опублікувала інтерв’ю з Іваном Залужним, чий онук загинув під час проведення АТО влітку 2014 року. Ветеран Другої світової війни через ЗМІ неодноразово звертався до керівництва Російської Федерації із закликами вивести свої війська з Донбасу. Їх почув один з бойових побратимів Івана Анікійовича. До російської служби Радіо Свобода електронною поштою звернулася онука росіянина – учасника Другої світової війни, яка надіслала листа свого дідуся до Івана Залужного. Ми передали це звернення ветеранові та записали його відповідь. На прохання ветерана не називаємо прізвище його російського колеги.
«Я брав участь у боях на центральному фронті – 497-й мінометний полк, Прибалтійський фронт, 3-ій Гвардейський Кавказький полк, 3-й Білоруський фронт, 2-й Білоруський фронт, командир взводу протитанкової батареї. Бої за звільнення Білорусії, Польщі, бої за Східну Пруссію, бої за Німеччину до кінця війни. З пораненнями і контузіями. Нагороджений чотирма бойовими орденами, в тому числі, орденом Олександра Невського, – йдеться у листі ветерана 3-го Гвардійського Кавказького корпусу Івана Олександровича. – Мені 91 рік. Росіянин».
Висловлюю тобі, побратиме Іване Залужний, співчуття у зв’язку з загибеллю твого онука, захисника рідної України, від російських бандитів і агресорів
«Висловлюю тобі, побратиме Іване Залужний, співчуття у зв’язку з загибеллю твого онука, захисника рідної України, від російських бандитів і агресорів», – пише ветеран.
Ми, росіяни, теж винні, що допустили вирости на своїй землі такому жахливому, отруйному грибові, як диктатор Путін. Викорчувати його буде дуже нелегко, бо нас, переможців фашизму, лишилось небагато. А молодих він так отруїв своїм зіллям, що надії на них майже немає
«Ти правий, що це вина диктатора, але не зовсім. Ми, росіяни, теж винні, що допустили вирости на своїй землі такому жахливому, отруйному грибові, як диктатор Путін. Я думаю, що він не тільки створив собі потрійний захист (особисту охорону і зовнішню у вигляді Думи, Ради Федерації і Першого каналу ТБ), але і загрожує всьому світові своїми діями з фашистським підґрунтям, посилено готується до нової війни. Викорчувати його буде дуже нелегко, бо нас, переможців фашизму, лишилось небагато. А молодих він так отруїв своїм зіллям, що надії на них майже немає. У диктатора одне гасло – «Розділяй і володарюй». А Україну я пам’ятаю лише з доброї сторони. Зі мною воювали твої земляки, а після війни я служив в Ізяславі і працював у Прикарпатті», – йдеться у листі.
«Велика подяка, що в мене такі друзі з’явилися» – Іван Залужний
Ми зустрілися з Іваном Залужним на дачі, де він зараз мешкає, та записали на відео його відповідь російському побратимові по зброї. Ветеран просить не афішувати прізвище людини, від якої отримав звернення – боїться, що той може зазнати репресій з боку російської влади. Іван Залужний висловлює щиру подяку колезі за моральну підтримку та знов закликає владу Російської Федерації вивести свої війська з України.
А наша молодь в Україні каже: дідусю, ми за те, що ви відвоювали у 45-му, будемо боротися до останнього патрона
«Питання стоїть так, як він каже: нас замало, ми не здатні цю агресію зупинити, а молодь він (Путін – ред.) отруїв, надії мало. Це росіяни, – розмірковує над листом побратима Іван Залужний. – А наша молодь в Україні каже: дідусю, ми тебе не підведемо, ми за те, що ви відвоювали у 45-му, будемо боротися до останнього патрона».
Your browser doesn’t support HTML5
«Викорчувати Путіна буде нелегко» – російський ветеран відповів Залужному
Путін не знає нашого, українського, козацького характеру
«Путін не знає нашого, українського, козацького характеру. Було вже в нас – і Гітлер хотів захопити, і Наполеон, й інші, а ми відстояли і будемо до останнього боротися проти агресії. Він хоче взяти у свої руки Україну. Ми не хочемо. Ми хочемо свободи. Ми проти, – каже Іван Залужний. – Виводьте війська – ми самі розберемося. Ми самі наведемо лад. Ми самі помиримося і зробимо все. Ось що я хочу сказати. Однак прізвище цієї людини (автора листа – ред.) не хочу називати. Іван, майор у відставці. Ось в такому сенсі моя відповідь. Я йому кажу: велика подяка, що в мене такі друзі з’явилися».