Сергій Кононенко
(Рубрика «Точка зору»)
Як і передбачалося, фестиваль «Великое русское слово» і «Лівадійський форум» відбулися, і... тиша. Що вони змінили? Що внесли нового в життя і в свідомість кримчан? У тисячний раз повторені в газетах заголовки «У Криму зберегли «великое русское слово» і все? Але, якщо «великое русское» зберігали в Криму, де за нього найемоційніше за всіх інших б'ються з невидимими ворогами будівельник і замполіт за фахом, то що робила тоді вся Російська академія наук, її НДІ літературознавства та мовознавства, Літінститут ім. Горького, «ГИТИС», «ВГИК» та інші центри?
Організатори й оратори «форуму» так і не дали відповіді на запитання, без яких немислиме саме існування будь-якого соціального утворення – що ж це таке «русский мир», де його межі, і чим він відрізняється від інших «миров»? Та й не могли дати, тому що вся «будова» «русского мира» є конструкцією, збудованою на брехні про те, що існувала «агресивна українізація», в умовах якої будівельники та політруки були змушені захищати свою «мову». Не дарма і те, й інше висувається, як аксіома, без будь-яких доказів, тільки на підпорках демагогії.
Міф про Крим як «оплот русского мира»
Знайти відповіді на ці наріжні питання своєї «теорії» оратори «форуму», мабуть, і не намагалися, бо розуміли марність такої потуги. Навпаки, замість доказів вони стали нагромаджувати нові міфи. Перший з них: Європа зобов'язана своєю свободою «русскому миру», який звільнив її. При цьому, вона, невдячна, «знову заграє з нацизмом».
Виходить, жодна країна Європи не воювала з гітлерівським нацизмом? Не було антигітлерівської коаліції? Не було лендлізу, без якого Сталіну, саме в переломний час війни, нічого було протиставити наступаючим гітлерівським військам? А той факт, що проти Гітлера воював не тільки СРСР, – це спроба «відняти нашу Перемогу»? Причому, про «нашу Перемогу» зі священним пафосом повторюють люди, які ніколи не воювали і до війни не мають безпосереднього відношення. За яким правом вони її «приватизували»?
Другий міф – «перед Росією стоять нові глобальні виклики, і основоположні духовні та моральні цінності нашої цивілізації зазнають цілеспрямованих атак». Це говориться тоді, коли Росія анексувала Крим, коли Україна відбивається від російських найманців на Донбасі, коли в повітряному просторі усього світу національні ВВС перехоплюють російські бомбардувальники, а у водах світового океану – російські підводні човни, які загрожують іншим країнам і народам? У цьому полягають «основоположні духовні й моральні цінності» їхньої російської цивілізації? В її агресивності при прославлянні миролюбності? Якщо історія Росії знає найбільше воєн у порівнянні з історією інших країн, якщо російський народ більше за інші народи поклав своїх солдат у битвах на чужих територіях, так, може, час засумніватися у своїх цінностях і подумати, чи правильно прочитані росіянами «глобальні виклики»?
Володимир Константинов у доповіді з подивом відкрив для себе новий фактор світової політики: «наймерзенніші випади, жахливі провокації проти нього («русского мира» – ред.) здійснюються зараз чистою російською мовою, а серед лютих його ненависників не рідкісні персонажі, для яких російська мова – єдина, якою вони володіють». Так чи не час оцінити те, що говорять ці «ненависники» єдиною, доступною самому Константинову мовою? Виходить, «русский мир» не скрізь, де є російські люди, як він до цього думав? Є російські люди, які думають не так, як Константинов, так чи привід це вже записати їх у вороги «русского мира», чи Константинов єдиний його «друг»?
Третій міф: Крим – особлива територія «русского мира». Чим особлива? Тим, що росіяни стали називати її своєю тільки з 1783 року? Або тим, що вона є півостровом? У привітанні голови російської Ради Федерації Валентини Матвієнко, яке зачитав її заступник Євген Бушмін, це аргументується таким чином: «Кримська земля унікальна ще й тим, що «нерозривно пов'язана з іменами великих російських поетів і письменників, художників і композиторів, яких надихали унікальна природа півострова і неповторні архітектурні ансамблі». А Ясна Поляна не пов'язана нерозривно з іменами великих російських письменників? А Торопець на Псковщині, де народився великий Мусоргський, не пов'язаний? Виходить, Москва, де народився Пушкін, «русское наше всьо!», і Петербург, з яким пов'язані імена стількох російських діячів, що й перелічити неможливо, менше пов'язані з іменами великих російських поетів, письменників, художників і композиторів, ніж Крим? Так Крим, на відміну від Москви і Петербурга, також пов'язаний з іменами багатьох італійців, греків, римлян і турків, чому ж вони не кажуть, що це їхня особлива територія?
(Shutterstock)
Якщо немає ворогів, їх потрібно створювати?
«Лівадійський форум» чітко показав: Сергію Аксьонову і Володимиру Константинову, щоб здаватися самим собі героями, потрібно зобразити протистояння з якимись ворогами, які нападають на Крим. Але оскільки їх немає, то їх слід вигадати. І це ще один міф, підпора «русского мира» в кримській свідомості. «В останні рік-півтора обстановка в світі різко загострилася. Здійснена масована атака на «русский мир». Нас намагаються зупинити, відкинути назад, збити з поступального шляху розвитку, позбавити переможних традицій, на яких виховувалися багато поколінь росіян», – говорить Володимир Константинов.
«Форум став зброєю в боротьбі за «русский мир» і зіграв важливу роль у поверненні Криму до Росії, тому час вивчати його історію і захищати дисертації на цю тему», – пише кримська парламентська газета. Вона ж стверджує, що «Бібліотека – теж лінія фронту, і перемога має бути за нами!» Московський гість «форуму», директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін, через якого Росія фінансувала проросійський рух у Криму і який не раз конфліктував через крадіжки московських грошей, зараз оголосив, що «нинішній режим в Україні і наступні за ним стануть викликом для Росії на багато років». «Професійного русского» Затуліна не цікавить причина протистояння, він не шукає відповіді на питання, яку позицію займає Росія у цій війні, прогресивну чи агресивну?
Звинувачуючи деяких неназваних «сильних світу цього» в тому, що вони мають претензії на світове панування, учасники «форуму» самі стали претендувати на підкорення всього світу. Так, екс-депутат України Вадим Колесниченко, який канув було в Лету історії, «розкрив економічну складову «русского мира» та її роль як «м'якої сили», за допомогою якої можна підкорити весь світ», – чорним по білому пише парламентська газета.
Костянтин Затулін критикує Росію за політику переселення співвітчизників на Батьківщину, він пропонує, навпаки, розселити росіян по всьому пострадянському простору і збудувати для них там, на місці, зразкові гімназії й виші, оскільки «куди важливіше, щоб російську мову не забували в Казахстані, Україні та Молдові», і щоб за цією ознакою ці та інші країни, всю Прибалтику, наприклад, можна було і далі зараховувати до «русского мира». Те, що самі вони проти, і що у них зовсім інше бачення світу – це ні Затуліна, ні Аксьонова, ні Константинова не цікавить. Константинов за це вручив Затуліну нещодавно заснований «кримський орден» «За вірність обов'язку».
Особливу роль у політиці «русского мира» відіграють «вороги економічні». Подібно до того, як невдачі в будівництві соціалізму Сталін виправдовував підступами ворогів народу, так Константинов виправдовує той розвал, який наздогнав Крим після анексії.
«Ми і тепер перебуваємо на передовій лінії боротьби за «русский мир», – каже Константинов. – І не тільки тому, що Крим є прифронтовою територією, нас перевіряють на міцність блокадами, бойкотами і санкціями... Показати ефективність «русского мира» в сучасних умовах, довести її можна, успішно реалізувавши програму модернізації Криму. У попередні роки у нас так «нагосподарювали», що Росії доводиться починати реалізовувати цю програму фактично з чистого аркуша. Це, якщо хочете, виклик. Тим більше, що вороги «русского мира» будуть нам активно протидіяти. Вже протидіють». При цьому, Володимир Константинов забув дві речі: у Криму за України «господарював» ні хто інший як Володимир Константинов, який і догосподарювався до того, що навіть почати все спочатку неможливо. Тому й «вороги протидіють».
Чого не бачать кримські адепти «русского мира»
Насправді, ситуація набагато складніша, ніж може здаватися на перший погляд, і вона перебуває зовсім не в альтернативі, існує «русский мир» чи не існує. Насправді, йдеться про різні речі. «Русский мир», як світ дійсно великої культури, існує, але це зовсім не той фальсифікований і агресивний, який претендує вже на світове панування «русский мир», про який говорять Затулін, Аксьонов і Константинов і всі учасники цього «форуму». Вони – безпорадні ретрогради, авантюристи, агресори, до теперішнього прогресивного «русского мира» не мають ніякого відношення, просто тому, що вони не в змозі зрозуміти дійсних цінностей світу, складовою частиною яких є і дійсні цінності прогресивного «русского мира».
Їхній «русский мир» – це світ Путіна, обмежений мрією про його велич. Днями відомий російський політолог Станіслав Бєлковський в ефірі радіостанції «Ехо Москви» сказав, що «концепція «русского мира» не є для президента Росії Володимира Путіна реально важливою «духовною скріпою». Ніякого «русского мира» для Путіна не існує і не буде його. І всі адепти й апостоли «русского мира», починаючи від Ігоря Гіркіна-Стрєлкова, закінчуючи Олексієм Мозговим, послідовно зникають з простору – одні віртуально зникають, як Стрєлков, інші, на жаль чи на щастя, – фізично», – зазначив Бєлковський.
Сергій Кононенко – політичний оглядач.
Думки, викладені у рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»