Київ – Боєць 128-го гірсько-піхотного батальйону Олександр Сеньовський починає ранок з перегляду новин на планшеті, по ходу інформує про перебіг подій в Україні сусідів по палаті у Центральному клінічному військовому госпіталі. За словами бійця, у зоні проведення АТО українські вояки потерпають не лише від постійних ворожих обстрілів, а і від браку інформації про те, що діється на сусідніх ділянках або вздовж лінії вогню. Сеньовський запевнив Радіо Свобода, що брак правдивої інформації небезпечний для оборонців України.
Your browser doesn’t support HTML5
Олександр Сеньовський: «Інформація на передньому краї дуже потрібна»
– Це досить важлива інформація – про те, що відбувається на мирних територіях і що відбувається у зоні проведення АТО. Адже ми, так би мовити, відчуваємо, що перебуваємо не на курорті, і нам, бійцям, потрібна інформація, що відбувається, і при тому об’єктивна інформація. Наприклад, що діється навколо, що відбувається по всій лінії фронту? Наприклад, якщо у нас, на нашій ділянці, нині тихо – то чи тихо по всій лінії фронту? Або – чи тільки нас обстріляли, чи це масований обстріл по всіх позиціях, чи це супротивник про свою присутність нам нагадує, щоб не розслаблялись, і як на ці обстріли реагує командування? Ця вся інформація на передньому краї оборони дуже корисна і дуже потрібна.
– А які медіа, так би мовити, Вас на передовій «супроводжували»?
У нас єдине радіо, яке «тягнуло» – це «Козаче радіо», з «Новоросії». У них, чесно кажучи, непоганий play list музичний, але … Тут вам і про немовлят «на сніданок» і про кров, яку ми нібито замість соку вживали, «щоб ноги не мерзли»Олександр Сеньовський
– У нас єдине радіо, яке «тягнуло» – це «Козаче радіо», з «Новоросії». У них, чесно кажучи, непоганий play list музичний, але новини такі що просто, ну … слів нема. Ми сиділи, слухали і сміялись, тому що дуже багато новин було настільки перекручених, що нічого іншого не лишалось, як сприймати їх як жарти. Тут вам і про немовлят «на сніданок», і про кров, яку ми нібито замість соку вживали, «щоб ноги не мерзли», як переконували на «Козачому радіо». Інших мас-медіа у нас не було, тобто ми ніяких наших новин не отримували. Наше телебачення і радіо у нас не працювало.
– Наразі, Ви проходите реабілітацію після контузії, потім займатиметесь протезуванням. Чи спілкування з журналістами допомогло Вам, наприклад, оформити документи учасника АТО і так далі?
Я вже отримав (статус – ред.) учасника бойових дій і пільги, згідно з відповідним соціальним пакетом, теж отримав, проте варто перевірити.Мені допомагає сестра. За кожним кроком потрібно слідкуватиОлександр Сеньовський
– Я вже отримав (статус – ред.) учасника бойових дій і пільги, згідно з відповідним соціальним пакетом, теж отримав, проте варто перевірити. Але тут не журналісти з чиновниками «попрацювали», та і сам я не маю змоги у цьому процесі брати активну участь, тож мені допомагає сестра. Документи оформляють у штабі бригади, яка базується у Мукачеві. Але наш штаб перенесли у місто Рівне. Потрібно слідкувати за документами, тому що був прецедент, коли мої документи ледве не загубили при переправці з Рівного у Київ. Тож за кожним кроком потрібно слідкувати, тобто – потрібно, сказати б, «нав’язуватись», «штурмувати» чиновників майже кожен день, питати. Як ідуть справи. Тут журналісти і можуть допомогти.
– Олександре, можливо, я зарано запитую, але – чим Ви хочете займатись після лікування, протезування і реабілітації?
В армію, на жаль, мені вже повернутись не вдастьсяОлександр Сеньовський
– В армію, на жаль, мені вже повернутись не вдасться, хоч я би дуже цього хотів. Я не хочу працювати у військкоматі, куди тепер беруть на службу комісованих військовослужбовців. Там забагато бюрократії, це не моє. Тому я міркую над тим, чи не зайнятися власною справою. Знаєте, я буду готовий розповісти Радіо Свобода про свою роботу, коли все буде вирішене.