Дніпропетровськ – У Дніпропетровську учасники бойових дій на Донбасі відкрили міні-центр для реабілітації таких самих, як вони, поранених в АТО бійців. Ніхто не може зрозуміти військового так, як інший військовий, кажуть тут. Для допомоги товаришам бійці намагаються застосовувати досвід, побачений за кордоном. До роботи з солдатами, що отримали поранення, долучилось також більше десятка волонтерів – медики, масажисти, фахівці з лікувальної гімнастики. Усі заняття та процедури безкоштовні. Волонтери зазначають: важливою є мотивація самих бійців – працювати над відновленням функцій організму, не боятись фізичних навантажень, не змирятись зі статусом інваліда.
Your browser doesn’t support HTML5
Боєць для бійця: ті, хто відновився після поранень в АТО, допомагають реабілітувати товаришів
Сергій Куршаков – військовослужбовець 40-го батальйону «Кривбас» – у зоні АТО встиг пробути тільки кілька тижнів. Минулого літа неподалік від Донецька чоловік отримав складні поранення в руку та ногу. Близько півроку він провів у лікарнях, двічі літав на лікування до Ізраїлю. Стверджує: за кордоном, на відміну від України, реабілітацію пораненого розпочинають ще на лікарняному ліжку, майже одразу після операції йому настійливо рекомендували вже певні фізичні навантаження.
«Тут ми здобуваємо собі здоров’я»
У перші місяці після виходу з лікарні без роботи над своїм тілом просто не обійтись, каже Сергій. Чоловік закликає поранених колег не чекати, доки про них подбає хтось, а братись за власне відновлення самим.
Разом з однодумцями він організував невеликий центр для реабілітації учасників АТО «Допоможи собі сам». Тут бійцям пропонують безкоштовно пройти індивідуально підібраний курс масажу, лікувальної фізкультури, записують до спортивних секцій, де можна дати отримати навантаження на організм.
Сергій Куршаков зазначає: всі ці методи реабілітації випробував на собі, ефект є.
Я не відчуваю себе інвалідом, як мені запишуть в паперах. Правильно говорив Амосов – хвороби лікують лікарі, а здоров’я ми здобуваємо собі самі. Тут ми здобуваємо собі здоров’яСергій Куршаков
«Я сам пройшов через реабілітацію, знаю, що це таке. Завдяки тому, що я активно цим займався, навантажував свій організм, займаюсь спортом, вже зараз я можу відносно нормально ходити, воджу машину, хочу стати на лижі… Я не відчуваю себе інвалідом, як мені запишуть в паперах. Правильно говорив Амосов – хвороби лікують лікарі, а здоров’я ми здобуваємо собі самі. Тут ми здобуваємо собі здоров’я», – розповів Радіо Свобода ініціатор проекту «Допоможи собі сам», боєць Сергій Куршаков.
Команда реабілітаційного кабінету працює винятково на волонтерських засадах, це лікарі, масажисти, фахівці з лікувальної фізкультури, психолог. Своїх підопічних бійців вони знаходять у шпиталях або просто на вулиці: це солдати з проблемами з опорно-руховим апаратом, наслідками черепно-мозкових травм, контузіями, неврологічними проблемами. Приходять сюди й ті, у кого нема поранень, однак є інші проблеми зі здоров’я – болі в хребті чи суглобах через навантаження від бронежилета тощо.
«Я майже змирився, що рука не буде повноцінно працювати»
За два тижні роботи реабілітаційного кабінету через руки фахівців пройшли понад два десятка учасники АТО. Десантник Віталій Пепко служив у 25-й бригаді, у серпні минулого року в боях за Савур-могилу отримав наскрізне поранення в плече . Руку врятували, але функціональність становила максимум 40%. Хлопець отримав курс лікувального масажу, на черзі – лікувальні спортивні навантаження, а потім – постійні заняття спортом. Юнакові пропонують серйозно зайнятись тенісом – треба далі розробляти травмовану руку.
«За п'ять сеансів мені практично повністю відновили функціональність руки. Адже вже півроку пройшло, я майже змирився, що рука не буде повноцінно працювати. Зараз, піднімаючи руку, ще відчуваю дискомфорт, але рука вже піднімається, ніяких обмежень не відчуваю. Тепер потрібна фізична праця, адже деякі м’язи атрофувались. Але скоро, я сподіваюсь, все буде добре», – розповідає боєць.
У центрі реабілітації зазначають: після виходу з лікарні боєць має розуміти, що йому треба багато попрацювати, аби відновлювати функції організму, не опускати рук, отримавши статус інваліда. Лікарі лікують поранення, реабілітація ж – це справа самого пацієнта, переконують пацієнтів.
Вислухати й зрозуміти
У реабілітаційному кабінеті бійці також можуть підтримати один одного морально: ніхто не може зрозуміти військового так, як інший військовий. Крім того, аби створити атмосферу невимушеності й доброзичливості тут по черзі працює шестеро дівчат-волонтерок. Їх називають адміністраторами, однак їхня місія ширша – пригощати підопічних кавою, розраджувати, слухати, визначати, чи потребує боєць допомоги ще й психолога.
Одна із дівчат Олеся Антошкіна зазначає: часто військовим треба, щоб їх просто вислухали.
Родичі й знайомі вже всі їхні історії знають, треба, щоб їх послухав хтось іще. Це може бути півтори – дві години монологу, але це треба уважно вислухати, намагатись зрозумітиОлеся Антошкіна
«Ми є «сканером» настрою бійця. Настрій бійця я бачу одразу, коли зустрічаю його ще в шпиталі чи на вулиці. Я розумію, чи потребує він допомоги психолога. У першу чергу, вони потребують, щоб їх вислухали. Родичі й знайомі вже всі їхні історії знають, треба, щоб їх послухав хтось іще. Це може бути півтори – дві години монологу, але це треба уважно вислухати, намагатись зрозуміти. Ми не фахівці в психології, але ми намагаємось слухати хлопців, обняти, підняти їм настрій, тоді лід тане», – розповіла Радіо Свобода волонтерка.
Навесні на Дніпропетровщину повернулось понад 5 тисяч бійців, демобілізованих із зони проведення антитерористичної операції. В реабілітаційному кабінеті прогнозують, що незабаром їхня допомога знадобиться сотням колишніх вояків.