Артисти, що їздять в Росію, все міряють лише грошима − соліст «Mad Heads» Красноокий

Жоден із президентів, яким би жахливим він не був, прибирати за собою сміття українцям не заважав, каже соліст гурту «Mad Heads XL» Вадим Красноокий. Водночас трагічні події, які відбуваються з Україною, об’єднують українців, і допомогти країні й один одному тепер хочуть все більше людей. Тож зараз українське суспільство готове замінити функції держави, яка з ними не справляється. Про це, а також про музику, артистів, які продовжують їздити в Росію і «мерзотників», що «прикриваються АТО» і вишиванками − в програмі «Молодь Плюс».

– Цікавість до власного національного колориту, вивчення себе притаманно українцям протягом останніх років, але це не було мейнстримом.

У народу, який цікавиться собою, має довгу історію, але разом з тим дивиться в майбутнє і хоче бути сучасним, це майбутнє буде.

Вадим Красноокий

Трагічні події, які відбуваються з Україною, об’єднують нас. Кожен хоче до цього долучитися, хоча б якось, в першу чергу, символічно. Мова йде про державні символи, національні символи. І цього буде все більше.

Починати треба з доступного й простого. Потім буде більше цікавості до української музики: і сучасної, і класичної, до історії української пісні, до кіно.

Досить дивитися російське. Особливо телепродукт, що не має художньої цінності, а разом з тим містить в собі пропаганду. Це однозначно треба замінювати українським продуктом. Нехай навіть попервах він не буде аж такої якості.

Ми перебували в інформаційному просторі, який формувався з Кремля, формувався Останкінською телевежею. Ми нарешті всі це розуміємо, коли бачимо людей, які беруть зброю і ідуть стріляти в громадян своєї ж країни. У них щось з головою не все гаразд, але це не лише їхня вина. На них впливали, вони зомбовані. Це роззомбування відбувається з нами всіма: з кимось більше, з кимось менше.

В інтернеті іде битва смислів, культур і ментальностей. Ця війна – це не війна народів, це протистояння різних світоглядів. Совка і майбутнього – європейського, але в українському стилі.

Патріотизм – це, насамперед, справи,те, чим ти корисний для людей, з якими ми є однією країною.

З іншого боку – символи теж дуже важливі, вони створюють культурний простір, який нас об’єднує. Так само як інформаційний простір. Це те, чого в нас не було ці 23 роки формальної незалежності. А без цього не може бути держави, і держави в нас в повному сенсі ще нема. Але є суспільство, яке готове замінити функції держави, яка з ними не справляється.

Хтось робить щось від чистого серця, а хтось хитрує і шукає вигоди в усьому, в тому числі прикриваючись вишиванкою й красивими словами.

Одягнув вишиванку, вже й патріот?

Патрітизм проти «вишитництва»

– Не заважав нам жоден із президентів прибирати за собою сміття. А чомусь багатьом нашим співгромадянам цього не вистачає, ми повинні це виховувати.

Деякі артисти вибирають російський ринок, бо він більший і стабільніший. Це їхній вибір, якщо вони все міряють тільки грошима. Інші артисти не їздять в Росію, відмовившись від гонорарів, які вони могли там отримувати, бо вони вибирають Україну і вибирають залишатися зі своїми народом. Хтось намагається це якось поєднувати.

Раніше я ніколи не співав про війну. А зараз неможна цю тему оминути.

У нас був альбом «УкраїнSKA» – це підбірка українських пісень в сучасному саунді. У нас є і патріотичні за змістом пісні, більше їх з’явилося під час нинішніх подій.

Але наступний наш альбом про вічні речі – любов, стосунки, веселощі і те, що нас змушує замислюватися. Я не хочу все зафарбувати в жовто-блакитний колір чи все покрити вишиванками. Я хочу, щоб альбом був різноманітним, сучасним і ми над цим працюємо.

Деякі люди почали прикриватися участю в АТО. Це – як герой Булгакова кричав: «Я на Колчаковских фронтах ранен!». Коли справді герої жертвують собою, захищаючи нашу країну, а якісь мерзотники цим прикриваються в тилу, не маючи до цього ніякого відношення і піаряться на АТО, в мене це викликає огиду.

Патріотизм проти «вишиватництва»