Київ – 90 років тому (у 1925 році) у Празі українські інтелектуали, які були змушені емігрувати, відкрили збірку архівних документів і назвали її Музеєм визвольної боротьби України. З часом музей став одним із найбільших українських архівів в еміграції. Він функціонував до 1948 року, аж доки прорадянська влада Чехословаччини не передала архів до КДБ. Після цього документи з Музею вкривалися пилом під замком в архівах КДБ у Москві і Києві. І вже тепер, 28 травня, з ініціативи Національного архівного фонду України, документи з архіву продемонстрували широкому загалові.
Періодика (газети і журнали) і відозви українських громад Чехословаччини, Польщі, Німеччини, Франції, Бельгії, Болгарії; промови, інформаційні повідомлення, листи та світлини видатних українських громадсько-політичних, культурних і релігійних діячів, а також документи, які висвітлюють реакцію українських емігрантів на події в Україні – це все можна побачити у приміщенні Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Саме тут з 1988 року науковці зберігали частину архівів Музею визвольної боротьби, повідомила Радіо Свобода директор архіву Ольга Бажан.
Частина музейних документів потрапила до нашого архіву у 1988 році, передачу здійснив тодішній КДБОльга Бажан
За її словами, музей та його збірка має унікальну історію: у ньому напередодні Другої світової війни зберігався понад один мільйон експонатів, частина з яких загинула під час бомбардувань весною 1945 року. Нова влада Чехословаччини визнала цей музей, але у 1948 році, коли до влади там прийшли комуністи, музей закрили як осередок антирадянської роботи, зазначила Бажан.
«Експонати, документи і матеріали музею були передані до СРСР і вивезені у три етапи: у 1948-му, 1958 році, а остання партія (документів – ред.) потрапила до Радянського Союзу у 1983 році. Частина музейних документів потрапила до нашого архіву у 1988 році, передачу здійснив тодішній КДБ», – розповіла Бажан.
Науковці з нетерпінням очікували на можливість працювати з архівами музею
Від сьогодні документи, які знаходяться у Центральному державному архіві громадських об’єднань, доступні українцям і для огляду, і для роботи з ними, каже Бажан. А це, серед іншого, листи однієї з піонерок українського жіночого руху Софії Русової, нотатки гетьмана Павла Скоропадського, замітки члена Української Центральної Ради Миколи Галагана.
Науковці з нетерпінням очікували на можливість працювати з архівами Музею визвольної боротьби України, оскільки серед документів можна знайти чимало таких, які дозволяють зрозуміти перебіг національно-визвольних змагань України у ХХ столітті. Таку думку у розмові з Радіо Свобода висловив історик, викладач Дипломатичної академії Ігор Жалоба.
Ця експозиція підкреслює, що ми маємо свої корені, що ми мали людей, які несли ідею незалежної України через вікиІгор Жалоба
«Зверніть увагу, наскільки активно зараз іде пошук наших коренів і нашої ідентичності. І ця експозиція, власне, підкреслює, що ми маємо свої корені, що ми мали людей, які несли ідею незалежної України через віки, у тому числі жертвуючи своїм життям», – зазначив Жалоба.
Тим часом, студенти уважно оглядали документи, в яких ідеться про політичні репресії і голодомори в Україні, про переслідування радянською владою церков тощо. Молодь також зацікавило приватне листування, щоденники, нотні зошити українських громадських діячів і політиків, які представлені у відкритій експозиції.
«Конче важливо побачити кращих представників української еліти тієї доби. Ми маємо свою історію, своїх героїв і нам є що показати світу», – упевнена майбутній історик Ірина.