Угруповання «ДНР» вислало назад до Росії п’ятьох прихильників Лимонова

П’ять активістів незареєстрованої і забороненої в Росії «Націонал-більшовицької партії» вирушили до Донецька, щоб «закріпитися» на новому місці: організувати осередки, залучити прихильників. Деякі збиралися ще й повоювати з «українськими фашистами». Однак, на території, яку котролює так звана «ДНР» соратникам Едуарда Лимонова місця не знайшлося: протримавши кілька днів під арештом, нацболів вислали назад до Росії.

1 травня троє з п’яти петербурзьких активістів вийшли на площу Леніна в Донецьку з червоними прапорами з «лимонкою» – і, на свій подив, були затримані. Ще двох затримали 6 травня. Через кілька днів так звана «влада» «ДНР» визнала небажаним перебування прихильників Едуарда Лимонова на своїй території і вислали всіх п’ятьох до Росії. Сам Лимонов відреагував на це 14 травня, написавши у своєму блозі: «Вчора ввечері наших п’ятьох товаришів... (Милюк, Крилова, Чернова, Воронцова, Маньків) вивезли на кордон з Російською Федерацією, перевели через її «деенерівську» частину і запустили до російської, де ними певний час займалися російські прикордонники і ФСБ. Зараз всі п’ятеро перебувають на території Росії, в Ростовській області, вільні... Вважаю, що висилкою п’ятьох нацболів справа не обмежиться. Що будуть ще затримання і висилки. Дай Боже, щоб я помилявся».

У словах Лимонова, палкого прихильника «Новоросії», вчуваються неприховани1 подив і образа: «Реакції керівників «ДНР» на те, що трапилося, і на мій відкритий лист поки не було. Відмовчуються. Хоча загиблі і поранені нацболи-добровольці дають нам моральне право на отримання офіційного пояснення».

До Петербурга з Ростова поки повернулися двоє – Андрій Милюк та Ірина Воронцова.

Ірина Воронцова

Ірина Воронцова каже, що поїхала до Донецька виключно «в партійних справах»: «Наші хлопці хотіли позначити в Донецьку свою присутність, тому в День праці вони з нашими прапорами вийшли на площу Леніна, але були затримані співробітниками «МДБ» («міністерства державної безпеки», – ред.). Їх доставили на базу «МДБ», де потім і утримували, але причин затримання ніхто не пояснив. В «ЛНР» теж присутні наші активісти, але різниця у ставленні до них відчутна. Тут нам закидали, що у нас організація не зареєстрована, але ж і в Луганську вона теж не зареєстрована, а такого тиску на них не чиниться. Але, можливо, це тільки питання часу, в Луганську взагалі тихіше».

Андрій Милюк вважає, що в «ДНР» отримали відповідний наказ із Москви:

– Мабуть, із Кремля примушують позбавлятися політичних активістів і взагалі самостійних людей, включаючи добровольців. Коли, наприклад, ми спілкувалися з операми з «МДБ», вони дуже погано відгукувалися про добровольців з Росії, говорили зневажливо, що вони їм не потрібні. Росіяни більш ідейні, ніж місцеві – звичайно, вони їдуть за тисячі кілометрів, кидають сім’ї – звісно, вони повинні уявляти, навіщо вони це роблять.

– Але ж там є різні формування, в тому числі бандитського штибу, вони відтискають у людей квартири і машини, так, може, «ідейні» їм заважають?

Андрій Милюк

– Ні, це не місцеві розборки. Це йде з Кремля, від угруповання Суркова, яке хоче «злити» «Новоросію» і помиритися з Україною. Відбувається чіткий процес з видавлювання політичних активістів, опера мені так і говорили – у нас є три партії, і більше нам не потрібно. Не всі ми приїхали організовувати осередок, наприклад, Наташа Чернова приїхала воювати і натупного дня збиралася вже з’явитися до військового підрозділу, але перед цим вирішила взяти участь у святі, і її затримали. Зрозуміло, що нічого в неї не вийшло, її депортували разом з нами, як і ще двох активістів, які теж їхали на війну. Мабуть, кремлівське керівництво вирішило почати зачистку від активістів саме з Донецька, до Луганська ще не дійшло, але дзвіночки є. Жучковський (ще один активіст «НБП», – ред.) вже пише, що до нього у «МГБ» «ЛНР» з’явилися претензії, і взагалі про те, що відбуваються гоніння на російських добровольців.

– Чому Ви так впевнено говорите про «руку Кремля»?

– У нас є достовірні відомості з джерел, які не хотілося б розкривати. Відомості про те, що це не особиста ініціатива місцевої влади, що вони змушені підкорятися кремлівським віянням.

Ірина Воронцова з цим згодна. «Коли ми спілкувалися зі співробітниками «МДБ», вони це підтверджували, говорили, що у них був наказ – нас затримати і зупинити», – каже вона.

На думку Андрія Милюка, це свідчить не про негативне ставлення виключно до «нацболів», а, швидше, про те, що на них відпрацьовується практика витіснення самостійних активістів, яка пізніше буде поширена набагато більше.

– Андрію, як взагалі дивляться на перспективу цього конфлікту: хтось каже, що він заморожений, а хтось чекає, що бойові дії ось-ось відновляться.

– Так, у Донецьку постійно чекають українського наступу, ходять чутки, називають дати, але цього не відбувається. «Ополченці» прекрасно розуміють, що конфлікт не закінчиться, або поки вони не візьмуть Київ, або поки Київ не візьме Донецьк і Луганськ. Не всі, звичайно, готові йти на Київ, але особливо ідейні розуміють, що усунути протиріччя можна, тільки усунувши київську владу. Всі бачать, що українці поводяться, як окупанти, що там є і геноцид, і військові злочини, і злочини проти мирних громадян. На окупованих територіях вони діють, як фашисти: вбивства, викрадення, тортури.

– Українська сторона точно те ж саме говорить про «ополченців».

– Розумієте, «ополченці» – вони родом звідси, навіщо їм тут все розоряти? Ми знаємо, що наша позиція правильна, а те, що говорять українці, висмоктане з пальця. До того, як нас депортували, ми запустили такий громадський рух – за звільнення Харкова. Тому що, за нашими відомостями, в Харкові влаштований конвеєр з тортур, справжній концтабір. І вони постійно ловлять людей і фабрикують фальшиві кримінальні справи.

– А доля так званих «інтербригад» тепер не під загрозою?

– Складно сказати, будемо працювати. Тим більше, що в Росії ми давно вже звикли жити під тиском держави – значить, звикнемо і в Донецьку.

Політолог Олексій Шустов абсолютно не здивований депортацією п’ятьох прихильників Лимонова з Донецька:

– Або донецька влада отримала прямі вказівки позбавлятися від них та їх осередків, або вирішила це самостійно. По-перше, російська влада завжди недолюблювала нацболів. По-друге, зараз така тенденція на південному сході України – всі збройні формування поставити під контроль органів влади. І, звичайно, такі бунтарі, які завжди все роблять по-своєму, їм не потрібні.

– Як Ви ставитеся до тих звинувачень проти українців, розповідей про «українських звірства», які ми чуємо від депортованих молодих людей?

– Ну, а хіба ми не чуємо те ж саме по центральних телеканалах у прайм-тайм? Адже триває інформаційна війна, поява таких сюжетів, і усних, і будь-яких інших, неминуча. Війна може тривати нескінченно, зараз головне питання – ми будемо домовлятися з Україною чи ні. Якщо так, то першим знаком цього буде припинення інформаційної війни.

Історик Яків Гордін теж не бачить нічого дивного у висилці п’ятьох нацболів з Донецька.

– У всі часи влада держави абсолютно не схильна була приймати союзницькі послуги своїх опонентів. Нацболів побоюються тут, і робити їх героями там, а потім повертати сюди нікому не цікаво. Це нормальна практика авторитарних держав. Дивно, що вони цьому дивуються. Російська влада хоче контролювати ці республіки, і їй не потрібні в якості героїв внутрішні опозиціонери.

– А як Ви думаєте, вони мають рацію, думаючи, що вони – тільки перша ластівка, що за ними видворять й інших активістів?

– Ну, чистки там проходять постійно, звідти прибирають людей самостійних, на кшталт Стрєлкова і Бородая, і залишають тих, з ким можна домовитися. Нацболи завжди були неприємними опонентами влади, і якби вони там накопичувалися і ставали силою, це б нікого не влаштувало.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода