Вишиванка як тренд, але без розуміння сакральності

18 травня – День вишиванки. І не лише в Україні. Символічний день єдності українців. У соціальних мережах люди поширюють свої світлини у вишиванках і кажуть, що це тренд, особливо модні синьо-жовтні кольори. Однак, чи не втрачається в гонитві за трендом сакральність вишивки? Над такою проблемою замислилась відома етнограф, викладач львівської академії мистецтв Зеновія Шульга.

Вишиванка як тренд, але без розуміння сакральності

Скільки вишиваних рушників, сорочок, суконь, костюмів виткала і вишила Зеновія Шульга, вона навіть достеменно не знає. У її костюмах виступають в Україні і за її межами українські колективи, не одну пару молодят вбрала вона у весільний обрядовий костюм. Для майстрині вишита річ є сакральною.

Як ікона у храмі, так колись рушник був сакральним елементом в інтер’єрі української хати, її оберегом. Звісно, що тканину, яку ткали жінки, використовували щодня. Але коли на неї лягав узір, це вже було для особливих нагод, не ужитковим.

Зеновія Шульга

«Це як письмо, записане у Біблії, так і на тому рушнику були записані певні змісти і значення. Так триває до сьогодні, але часто на інтуїтивному рівні. Починаючи з середини 19-го століття, коли почали з’являтись нові можливості машинного виробництва, орнамент перестав мати сакральну річ. Цей орнамент дуже часто перетворювався на декорацію. Зокрема так сталося з українською сорочкою, на якій з’явились троянди. Ми знаємо брокарівські троянди. Коли підприємець Брокар, який випускав мило, придумав для обгортки троянду, розкладену у клітинках, це було добре для техніки вишивання хрестиком. Оця брокарівська троянда перемандрувала на українську сорочку, витіснивши давніші сакральні змісти. Україна поліфонічна, але є певні знаки і символи, які притаманні будь-якій часточці української нації. Це дерево життя, богинька-берегинька, сонечко», – розповідає Зеновія Шульга.

Фото з архіву Зеновії Шульги

Від маків на сорочці слід відмовитись – майстриня

Нині, каже майстриня, люди не вельми вміють потрактувати символи вишиванок, задля комерції на полотні вишивають будь що. Навіть маки, що є символом жалоби за загиблими, а це неприпустимо, звертає увагу майстриня.

«Багато безграмотних речей є нині, які не надають нам розуміння глибини знаку і символу. Для прикладу, ми маємо синьо-жовтий прапор, як тільки ці кольори з’явились, вони викликають у нас певну емоцію, зміст і розуміння. Чому ми ж так легко посадили ту макову квітку на сорочку? Від незнання. Сорочка це письмо. Не вживайте маків у вишивці, бо це жалоба, а решта робіть, що вам пасує і миле», – каже вона.

Зеновії Шульзі імпонує, що вишивані речі нині ситали популярними у світі, і цей поштовх дала Україна. На четвертому тижні моди у Парижі своєю колекцією просто приголомшив відомий дизайнер Валентино, який одягнув моделей у вишиванки, жилетки, жупани. Але, пояснює дослідниця, це не українські мотиви в творчості Валентино.

День вишиванки у Верховній Раді. Київ, 21 травня 2015 року

«Оця колекція, яка насправді дуже гарна, але вона не українська, – це російський сарафан і молдавська безрукавочка. І не треба себе дурити. В Україні є багато краси, але що не є наше, то не наше, цей російський сарафан аж ніяк не є нашим», – пояснює художниця.

Сорочкою патріотизм не посилиш

Вплив на українську вишиванку мали різні культури. Майстриня схиляється до думки, що на розкішні чорні борщівські сорочки мали вплив Молдова і Македонія. «Коли візьмемо молдавський народний стрій, румунський, він дуже ідентичний з нашим подільським, буковинським. Яке військо проходило, таку політику гнули, а українці таким чином реагували. Українці у борщівській сорочці зреагували пишним квітом, я не вірю в міфологію жалобності чорного кольору».

Кожна вишивальниця вкладала своє розуміння естетики. Улюбленими серед українців є борщівські, космацькі, гуцульські сорочки, але рафінована прадавня культура збереглась у бойківських взорах. «Стримана, проста, геніальна бойківська вишиванка. Це зигзаг, частокіл, лінія води. Бойківська одна з найдавніших», – зауважує Зеновія Шульга.

День вишиванки у Херсоні. 21 травня 2015 року

Кольори у вишиванках змінюються залежно від моди, внутрішнього відчуття і смаку. Однак вишита сорочка не може бути повсякденним вбранням, бо несе у собі сильну енергетику, це праця, думки людини, яка вишивала. Сорочка не може бути предметом хизування, на кшталт, чия дорожча чи давніша, чи виміром патріотизму. Вишиту сорочку потрібно відчувати і найдорожча та, що вишита власними руками з любов’ю, каже майстриня.