Лист Радіо Свобода до Надії Савченко не пройшов цензуру

Москва – Українським в'язням, які перебувають у російських в'язницях, пишуть тисячі листів. Про це повідомляють їхні родичі, знайомі та правозахисники. Але в кращому випадку десята частина кореспонденції доходять до адресатів. Московська кореспондентка Радіо Свобода надіслала лист Надії Савченко, утримуваній у СІЗО російської столиці. В адміністрації ізолятора поінформували Надію, що їй написали, однак прочитати це послання не дозволили, бо воно не пройшло цензуру.

Лист Радіо Свобода до Надії Савченко не пройшов цензуру

На початку травня через систему Федеральної служби виконання покарань Росії я надіслала листа Надії Савченко. Щоб полегшити завдання цензорам, переклала його російською. У листі було звичайне поздоровлення з днем народження. І невеличка сентиментальна деталь – я народилася теж 11 травня, теж у Києві, але на півтора десятка років раніше, ніж Надія. Як журналіст, я природно, поставила кілька запитань Надії. І ось через 2 тижні отримала скан-копію відповіді, в якій Надія дякувала за лист, повідомляла, що він не пройшов цензуру і пояснювала, що пише російською і за змістом ні про що, аби я мала шанс отримати відповідь.

Хоча один з адвокатів Надії Савченко Марк Фейгін зазначає, що зараз справи із кореспонденцією для його підзахисної поліпшилися.

Марк Фейгін

«Ми з цього приводу писали скаргу за 124 статтею Кримінально-процесуального кодексу до Генеральної прокуратури. Прокуратура щось почала робити. Бо раніше, торік, поки Надія сиділа, їй взагалі нічого не пропускали. І вона взагалі не отримувала жодної кореспонденції, ніяких листів, нічого. І тільки після цих скарг якось струмочком пішли листи. Звичайно, всі вихолощені: або викреслені цензурою місця, або взагалі листи не доходять, але все-таки є вже якийсь прогрес. Однак ми завжди виходимо з того, що цю стіну пробити дуже і дуже важко», – розповів Марк Фейгін.

Ізоляція

Українські в'язні російських СІЗО перебувають майже в повній ізоляції. Їм не дають побачення з близькими, до них не допускають українського консула, не дозволяють писати рідною мовою. Що дозволити і в чому відмовити людям, які ще не визнані судом винними, вирішують винятково слідчі. Таким чином російська правоохоронна система може маніпулювати людьми, які опинилися в ізоляції, вважає російська правозахисниця Зоя Светова.

«Лист – це те, що пов'язує ув'язненого – тим більше в’язня з іншої країни – з волею, з його близькими. Тому що ми прекрасно знаємо, що російський КПК абсолютно незрозуміло з якої причини, порушуючи права людини, вважає, що і побачення, і телефонні розмови – все це на розсуд слідчого. Тобто слідчий, залежно від того, як поводить себе обвинувачений, або дає дозвіл на побачення з родичами або не дає, або він дає дозвіл на дзвінки по телефону-автомату з в'язниці, або не дає. У такому випадку листування це те, що пов'язує людину з волею і тому тут можна дуже легко цим маніпулювати і людина опиниться в повній ізоляції», – зауважила Зоя Светова.

Як констатують правозахисники, Надія Савченко, Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Юрій Солошенко – це тільки деякі українські в’язні, відомі завдяки публікаціям у пресі та увазі правозахисних організацій. Однак точну кількість українців, яких зараз утримують у російських в'язницях, визначити неможливо.