Заборона всекримського жалобного мітингу – прояв страху влади Росії – Сулейманов

Гості передачі «Ваша Свобода»: Ескендер Барієв і Абмеджіт Сулейманов, члени Меджлісу, співорганізатори Комітету захисту прав кримських татар.

Інна Кузнецова: 18 травня – День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму. У цей день у 1944 році у Середню Азію з півострова був відправлений перший ешелон кримських татар. Усього було депортовано понад 180 тисяч осіб.

Ваша Свобода

До анексії Криму Росією у річницю депортації у Сімферополі щорічно проводився Всекримський жалобний мітинг, у якому брали участь десятки тисяч людей. Цього року російська міська адміністрація Сімферополя офіційно відмовила Меджлісу кримськотатарського народу у проведенні такого мітингу. Окупаційний Радмін Криму воліє відзначати заходи з нагоди цієї дати у «новому форматі», що, за словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, є прийнятним для кримськотатарських патріотів.

Натомість жалобні акції у пам’ять про жертви депортації кримськотатарського народу проходять у Києві та в інших містах України, а також у Німеччині, Польщі, Туреччині.

Ви зараз, панове, перебуваєте у Києві. Далеко від батьківщини. Там, у Криму, проти вас карні справи відкрито. Чому так?

Ескендер Барієв

​Ескендер Барієв: Я думаю, що це так, тому що ми були дуже активні у Криму. Ми і зараз дуже активні. Тому що ми побачили, що треба в першу чергу захистити права кримськотатарського народу та інших громадян України. І ми створили Комітет захисту прав кримськотатарського народу.

Ми почали працювати з людьми, ми інформували їх, проводили семінари з захисту прав, а також планували провести ряд заходів, які присвячені, наприклад, Міжнародному дню прав людини, який відзначається 10 грудня по всьому світу. І ми подали заяву у свою чергу. Ми ініціювали проведення конференції, а потім фотовиставку на тему: «Роль кримськотатарського національного руху у правозахисному русі». Потім нам відмовили. Хоча вони порушили закон Російської Федерації №54. Ми потім знову подали заявку в рамках законодавства Російської Федерації для того, щоб провести пікет. Потім вони також нам заборонили, на дали провести.

І ми проводили прес-конференцію, на якій вони вчинили (переклад) провокацію, коли нам трьох облили зеленкою, провокували бійку. Там була поліція. Але ми, розуміючи, що це провокація, утрималися. Але все рівно ми змогли провести прес-конференцію.

– Тобто за тим, як російська влада поводить себе у Криму, прес-конференція і пікет – це прояви екстремізму, так?

Ескендер Барієв: Так, з їх точки зору. Нещодавно вони розповіли про це. Після того, як Кримськотатарський молодіжний центр подав заявку на проведення акції «Запали вогник у своєму серці», зовсім не політичної акції, яка також щорічно проводилася на центральній площі Сімферополя, їм відмовили. Мало того, серед переліку організацій, які можуть відноситися до екстремістських, вони включили Кримськотатарський молодіжний центр. Тобто поставили під сумнів організацію, яка впродовж 20 років, а їй 14 травня було 20 років, постійно працювала над тим, щоб розвивати Крим, для того, щоб захищати права людей, для того, щоб розвивати молодь. І ми бачимо ту дискримінаційну політику.

І останньою краплею стало для них те, що ми 17 січня 2014 року провели конференцію всекримську Комітету захисту прав кримськотатарського народу, на якій ухвалили ряд документів. Це звернення і до Генсекретаря ООН, і звернення до президента України, і звернення до президента Туреччини. Після цього у нас почалися серйозні проблеми. Ми виїхали на материкову частину, то почули і побачили підтвердження на сайті так званої «прокуратури» Криму про те, що відносно нас порушені карні справи за п’ятьма статтями. Це і посягання на цілісність Російської Федерації, і створення неурядової організації, яка несе загрозу, і так далі.

Марш солiдарності з Україною, присвячений роковинам депортації кримських татар. Варшава, 17 травня 2015 року

– Зараз дехто каже про те, що у Криму для кримських татар все рівно, як у 1937 році. І не знаєш, за що можуть звинуватити.

​Абмеджіт Сулейманов: Зараз навіть не те, що у 1937 році. Зараз ще гірше становище, ніж було у ті роки. Тому що будь-яка поведінка з боку кримських татар, які налаштовані проукраїнськи, є неприйнятною для російської влади.

Вони намагаються зробити все, щоб кримські татари визнали російську владу. Це для них дуже важливо. Тому що міжнародна спільнота, яка знає, що кримські татари є корінним народом Криму, якщо вони визнають російську владу, то це буде визнаватися якби увесь кримський народ визнав.

Те, що вони сьогодні кажуть, що пройшов «референдум», у якому взяла участь більшість громадян Криму, хоча це є брехня. Насправді ми мали таку можливість. Тому що у нас по місцях є місцеві меджліси, то ми мали можливість звіряти, хто прийшов, і скільки людей прийшло на «референдум». За нашими даними, на «референдум» прийшло не більше, ніж 32,5% людей у Криму. А на «вибори» 14 вересня прийшло ще менше людей. Аксьонов казав, що люди прийшли на «референдум», то задоволені, що ми перейшли до Росії, тому не дуже багато їх прийшло на «вибори».

Ескендер Барієв: Офіційна позиція кримськотатарського народу, всі кримські татари підтримали цю позицію – кримські татари не приймали участі у «референдумі», і кримські татари не приймали участь у «вборах» 14 вересня. Це була чітка позиція корінного народу Криму.

І для Російської Федерації тут якраз дуже проблематично, і для них це є колючкою, тому що вони намагаються «то пряником, то нагайкою». Але більше вони використовують нагайку, тому що вони підіймають або ж порушують кримінальні справи з того часу, коли Крим абсолютно не контролювався Російською Федерацією. Зокрема 26 лютого. І сьогодні сотні людей було затримано, обшуки і, крім того, арешти. І по сьогоднішній день перебувають у в’язницях люди.

– Сьогоднішня заборона проведення мітингу, до якого всі звикли у Криму впродовж багатьох років, – це прояв сили чи прояв страху?

​Абмеджіт Сулейманов: Ні. Це в першу чергу прояв страху російської влади, яка розуміє, що якщо кримські татари вийдуть на цей мітинг, то вони будуть казати про ті злочини, які творилися у тій же ж Російській Федерації у 1944 році, і про ті прояви недоторканності свобод людини сьогодні, що є на території Криму. Щоб цього не було, щоб цього ніхто не знав, тому що вони хваляться на увесь світ, кажучи, як у Криму хороше живуть, як тут їм гарно, а цей мітинг покаже, яка дійсність на сьогоднішній день.

– Учора проходила акція «Запали вогник у своєму серці» у багатьох містах України, у тому числі і в Києві. Я думаю, що ви там були. І була там співачка Джамала. У цей реквієм у пам’ять жертв депортації люди не стримували своїх емоцій.

Співачка Джамала під час акції «Запали вогник у своєму серці»

– Отак вчора згадували у Києві тих, хто загинув, і хто був депортований.

До речі, за останніми даними, у Криму все-таки дозволили проводити цю акцію. І, як я зрозуміла, це було таке копіювання?

Ескендер Барієв: Саме Кримськотатарський молодіжний центр подав заявку на проведення. І Кримськотатарському молодіжному центру не дозволили проводити цю акцію. Але вони створили штучний «комітет кримськотатарської молоді» і намагалися використати розкручену акцію, куди люди йшли і кожен знав, що 17 ввечері завжди проходить подібна акція. І тому вони спробували «перехопити ініціативу».

Але при всьому тому була і моя особиста реакція, я звертався до людей, що як може така організація, лідер котрої якийсь Смірнов, який виступав і підтримував встановлення пам’ятника Сталіну, тирану всіх народів, у тому числі і кримськотатарського народу, з одного боку, підтримувати, а з іншого – організовувати реквієми, приурочені жертвам, із-за дій саме цього тирана.

Була ще інша акція, яка вчора проводилася. На жаль, виявилося, що у продажу не було китайських небесних ліхтариків, але у небо сотню ліхтариків в 21:00 таки запустили. І це була акція-відповідь на те, що не дали провести акцію Кримськотатарському молодіжному центру, автору цього заходу.

– Зараз на прямому зв’язку зі студією є так само член Меджлісу кримськотатарського народу Алі Хамзін.

Пане Хамзін, що вчора і сьогодні відбувалося і відбувається у Криму як у пам’ятні дати?

Алі Хамзін (переклад): Учора, згідно плану, який було розроблено Меджлісом кримськотатарського народу, було сходження на Чатир-Даг у пам’ять про депортацію, жертвах, геноциду кримськотатарського народу 18 травня 1944 року. Вийшло більше 3 тисяч нашої молоді. Ті, хто міг за станом свого здоров’я дозволити собі піднятися на Чатир-Даг. Це було дуже видовищно.

Але у той же ж час була підтримана ідея, щоб сьогодні, 18 травня, провести всекримський молебень, який наразі вже закінчився, але люди перебувають ще у мечетях, обговорюють останні події, пов’язані з 18 травням. Тому що це для нас було дуже неприємно і дуже неочікувано, що влада заборонила нам проводити наші традиційні заходи в центрі міста Сімферополя, як ми проводили раніше.

Хочу одне сказати, що ми подали завчасно заявки на проведення згаданих заходів, пов’язаних з 18 травням. Влада, як зазвичай, нам відмовила.

Я погоджуюся з тим, що це більше, напевне, відчуття страху. Але маю зауважити, що вчора була така акція «Запали вогник у своєму серці», яка була організована владою, молодіжною організацією. Але там я бачив, що був присутній сам Аксьонов і всі перші особи. І сьогодні вони на станції «Сірень» Бахчисарайського району встановлюють меморіальний камінь з капсулою, щоб збудувати там великий меморіальний комплекс, присвячений депортації. Але у них вже в мові: народів Криму. Але ж ми знаємо, що, окрім головного народу Криму, корінного народу, кримських татар, тут не існувало, а ті ж німці, ті ж болгари, ті ж греки – це були національні меншини. Але що ж робити, сьогодні така ситуація.

​Тому сьогодні в тій чи в іній мірі проходять акції пам’яті померлих у ті трагічні дні і тих, хто лишився на чужині. Десь на місцях влада пішла назустріч і дозволила провести певні заходи, присвячені цьому трагічному дню, схожі на мітинги, десь покладання квітів організували. Ось така на сьогоднішній день ситуація.

Звісно, характерна ознака цих заходів в тому, що вони абсолютно розходяться з обіцянками, які давав Путін, пам’ятаю, 18 березня, коли в Колонній залі казав про те, що до депортованого кримськотатарського народу необхідно проявити солідарність і співчуття. Але сьогодні ми бачимо, що слова і справи розходяться у цьому плані.

Воно й зрозуміло. Кримськотатарський фактор завжди, у всіх часи, особливо після революції був небезпечним фактором для комуністичного режиму. І цей режим, можна сказати, по-своєму, здійснив такий трагічний злочин, як депортація.

– Панове, чи не склалося у вас такого враження, що ці «послаблення» чи відкриття меморіальних знаків спеціально робляться для того, аби можна було би сказати (бо росіяни говорять про те, що кримські татари дискредитують Росію на міжнародній арені), що от ми квіти поклали, значить…?

​Абмеджіт Сулейманов: Все рівно необхідно робити якісь «поблажки», «показуху». Тому що, подивіться, вивели туди молодь, в основному це діти тих, хто пішов служити Російській Федерації.

Проглядаючи ці епізоди, я бачив, що там невелика кількість людей. Якщо врахувати, що на сьогодні у Криму проживає майже 300 тисяч кримських татар, а у Києві всього кілька тисяч є чи немає, я не знаю, то на вчорашній акції у Києві людей було не менше, ніж там в Криму.

І коли ми бачили сходження наших людей на Чатир-Даг, то ми бачили позицію кримських татар. Разом з кримськотатарським прапором який ще прапор красувався на цій вершині? Чітко і ясно говорить про позицію кримських татар. І в першу чергу про позицію молоді.

– До речі, те, що росіяни спокійніше ставляться до кримськотатарського прапора, аніж до українського прапора, то це чому?

Сходження на гору Чатир-Даг у Криму, в пам'ять про жертв депортації. 16 травня 2015 року

​Ескендер Барієв: Просто їм діватися немає куди. Я вперше зіштовхнувся з цією проблемою, коли мене застерегли, коли ми ініціювали поїздку з Криму для того, щоб проголосувати на виборах за президента України. І коли мені висловили застереження, коли я побачив, що є екстремістською символікою і організаціями, то я сказав, що дайте мені перелік. І вони мені прямим текстом сказали: повірте, кримськотатарський прапор не є екстремістським. А я кажу: а український? Ну, тут вони промовчали.

Але знову ж таки, повертаючись до того питання, яке ми обговорювали, якраз на міжнародному рівні (я брав участь у багатьох форумах міжнародних) кримськотатарська тема наразі дуже активна. І кримськотатарська тема якраз говорить про те, що кримські татари, як корінний народ, у якого немає іншої батьківщини, на сьогодні обмежений у правах і зазнає утисків. І ті факти, які є, які фіксуються, у тому числі і Комітетом з захисту прав кримськотатарського народу, на сьогодні є доказами політики Російської Федерації. І ця політика почалася з 1783 року, коли було витіснено корінне населення Криму за межі Криму.