13 травня минають 10-і роковини найтрагічнішої події в історії Узбекистану від часу проголошення незалежності – йдеться про розстріл протестувальників в Андижані. За офіційними даними, тоді загинули 187 людей, неофіційно ж говорять про тисячі загиблих.
Все почалося з повстання у Киргизстані у 2005 році, яке назвали «революцією тюльпанів». Воно призвело до відсторонення від влади президента цієї країни Аскара Акаєва. Це викликало занепокоєння лідерів інших центральноазійських країн, таких як Узбекистан, Туркменистан і Казахстан, оскільки вони, як і Акаєв, посідали президентські посади від часу розпаду СРСР.
У той час у Ферганській долині зростало невдоволення економічним і соціальним становищем. 10 травня близько 100 людей вийшли на вулиці Андижана на знак протесту проти затримання 23 місцевих підприємців. 12 травня кількість протестувальників на центральній площі Андижану сягнула 2 тисяч. Люди продовжували поповнювати лави протестувальників.
Після півночі 13 травня в Андижані з’явилася група з 35 озброєних людей, пізніше влада назвала їх ісламськими екстремістами, які начебто прибули до Узбекистану з Киргизстану і напали на поліцейську дільницю біля Андижана. Вони вбили поліцейських і захопили зброю, далі пішли до в’язниці і звільнили понад 2 тисячі ув’язнених.
13 травня мирний протест завершився розстрілом
Вранці 13 травня в Андижані почалася стрілянина. Десятки тисячі людей вийшли на вулиці, озброєна група захопила будівлю адміністрації міста, декілька будівель підпалили, поліція у місті, кількість населення якого становить понад 300 тисяч людей, зникла.
Андижан, 13 травня 2005 року
В Андижані почався хаос, люди, які зайняли будівлю адміністрації, почали переговори зі владою, зокрема з тодішнім міністром внутрішніх справ Узбекистану Закіром Алматовим. Спочатку вони хотіли негайного звільнення 23 підприємців і закликали ООН та ОБСЄ, а також Росію і США виступити посередниками у конфлікті між бізнесменами та узбецькою владою. Упродовж першої половини дня дев’ять людей були вбиті і 34 поранені.
Андижан після протистоянь, 14 травня 2015 року
У другій половині 13 травня почали з’являтися повідомлення про наближення узбецьких військових і колон МВС, які йшли на Андижан з усіх боків. Після цього у місто увійшли броньовані автомобілі. Військові розташувалися на дахах будинків. По людях, які перебували на центральній площі, почали стріляти з дахів.
Узбецькі силовики на вулицях Андижана, 14 травня 2005 року
Більшість людей в Андижані не мали зброї. На центральну площу тоді вийшли багато жінок, дітей та літніх людей, але війська стріляли по всіх. Очевидці розповідають, що силовики стріляли неозброєним людям у спину, коли ті намагалися втекти.
«Порядок відновили» до вечора
До вечора в Андижані був «відновлений порядок». Деякі протестувальники на кордоні з Киргизстаном продовжували утримувати свої позиції, але упродовж 48 годин силовики їх розігнали, тисячі узбеків змушені бути тікати до сусіднього Киргизстану.
Президент Узбекистану Іслам Карімов
Офіційно влада Узбекистану заявляє, що під час подій в Андижані загинули 187 людей. Але відразу після розгону протестувальників почала надходити інформація про масові поховання навколо Андижана. Деякі очевидці заявляли про випадки, коли в одній могилі ховали по троє людей, щоб приховати кількість загиблих. Узбецька служба Радіо Свобода отримала повідомлення про вантажні літаки, які прибували в Андижан для перевезення тіл загиблих в інші регіони Узбекистану, щоб поховати по всій країні. Точний підрахунок жертв так і не був зроблений.
Люди моляться над тілами загиблих у протистояннях в Андижані, 14 травня 2005 року
Міжнародні правозахисні організації розкритикували надмірне застосування сили в Андижані.
Матеріал підготували Bruce Pannier і Тетяна Ярмощук