У річницю так званого «референдуму» сепаратисти вирішили провести у Донецьку «день республіки» на честь цієї події. Ті, для кого 11 травня не є святом, на окупованих територіях зараз можуть тільки мовчати.
Головною вулицею Донецька – вулицею Артема – пройшов марш, на який людей з інших підконтрольних бойовиками міст області привезли спеціально підготовані автобуси. Однак, значна частина з них не виглядала так, наче бере участь у марші з примусу: люди йшли вулицею Артема і тішилися, підносили руки, в яких тримали прапори «ДНР» або Росії, дехто ніс білі чи голубі квіти. Ці люди значно відрізнялися від тих, кого можна було побачити понад рік тому на київському «антимайдані», де по обличчях учасників було видно, що вони лиш чекають на момент, коли вже можна буде отримати свої гроші і спокійно повернутися додому. У Донецьку 11 травня на кожне «Слава жителям Донбасу» лунало голосне: «Ура!», і тільки деякі справляли враження, що їм соромно, й намагалися приховати «георгіївську стрічку».
На кольоровий парад з трибуни дивиться ватажок «ДНР» Олександр Захарченко. В цей час перед ним по Артема проходять чи проїжджають байкери, боксери, велосипедисти, дзюдоїсти, хлібороби, шахтарі.
Врешті, марш зупиняється, кадети виносять величезний прапор «ДНР» і махають ним під «гімн» так званої «республіки», який вперше можна було почути під час параду 9 травня. «Рівно рік тому ми всі разом сказали «ні» фашизму, рабству і страху. Рівно рік тому ми проголосували за незалежність, свободу і щасливе майбутнє наших дітей» – сказав керівник угруповання «ДНР» і у всьому звинуватив Київ.
Після промов почалася неофіційна частина: спочатку – концерти на площі Леніна, а пізніше – в парку Щербакова. Жителі інших міст одразу пішли в бік автобусів, на яких їх привезли, і поїхали додому.
Your browser doesn’t support HTML5
У Донецьку відсвяткували річницю так званого «референдуму»
Чи цей чисельний марш значить, що в Донецьку вже ніхто не підтримує Україну? Ні.
За день до святкувань підхожу до одного чоловіка, щоб розповів на камеру, як змінилося його життя за останній рік – він відмовляється. Маємо вже розходитися, навіть побажали одне одному гарного дня, і раптом він каже: «Можу багато розказати, але якщо гарантуєте мені анонімність».
Стоїмо в центрі Донецька, неподалік відбувається репетиція перед так званим «днем республіки». Якийсь час тому, майже в цьому самому місці, зустрів викладачку Донецького університету, яка говорила про те, що «все закінчиться, щойно президент Росії Володимир Путін забере звідси свої війська». Теперішній співрозмовник також вважає, що це – необхідна умова, щоб конфлікт закінчився.
Це бюджетники, треба їм пробачити. Підприємці, люди з кращою освітою мають переважно інше ставлення до сепаратистів
«Це бюджетники, треба їм пробачити», – показує на людей, які готуються до параду. «Підприємці, люди з кращою освітою мають переважно інше ставлення до сепаратистів», – каже. Для нього референдум не асоціюється ні з чим хорошим. «Відібрали у нас свободу і запровадили терор», – стверджує. Чому вирішив залишитися в Донецьку? Тому що треба якось заробляти на життя. Поки може це робити тут, хоча з сім'ї вивіз всіх, кого зміг.
Модно одягненого хлопця зі скейтбордом зустрічаю під час іншої репетиції. Кількадесят молодих людей, в більшості дівчат, репетирують хореографію. Починають з «Калинки» у версії техно. По декількох спробах переходять через дві попсові пісні, щоб закінчити свій танець під акомпанемент «Вставай, Донбас». «Вставай, Донбасс, прогоним хунту вместе», – чутно з колонок, а в цей момент молоді танцюристи ритмічно марширують. 11 травня матимуть вималювані прапори «ДНР» на щоках. А після виступу зі сцени будуть до них кричати: «Слава молоді Донбасу!»
«Це ж смішно», – відповідає хлопець зі скейтбордом. Я запитав його, чи також готується до параду. Хотів його зняти, але він попросив цього не робити. «Пізніше можна мати проблеми з в'їздом в Україну», – каже. Він студент четвертого курсу одного з факультетів. Хотів виїхати звідси, але не встиг. Міг або почати навчання на нижчому курсі, або залишитися. Обрав другий варіант. «Що з дипломом? Поки що не знаю», – міркує. Студент дуже обережний, на відміну від підприємця: не каже, які його погляди. Можна, однак, зрозуміти: якщо не супротивник «ДНР», то, принаймні, ставиться до неї дуже критично. Однак про всякий випадок, як і більшість, не говорить про це багато.
Your browser doesn’t support HTML5
Як змінилися настрої в Донецьку через рік після «референдуму»? (Опитування)
На цю ж тему:
Донецьк: у річницю псевдореферендуму святкують «день республіки»
«Робили розсилку, що кожне підприємство, яке має у штаті понад 100 осіб, повинно надати певну кількість людей на заходи на площі Леніна» далі