Аліна Шутько, Анна Рибальська
Марині Слов’яновій – 80 років. Друга світова війна застала її дитиною у селі Вороньків Рибницького району Молдавської РСР. Сьогодні вона пригадує початок та довгоочікуване завершення кровопролиття. Її не залишає байдужою і нинішня ситуація в країні та події на Донбасі.
«У 1941 році мені було 6 років. Я вже все розуміла. Ми жили біля залізниці. Мама працювала у яслах. Я іду до мами через залізницю, через рейки, – згадує Марина Слов’янова. – Тут біжить дядько від моста, страшенно випалена на ньому військова форма. Солдат хапає мене за руки, а потім на руки і бігти. Коли ми добігли вже до тих ясел, до самого будинку, то вибухнув міст. Виявляється, це був підривник. У нього було завдання підривати мости по залізниці».
У родині було семеро дітей. Мати у 38 років виховувала їх сама, бо батько помер. Усю війну перебувала у рідному селі.
Якби я була композитором, то написала б якусь оду про кінець війниМарина Слов’янова
«Війна – це страшно. Без суду, без слідства, без вини вбивають людей. Кожної хвилини чекаєш, що з тобою може статися щось неприємне, важке, страшне. Дуже страшно. Якби я була композитором, то написала б якусь оду про кінець війни. Усі дуже раділи, проте і плакали – чимало не прийшло з фронту», – ділиться спогадами Марина Слов’янова.
Жінка каже, що День перемоги святкували неодмінно: «Обов’язкові паради на Червоній площі в Москві. Обов’язково на коні як не Жуков, то хтось інший, а потім уже на машині. Без виокремлення, хто, який народ, який внесок зробив у цю перемогу. Тільки «совєтська Росія», «Совєтський Союз». А були там якісь народи, постраждали – це нікого не цікавило».
За її словами, нагороди давали не одразу. Людей прискіпливо перевіряв КДБ аж до сьомого коліна. Де були, що робили під час війни: боронь Боже, якщо ця людина перебувала у полоні.
Росія налаштована на війну. Путін іншим бути не може. Він кадебіст до останньої волосиниМарина Слов’янова
Від сьогоднішніх подій в Україні у Марини Слов’янової болить душа: «Росія налаштована на війну. Це ж видно скрізь. Вона у Балтику лізе, і у Фінляндії тримає підводні кораблі, до нас без кінця-краю лізе, у Польщу лізе. Де вона тільки не лізе. Путін іншим бути не може. Він кадебіст до останньої волосини. Говорить одне, думає друге, а робить третє. Росія – вище за все. Так було, так і залишилось».
Наостанок очевидець Другої світової війни побажала українцям об’єднатись заради змін передусім самими із собою.