Вірменська громада Дніпропетровщини, яка є однією з найбільших в Україні, у п’ятницю вшанувала пам’ятну дату – 100-річчя знищення представників свого народу на теренах Османської імперії. У рамках відзначення цього дня й напередодні активісти громади, молодь і люди старшого покоління провели близько десятка жалобних та просвітницьких акцій. До участі запросили представників інших національностей та конфесій, бійців АТО, громадськість. Заходи відбувались під гаслом «Пам’ятаю і вимагаю».
Заходи пам’яті та жалоби, організовані вірменською громадою в Дніпропетровську в п’ятницю, мали глибинний сенс і символічно пов’язували вірмен діаспори з їхньою історичною батьківщиною. Пам’ятний знак-хачкар, відкритий і освячений з нагоди 100-річчя національної трагедії на території храму Вірменської Апостольської церкви, був створений за вірменською традицією: на камені рукою вправного майстра вирізьблені національні символи, що уособлюють пам’ять і невмирущість народу.
У сквері неподалік вірмени висадили 7 символічних плакучих верб – за кількістю регіонів, де проживали етнічні вірмени і які наразі знаходяться на території Туреччини. Загалом заходи – молебень, виставка, автопробіг пам’яті, урочиста хода, запуск у небо повітряних кульок – тривали до 19:15. Цими символічними цифрами вірмени регіону хотіли ще раз підкреслити важливість дати – 1915 рік, рік початку масових репресій проти їхнього народу.
«Багато людей в різних країнах готові визнати геноцид, але керівництво не визнає»
Член вірменської громади Армен Матевосян на заходи до Дніпропетровська приїхав із невеликого містечка Марганця. Він живе в Україні понад 30 років. Розказує: вірменська діаспора не залишається осторонь подій сьогодення, от і сам він наразі – волонтер, що допомагає українській армії. Українці толерантно ставляться до вірменів, зауважує чоловік, однак на державному рівні події 100-річної давнини поки не засуджені й не визнані.
«Національна трагедія навчила вірменів бути згуртованими, бути дружними. Ми зібрались сьогодні всі, віддані своїй Батьківщині, люблячі свою Батьківщину. Сьогодні ми прийшли вшанувати пам’ять, співчувати, але і вимагати. Ми вимагаємо від світу визнати ті події геноцидом. Я знаю, що багато народів, багато людей в різних країнах готові визнати геноцид, але керівництво багатьох країн не визнає», – заявив Радіо Свобода Армен Матевосян.
Нащадки біженців
На заходи з ушанування пам’ятної дати зібралось багато вірменської молоді. Активістка молодіжного крила громади Еліна Сорсорян – із родини вірменських біженців, її батьки залишили рідні місця під час погромів у Сумгаїті 1988 року. Сама вона, народжена вже в Україні, була вихована за вірменськими традиціями, шанує рідну мову й культуру.
«Тим, що ми сьогодні зібрались тут, ми вшановуємо пам’ять своїх предків. Ми закликаємо до того, щоб такі події не повторювались. Визнання таких подій дуже важливе, адже невизнання призводить до нових злочинів», – сказала Радіо Свобода Еліна.
Історія вірменів – урок для українців
Вшанувати пам’ять півтора мільйона вірмен, загиблих на початку минулого століття, у Дніпропетровську прийшли люди різних національностей та віросповідань. У храмі Вірменської апостольської церкви, який наразі будується, поки немає дзвону, відтак церковним передзвоном акцію підтримували храми інших конфесій.
Разом із вірменами молились віряни Української греко-католицької церкви та Української православної церкви Київського патріархату.
Сергій Нігоян
Окремо згадали про одного з Героїв Небесної сотні, юного дніпропетровського вірменина Сергія Нігояна, загиблого на київському Майдані Героя України.
Відповіддю на агресію має бути опір народу – військовий капелан
Греко-католицький священик отець Микола, капелан в одному з українських добровольчих формувань, – серед почесних гостей урочистостей. Каже: історія українського і вірменського народів дуже схожа – обидва народи ніколи не були завойовниками, обидва боролись проти агресії великих сусідніх імперій.
Будь-яка імперія – щось на зразок ракової пухлини, що пускає метастази і намагається знищити інші народиотець Микола
«Будь-яка імперія – чи у випадку вірменського нараду сто років тому Османська, чи у випадку нашого народу, брати сучасність, Московська – хоче знищити культуру, мову, традицію сусіднього народу. Будь-яка імперія – щось на зразок ракової пухлини, що пускає метастази і намагається знищити інші органи-народи. Її мета – паразитувати. Будь-яку імперію також можна порівняти зі СНІДом – імперія намагається знищити імунітет інших народів: мову, культуру, віру, інтелігенцію, тобто душу народу, аби загарбати їх. Не маючи душі, народ просто гине, розчиняється в середовищі народу-агресора. Що робити? Молитися, інформаційно переконувати опонентів у їхній неправоті, відкривати їм очі. Але коли, як в нашому випадку, вже є відкрита агресія – боротись, протиставляти їй опір», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода капелан.
Заходи з вшанування пам’яті загиблих 100 років тому у вірменській громаді Дніпропетровська триватимуть цілий рік, зокрема, вірменська молодь збиратиме свідчення нащадків тих людей, яким довелось пережити національну трагедію.
24 квітня 2015 року виповнюється 100 років від початку масових депортацій та вбивства вірмен, які населяли значну частину сучасної території Туреччини. Самі вірмени називають ті події геноцидом. За їхніми підрахунками, близько 1,5 мільйона їхніх співвітчизників загинули 1915-го й наступними роками в османській Туреччині.
Туреччина відкидає слово «геноцид» і твердить, що у той самий час загинули тисячі турків.