Як шахтарі стали пішаками у протистоянні Порошенка та Ахметова

Петро Порошенко оголосив про початок загального процесу деолігархізації країни. Вже певний час непомітно для загалу тривало протистояння між командою президента та найбагатшим українцем Рінатом Ахметовим. Цього тижня воно вилилося у публічну площину: шахтарі з підконтрольних олігарху підприємств вийшли на масову акцію протесту в Києві під Адміністрацію президента. То ж що це справжня боротьба чи чергові торги? У цьому розбиралися журналісти програми «Схеми».

​

В Україні знову протестують шахтарі. Цього разу через ціну, за яку держава хоче купувати вугілля. Говорять, вона значно занижена. «Держава підійшла формально до ситуації, яка склалася в паливно-енергетичному комплексі. Витрати на видобуток вугілля в Україні складають 2100 гривен, а це вугілля реалізовувалося по 840 гривен, зараз кажуть по 1100 гривен. Але реально і цієї ціни не має», – пояснює голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

Зараз влада наполягає на використанні мінімальної ціни на вугілля 1100 гривен за тонну. Натомість шахтарі вимагають не менше ніж 1500 гривень. Першу скрипку у цьому переговорному процесі відіграє найбільший в Україні виробник вугілля – компанія ДТЕК найбагатшого українця Ріната Ахметова, каже міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин.

«Приватні хочуть заробити маржу на своєму вугіллі. Просто дуже цікава річ, за останній рік вугілля подорожчало на 50%, а ви подивіться, наскільки збільшилась середня зарплата працівників. Або навіть якщо не середня зарплата, то фонд заробітної плати – впав на 5%, це статистика. Якщо вона не росте, я не бачу причин, чому кінцевий продукт повинен дорожчати», – заявив Демчишин.

Цього тижня шахтарі кружляли центром столиці, оббиваючи то урядові пороги, то Верховної Ради і Адміністрації президента. Журналістам «Схем» вдалось потрапити на незаплановану зустріч гірників і першого заступника голови Адміністрації президента Віталія Ковальчука, де він заявив їм, що їх просто використовує Ахметов у своїх бізнесових інтересах.

Чому для ДТЕК так важливо домогтися збільшення мінімальної ціни на вугілля? Компанія спалює багато вугілля, щоб виробляти електроенергію. Що вища вартість вугілля, то вищим буде тариф, який споживачі платитимуть компанії ДТЕК, пояснює голова Нацкомісії з держрегулювання енергетики Дмитро Вовк.

«Треба розуміти, що кожні 100 гривень вугілля – це, на прикладі ДТЕК, 2 мільярди гривень щорічно. Коли вони себе ідеалізують і кажуть через профспілки, через шахтарські мітинги, що дайте,мовляв, нам ціну вугілля 1500 гривень, треба розуміти, що це додаткові 8 мільярдів гривень, які мають заплатити споживачі – як промислові, як сектор ЖКГ, так і ми з вами», – каже Дмитро Вовк.

Але в ДТЕК продовжують наполягати на необхідності підвищення ціни вугілля. «Якщо ми говоримо про економіку, якщо ми говоримо, що на сьогоднішній день дійсно є основою собівартості, то ціна 1500 гривень є мінімальною, навіть якщо порівняти з імпортною альтернативою», – запевняє директор з комерційної діяльності компанії ДТЕК Віталій Бутенко. За його словами, імпортоване з ПАР вугілля коштує 2000-2200 гривень, із Росії – 1500-1700 гривень, залежно від курсу. «Стверджувати, що ціна українського вугілля є 1100 гривень, абсолютно безпідставно, це не відповідає економіці вугільних підприємств», – каже він.

Розрахунки ДТЕК підтверджують і незалежні експерти. «1100 гривень – це, насправді, нереальні витрати на виробництво вугілля. І ДТЕК це знає, і міністерство це знає», – переконаний аналітик Dragon Capital Денис Саква.

Протистояння навколо ціни вугілля між регуляторами з одного боку і ДТЕК з іншого є лише частиною масштабнішого тиску на Ріната Ахметова, який довгий час вважався основним спонсором Партії регіонів і не останньою людиною режиму Віктора Януковича. Саме тоді він отримав контроль над кількома великими державними вугільними підприємствами, тепловими електростанціями та обленерго. Завдяки чому його компанія ДТЕК стала найбільшою приватною енергетичною компанією в Україні

«Якщо порівняти з 2009 роком, то операційний прибуток від діяльності зріс у 7,5 разів. Це фактично період Віктора Януковича. Джерелом цього росту було зростання тарифу на теплових генераціях та активне накопичення бази активів», – розповідає Дмитро Вовк. За його словами, за Януковича Ахметов мав можливість навіть не обходити правила, за якими він вибудовував свій бізнес, а встановлювати свої, чим активно користувався. Зокрема, в процесі купівлі частини енергоактивів під час приватизації.

Так, ДТЕК став фактично монополістом і сьогодні видобуває 70% енергетичного вугілля в країні, виробляє кожен третій кіловат електроенергії, створив ланцюжок від шахти до розетки. Монополія в Ахметова залишилася і після зміни влади.

Але на відміну від свого попередника, президент Петро Порошенко публічно оголосив, що буде боротися з надмірним впливом олігархів. Тому лояльні президенту міністр енергетики Демчишин та голова НКРЕ Вовк увійшли в жорстке протистояння з ДТЕК. Тепер вони намагаються нав’язати компанії Ахметова інші правила гри.

Тому паралельно відбувається ще один процес. В Адміністрації президента вимагають від Ахметова продати частину активів ДТЕК, які дісталися йому за Януковича. У квітні Генеральна прокуратура вже звернулась до суду про визнання незаконним приватизацію «Дніпроенерго» та інших компаній.

Але чи робить це команда Порошенко в рамках оголошеного курсу на демонополізацію та деолігархізацію? Або грає на користь інших олігархів – Ігоря Коломойського та Костянтина Григоришина, які поклали око на активи ДТЕК?

«Коло зацікавлених велике. І є навіть позови щодо приватизації «Західенерго» – це Ігор Коломойський. Його компанія також подала позов щодо приватизації «Західенерго». Є також Ігор Суркіс. Є Костянтин Григоришин, який є акціонером 11 із 25 обленерго в країні. І він, напевно, хотів би мати якусь генеруючу компанію», – розповідає головний редактор онлайн-видання «Українська правда» Севгіль Мусаєва-Боровик.

Чи підігрує президент Порошенко новим фаворитам влади, поки що не до кінця зрозуміло. Зрозуміло, що боротьба за ціну вугілля – лише засіб, намагання зробити Ахметова трохи більш схильним прийняти пропозиції щодо перерозподілу активів. Але є ризик в тому, що активи просто будуть інтегровані в бізнес уже нових олігархів. Тобто, деолігархізація може виявитися дуже вибірковою і навіть корисною для деяких із цих олігархів.

На цю ж тему: