Дніпропетровськ – У Дніпропетровську триває судовий процес щодо звільнення з роботи бійця-учасника АТО. Доки мобілізований чоловік воює на Донбасі, бюджетна установа, в якій він працював, не стала зберігати робоче місце й звільнила його з посади. Бійцеві також відмовили у виплаті заплати. Родина військовослужбовця подала до суду. Це перший такий випадок в Україні, коли права звільненого з роботи мобілізованого взялись відстоювати його родичі, а не військова прокуратура. Представники роботодавця в свою чергу наполягають, що діяли у рамках закону.
Your browser doesn’t support HTML5
Як захистити права бійця, якого звільнили з роботи, коли він в АТО?
39-річний Сергій Васюта – кулеметник у зоні АТО. Його мобілізували до війська у серпні минулого року. За місяць до того, як прийшла повістка, чоловік влаштувався на роботу охоронцем до стоматологічної поліклініки №1. До цього він заробляв на життя організацією військово-спортивних ігор, мав невелике приватне підприємство, однак прибутки від нього були незначні, розказують в родині, отож довелось ще й сторожувати. У поліклініці Сергій був оформлений офіційно, із записом в трудовій книжці. Однак вже через 10 днів після того, як він відбув на службу, медична установа звільнила його з роботи.
Порозумітись з роботодавцями без суду не вдалось
Захищати інтереси чоловіка в суді взялися його родичі. Вони обурені: Сергій – єдиний годувальник родини з двома дітьми, його дружина наразі в декретній відпустці. Мізерна зарплата сторожа у 850 гривень, яку мали б виплачувати сім’ї, могла б стати в нагоді. Сестра військовослужбовця Любов Васюта, яка працює в тій самій поліклініці, де був сторожем брат, каже: порозумітись з роботодавцями без суду не вдалось.
«Як тільки він приніс повістку, на нього почали тиснути, щоб він звільнився з роботи. Криками, скандалами. На нього тиснули, кричали. А як мене «пресували», коли я його захищала, а як грубіянили моєму батькові, коли він просто, по-людськи прийшов дізнатись, що сталось», – зазначає сестра.
У поліклініці заявляють, що звільнення військовослужбовця з роботи не пов’язане з його мобілізацією. Головний бухгалтер поліклініки Надія Піскун, яка представляла інтереси свого закладу в суді каже, чоловік був тимчасовим працівником, відтак зберігати за ним робоче місце і зарплату медична установа не зобов'язана.
«Його звільнення з мобілізацією ніяк не пов’язане. Воно пов’язане з тим, що він тимчасовий співробітник. У нього був тимчасовий трудовий договір з нами на один місяць, тому він був звільнений», – заявила бухгалтер.
Закон гарантує збереження робочого місця для кожного мобілізованого – адвокат
Адвокат родини бійця Юлія Пашковська зазначає: дії роботодавців у цій ситуації – це грубе порушення закону, який гарантує збереження робочого місця для кожного мобілізованого.
«На особу, яка призвана в рамках мобілізації, не залежно від того, закінчився у неї строковий чи безстроковий трудовий договір, розповсюджуються гарантії, які встановлені мобілізаційним законодавством», – наголошує адвокат.
Це перший такий випадок в Україні, коли права звільненого з роботи мобілізованого взялись відстоювати його родичі, а не військова прокуратура. Після п’яти судових засідань Ленінський районний суд Дніпропетровська став на бік бійця: поліклініку зобов’язали поновити військовослужбовця на роботі, виплатити йому зарплату і 5 тисяч гривень моральної компенсації. Однак представники роботодавця з рішенням суду не погодились і збираються подавати на апеляцію.
ДОВІДКА
З квітня минулого року мобілізовані до Збройних сил України – як призвані, так і добровольці – отримали гарантії щодо збереження робочого місця і зарплати.
До квітня 2014 року ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ – ред.) передбачала, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу. Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу. Однак в редакції КЗпП, що є чинною станом на сьогодні, підставою для звільнення працівника є призов або вступ працівника на військову службу, крім призову під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.
Водночас з 1 квітня 2014 року ст. 119 КЗпПУ гарантує, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток. Такі ж гарантії було зазначено в ч. 2 ст. 39 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу».
Працівник, якого було незаконно звільнено, має бути поновлений на роботі самим роботодавцем. Також можливе поновлення в судовому порядку з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпПУ).